WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Статусно-рольові характеристики особистості - Реферат

Статусно-рольові характеристики особистості - Реферат

особистістю, у сферу суспільних об'єктів і наступної їхньої раціоналізації в поняттях суспільних інтересів. Потребау владі, що виявляється дедалі відчутніше і сильніше, має компенсаторне походження: володіння владою психологічно компенсує ущербність, меншовартість, яку відчуває індивід.
Однак психопатологічний підхід до феномена лідерства викликає серйозні заперечення сучасної американської політичної психології. Один із її визначних представників Р. Лейн навіть протиставив цьому підходові тезу, згідно з якою успішно діючими демократичними ами стають люди зі здоровою, урівноваженою психікою.
Конкретні дослідження, та й просто здоровий глузд переконують, що властолюбство або кар'єризм далеко не завжди є єдиними або головними рушіями входження людини в у та її подальшої діяльності у цій сфері. и, яким властива подібна мотивація у "чистому вигляді", звичайно ж легко розпізнаються суспільною думкою. Таких діячів відрізняють відвертий цинізм, віроломство, нерозбірливість у засобах, жорстокість. Їх відносять до макіавеллівського типу лідерів (флорентієць Ніколо Макіавеллі рекомендував у шістнадцятому столітті саме таку лінію поведінки сучасним йому правителям).
Американські дослідники розробили коефіцієнт виміру рівня макіавеллізму, який грунтується на таких показниках, як слабка роль емоцій у міжособистісних стосунках, зневага конвенціональної моралі, відсутність ідеологічних переконань, насолода від маніпулювання іншими людьми. Найбільш сприяють таким проявам умови, коли має відносну свободу дій у визначеній сфері (наприклад, якщо він очолює відомство, що володіє певним рівнем автономності в державному апараті). З іншого боку, макіавеллізм квітне у середовищі, яке породжене тиранічними, абсолютистськими і тоталітарними режимами.
Серед інших мотивів лідера виділяють передусім переконання і прагнення вирішити якусь політичну проблему (скажімо, вивести країну з кризи); почуття обов'язку; потреба у схваленні і повазі з боку інших людей; потреба у статусі і визнанні; необхідність відповідати на "виклики", що виникають у зв'язку з тим становищем, яке він займає в суспільстві.
За іншою класифікацією, що заснована на дослідженнях Д. Уінтера, мотивацію лідерів можна визначати трьома домінуючими потребами: у владі, у досягненні мети (або успіху) та у внутрігрупових зв'язках - любові, дружбі, позитивних міжлюдських взаєминах. Та як би там не класифікувалися мотиви лідерства, а всі вони, як правило, не є взаємовиключними. Усі вони або майже всі можуть "поєднуватися" в психіці однієї і тієї ж людини.
Сутність класифікації лідерських мотивів полягає, таким чином, у виявленні в особистостях лідерів різних за силою і характером мотиваційних тенденцій, їхньої ієрархії, яку можна вибудувати лише на основі аналізу ситуацій вибору - коли одні мотиви вступають у конфлікт з іншими. У цих випадках переважаюче-стійкий мотив характеризує лідера більшою мірою, ніж "переможений" або відкинутий ним. Тоді можна стверджувати, що перший займає більш високе ієрархічне місце в мотивації даного діяча. Наприклад, про а, який має потяг до влади, але не здатний заради цього на конкретні дії, що можуть знизити його моральний престиж, повагу або любов до нього навколишніх, можна справедливо сказати: властолюбство не є його домінуючим мотивом.
3. Характер. Стрижнем характеру будь-якого а є його морально-вольові якості. Політичний діяч сильної волі вирізняється з-поміж інших визначеністю намірів і вчинків, підкресленою самостійністю і незалежністю у виборі засобів політичної боротьби. Він рішучий і наполегливий у досягненні поставлених цілей. І навпаки, навіть широко ерудований із різносторонніми здібностями, але безвольний є практично малоефективним на своєму полі діяльності.
Отже, політична воля виступає однією з найважливіших функціональних якостей лідера. Вона визначає здатність а мобілізувати зусилля широких верств населення для втілення в життя власних політичних задумів. Розвинута політична воля передбачає насамперед особисту автономію а, що розцінюється як володіння собою (мова, емоції, поведінкові реакції тощо), а також як ступінь його політичної автономії - певної незалежності в реалізації політичних рішень.
Людина може мати сильну індивідуальну волю і проводити в житті значимі для себе рішення, керуючись приватними, у тому числі суто корисливими інтересами. Однак, як засвідчує історичний досвід, найбільшу дієвість у політиці завжди демонстрували люди, чия політична воля грунтувалась на ідейних переконаннях, фанатичній відданості своїй суспільній, політичній, релігійній або якійсь іншій місії. При цьому головним чинником впливу таких лідерів на населення завжди виступає їхня непохитна впевненість у своїй правоті, яка змушує оточення вважати, що за проголошеними словами - щось надто важливе, а можливо й сакраментальне.
По-справжньому великим ам, як правило, притаманний досить вражаючий арсенал людських достоїнств і чеснот, які є їхньою силою і зброєю. Серед них виділяють, зокрема, такі, як високий інтелект, почуття відповідальності, надійність, сміливість, рішучість, наполегливість у досягненні мети, здатність швидко орієнтуватися в ситуації, активність, енергійність, здоровий глузд, товариськість і впевненість у собі. Однак, як свідчить досвід, лідерами стають не лише завдяки певному конкретному набору особистісних якостей. Дуже важливо, щоб структура цих позитивних якостей відповідала багатьом чинникам, у тому числі характерові здійснюваних політичних завдань, еволюційним потребам країни (регіону) і т. д.
При складанні політичного портрета варто відрізняти вихідні риси особистості а (основні структури, блоки самої структури його особистості) від поверхневих рис, що спостерігаються у поведінці. Вихідні риси існують на більш глибинному рівні особистості і визначають стійкі форми поведінки протягом тривалого часу. Так, у відомому прикладі Г. Олпорта у містера Маккарлі вихідною рисою було "побоювання комунізму", що спостерігалось у поведінкових реакціях: підтримка ядерної війни проти країн соціалістичного табору, голосування за правих екстремістів, вступ до ку-клукс-клану, критика ООН, виступи проти інакомислячих і т. ін.
Будь-яка поведінкова риса за надмірного її розвитку може робити характер людини деформованим, незбалансованим або акцентуйованим. Особи акцентуйованого характеру хоч і різняться між собою, проте всі вони привертають увагу - їм властива готовність до особливих (як соціально позитивних, так і соціально негативних) дій. Наявність таких рис у характері визначає своєрідність особистості а, власне те, що вирізняє його на загальному тлі.
4. Інтелектуально-пізнавальні характеристики. Когнітивний стиль ів визначається за критеріями простоти або складності сприйняття ними явищ і процесів, утворюваних об'єктами їхньої професійної діяльності. Протилежними їм типами є, з
Loading...

 
 

Цікаве