WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шляхи вирішення та попередження конфліктів у спілкуванні з різними прошарками населення - Реферат

Шляхи вирішення та попередження конфліктів у спілкуванні з різними прошарками населення - Реферат

людиною, що займає в конфлікті позицію "третейського судді" та працює з конфліктом, грозить лише розростанням конфліктної ситуації, підключенням до неї нових учасників. Однак цей нейтралітет не може бути споглядальним, а повинний бути активно зацікавленим у діючій допомозі кожної зі сторін конфліктної взаємодії.
5) Принцип профілактики конфліктів. У процесі спілкування потенційних конфліктів набагато більше, ніж вже існуючих, і краще запобігати конфлікти, чим вирішувати й усувати тоді, коли вони виливаються в конфліктні взаємодії. Запобігання конфлікту пов'язане з умінням визначати основу конфлікту - конфліктну ситуацію й усунути її. Діюча профілактика конфліктів складається не в ігноруванні конфліктних ситуацій, а у виявленні їх в індивідуальній роботі з ними. Робота ж з конфліктною ситуацією, майже виключає формально-адміністративні міри, а припускає психологічні. Якщо ж турботи посередників зводяться лише до того, щоб погасити інцидент, то конфлікт здатний прийняти схований плин, що небезпечно своїми деструктивними наслідками для всіх учасників конфлікту.
Отже, як видно з вищесказаного, сучасні психологія та конфліктологія мають масу способів вирішення протиріч і конфліктних ситуацій. Проблема залишається в тім, щоб правильно і вчасно користатися даним багажем знань, використовувати його професійно і цілеспрямовано.
Шляхи вирішення та попередження конфліктів працівниками ОВС, які виникають у спілкуванні з різними верствами населення.
Необхідність дослідження проблеми вирішення та профілактики конфліктів працівниками ОВС зумовлена тим, що за родом своєї діяльності вони розв'язують суперечки, які мають конфліктний характер, тому небайдуже, якими способами і засобами долаються протиріччя між учасниками конфліктної взаємодії, і на підставі якого типу взаємостосунків вони досягають згоди, оскільки від цього значною мірою залежить емоційна атмосфера подальшої професійної діяльності, її продуктивність, а інколи і саме здійснення.
Вирішення, або розв'язання - є, мабуть, найскладнішим елементом всієї схеми аналізу конфліктів. Існує багато точок зору на проблему розв'язання конфліктів - від запропонування конкретних шляхів та кроків в цьому напрямку до невизначеності в послідовності процесу зміни ситуації та налагодження відносин між сторонами.
На нашу думку, почати слід з визначення поняття "розв'язаний конфлікт". Який конфлікт можна вважати вирішеним, та більше не хвилюватися за його наслідки?
Конструктивне подолання конфлікту можливо у разі: зміни відношення конфліктуючих сторін до проблеми та зміни самої проблемної ситуації.
Більшість авторів розглядає можливість успішного розв'язання конфлікту тільки у разі змін сторонами відносин один до одного. Наступним кроком є розробка варіантів мирної угоди, які максимально відповідають інтересам сторін.
Велика увага приділяється уважності та толерантності в процесі спілкування між учасниками конфлікту.
Основним моментом при розв'язанні конфліктних ситуацій в професійній діяльності, на думку багатьох фахівців, є проведення наукового аналізу конфліктної ситуації, ціль якого - створення достатньої інформаційної основи для прийняття психологічно правильного виходу із ситуації. Цей аналіз допомагає проаналізувати свій особистий досвід в подібних випадках, побачити помилки та недоліки своєї поведінки, щоб не повторювати їх в майбутньому.
За результатами дослідження, яке проводилось серед працівників ОВС (майже 1500 респондентів) з'ясувалося, що кожен працівник органів внутрішніх справ у своїй діяльності зустрічався з конфліктом і вимушений був знайти спосіб, за допомогою якого його можна було б вирішити. При цьому за своїм характером, тривалістю, кількістю учасників, наслідками конфлікти були досить різноманітними, чого не можна сказати про зазначені способи їх врегулювання.
