WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Чинники антисуспільної поведінки “біологічні і соціальні” - Реферат

Чинники антисуспільної поведінки “біологічні і соціальні” - Реферат

подразливість призводить до вчинення злочинів, у тому числі і в стані сильного душевного хвилювання. Але це не означає, що саме хвороба є причиною злочину.
Можна навести інший приклад, коли граничні стани психіки набувають кримінологічної значимості. Відомо, що серед неповнолітніх правопорушників чимало осіб із затримками інтелектуального розвитку. Вони формально досягли віку кримінальної відповідальності, осудні, але не здатні правильно оцінювати соціальну значимість своєї поведінки, прийняти правильне рішення при виборі лінії поведінки в складній ситуації. Встановленняневідповідності паспортного і розумового віку може впливати як обставина, що пом'якшує вину злочинця, у виняткових випадках - виключає можливість його кримінальної відповідальності.
Таким чином, причини злочинності - результат складної взаємодії особливостей особистості та середовища, причому стосовно конкретного факту вчинення злочину вони виявляються в різних сполученнях, щоразу по-своєму.
Вищезазначене потребує аналізу механізму індивідуальної антисуспільної поведінки, виділення структури та генезису її окремих складових.
Структуру конкретного злочину можна, перш за все, охарактеризувати як діяння, що складається з чотирьох елементів: об'єкта (на що спрямоване); об'єктивної сторони (способу вчинення діяння); суб'єктивної сторони (відношення до діяння та його результатів) і суб'єкта (особи, що вчинила ді-яння). Але виділення цих елементів, вірно відображаючи структуру злочину, недостатньо продуктивне, бо не передбачає динаміки процесу, який розгортається у часі та просторі.
3. Соціальні етапи формування антисуспільної поведінки
Злочин, як правило, не вчинюється спонтанно, стихійно, він практично завжди підготований досить тривалим процесом формування особистості, що зумовлює процес прийняття рішення та вибір засобів його здійснення. Йому передує ряд етапів психічної діяльності суб'єкта, що поступово формують антисуспільну спрямованість вчинку. Оскільки цей результат є своєрідною формою взаємодії з середовищем, то й етапи формування антисуспільної поведінки слід розглядати на тлі соціальної дійсності. Вони виглядають таким чином: 1) формування особистості з антисуспільною спрямованістю;
2) мотивація антисуспільного вчинку; 3) прийняття конкретного рішення про його здійснення; 4) реалізація цього рішення, включаючи сам вчинок та настання його наслідків.
На кожному з етапів взаємодія особистості з середовищем відбувається по-різному, суб'єкт може бути більш чи менш активним, причому на останньому етапі він стає найбільш активно діючим началом: впливає на соціальну дійсність у негативному напрямі, що викликає відповідні соціальні санкції (засудження, інші міри покарання, моральний осуд тощо). Різні й часові параметри етапів здійснення антисуспільного вчинку: антисуспільна спрямованість формується протягом досить тривалого часу, мотивація і прийняття рішення потребує кількох днів чи годин, реалізація рішення може відбутися протягом секунд або хвилин.
Звичайно, наведена схема досить умовна. Так, етап прийняття рішення може бути зовсім відсутнім (злочин із необережності), тривати протягом лічених секунд (злочин у стані афекту) чи формуватися роками. Перша ланка - формування особистості з антисуспільною спрямованістю - також має різний термін.
Не викликає сумніву теза, що особистість, реалізуючи той чи інший вид діяльності, в цій діяльності формується і розвивається. У злочині особистість виступає як складна біосоці-альна система. Наприклад, встановлено, що така наслідувана подструктура особистості, як тип нервової системи (темпера-мент), значною мірою визначає протиправні установки: кишеньковим злодіям притаманні висока чутливість, прискорена обробка інформації й прийняття рішення, що визначає успішність їх злочинної діяльності. З іншого боку, неадекватна завищена самооцінка як соціальна якість хулігана зумовлює відповідну спрямованість його дій.
Таким чином, усі структурні компоненти особистості так чи інакше впливають на процес формування злочинної поведінки. Конкретизації цього впливу присвячене наступне питання.
Вступаючи у взаємодію з матеріальним і соціальним середовищем, під його впливом людина засвоює норми поведінки, моральні та правові поняття, соціальні та культурні цінності; відбувається постійна динаміка потреб, інтересів, прагнень. На процес формування особистості визначальним чином впливає спосіб життя відповідних соціальних прошарків, соціальних груп, суспільства у цілому. Поняття "спосіб життя" складається з: 1) матеріального середовища; 2) системи суспільних стосунків і зв'язків; 3) соціально-психологічної атмосфери, що сприяє виникненню та закріпленню позитивних чи негативних рис особистості та відповідних форм поведінки. Дефектність навіть одного з чинників способу життя створює передумови формування антисуспільної спрямованості (наприклад, матеріальні труднощі в поєднанні зі сприятливими психологічними відносинами; відсутність соціально-психологічної спільності при повному матеріальному достатку; негативний вплив економічних, соціально-політичних та інших умов у суспільстві).
Разом з тим, людина - не пасивний об'єкт, що лише сприймає вплив оточення, вона активно взаємодіє з середовищем, формуючи в певних межах умови свого життя, свою особистість. Ця активність виявляється передусім у соціальних ролях особистості.
Соціальна роль - це реальна суспільна функція людини, зумовлена "й становищем у системі суспільних відносин, приналежністю до соціальної групи, взаєминами з іншими людьми та соціальними інститутами в
різних сферах суспільного життя. Кожна спільність (сім'я, група, суспільство) встановлює для ролі певний норматив поведінки, якої чекають від суб'єкта. Збіг нормативу поведінки, санкціонованого суспільством, і реальної поведінки характерний для законослухняних особистостей. Небажання чи нездатність дотримуватись нормативів призводить до мораль-ного конфлікту чи правопорушення, причому причина цього може критися як в особливостях особистості, так і в самому суспільстві. Будучи знехтуваною позитивно орієнтованою соціальною групою, особа стає членом неформальної соціальної групи, суспільна спрямованість якої може варіювати у досить широких межах. При розбіжності фактичної соціальної ролі і рівня домагань виникає внутріособистісний конфлікт, що переноситься на соціальне оточення і переростає в анти-суспільну поведінку. Це ще
Loading...

 
 

Цікаве