Аналіз отриманих даних показує, що працівники ОВС при вирішенні конфліктів переважно використовували такі способи:
1) мінімізація взаємодії з опонентом. У випадку гострого й тривалого конфлікту одного із опонентів переводили, за його проханням, на нову посаду, що дозволяло йому не взаємодіяти із своїм опонентом;
2) одностороннє поступлення не в головному. Якщо у процесі протидії з'являлася явна перевага одного із опонентів, то інший опонент йшов на поступлення, оскільки розумів безперспективність своїх подальших дій. Завдяки таким діям конфлікт вирішувався або на користь більш сильного опонента, або відбувалося зниження його інтенсивності;
3) компроміс. В деяких випадках опоненти йшли на взаємні поступлення у тому, що вони для себе у конкретному конфлікті не вважали принципово важливим;
4) уникнення активних дій у конфлікті. Якщо під час взаємодії опонентів виникало протиріччя, яке вони прагнули вирішити через конфлікт, але невдало, то, надав можливість подіям у подальшому розвиватися природно, без втручання опонентів, вони тим самим вирішували конфлікт;
5) силовий варіант подолання конфлікту, коли одну або обидві сторони примушують силою (загроза застосування сили) прийняти той або інший варіант врегулювання протиріччя. При цьому на вибір працівником ОВС того або іншого способу вирішення конфлікту впливає такий чинник, як стаж роботи в органах внутрішніх справ
Поряд із зазначеними способами вирішення конфліктів працівники ОВС із стажем роботи від 8-ми і більше років застосовували також ще й такі способи:
а) співробітництво. При цьому респонденти зазначали, що цей спосіб найбільш ефективний не на стадії гострого конфлікту, а при вирішенні тривалого конфлікту, коли опоненти, що мають приблизно рівні сили, вже достатньо виснажили один одного тривалою, але безрезультатною протидією;
б) відверта розмова з опонентом. Перевагу цьому способу віддали, передусім, начальники та працівники по роботі з особовим складом із стажем роботи понад 10 років, тобто з певним досвідом роботи. Ми пояснюємо, це тим, що працівники інших підрозділів ОВС і з незначним стажем роботи якщо й обізнані з цим способом, вважають його складним. Їх упередженість має підстави, бо зумовлена, по-перше, складністю грамотної побудови цієї розмови з опонентами, а, по-друге, низькою соціальною взаємодією та установкою на те, що відвертим шляхом ніколи нічого не доб'єшся, впливом азіатських традицій на взаємостосунки.
За результатами конфліктологічних досліджень І.В.Ващенко робить наступні висновки.
I. Практично кожен працівник ОВС у своєму житті був учасником конфлікту.Тобто свідомо (або не цілком усвідомлюючи цілі і завдання протистояння) приймав участь у конфлікті, а інколи випадково або всупереч своїй волі був залученим у конфлікт. Отже, самі досліджувані в деяких випадках були прямими, а в деяких ситуаціях побічними учасниками конфлікту.
II. На вибір працівником ОВС того або іншого способу вирішення конфлікту впливають: досвід роботи, специфіка діяльності, характер взаємодії, психологічна установка.
III. У досліджуваних досить низький рівень конфліктної компетентності. Під якою розуміють рівень розвитку обізнаності про діапазон можливих стратегій поведінки у конфлікті та навичок реалізації цих стратегій у конкретній життєвій ситуації.
Конфліктна компетентність дозволяє вирішити й таку проблему, як зняття внутрішньої напруги та відновлення і мобілізація фізичних і духовних сил людини, зокрема, працівника ОВС.
Конфліктна компетентність передбачає, що кожна людина починає розв'язання будь-якого конфлікту з розгляду його принаймні на трьох рівнях: соціальному, міжособистісному
Loading...

 
 

Цікаве