WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Характер особистості - Реферат

Характер особистості - Реферат

помисли і почуття особистості, але і спрямованість його діяльності. Не менш важливо і відповідність дій людини поставленим цілям, тому що особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, але і тим, як вона це робить. Характер можливо зрозуміти тільки як визначена єдність спрямованості й образа дій.
Люди з подібною спрямованістю можуть йти зовсім різними шляхами до досягнення цілей і використовуючи для цього свої, особливі, прийоми і способи. Ця відмінність визначає і специфіку характеру особистості. Риси характеру, володіючи визначеною силою, що спонукує, яскраво виявляються в ситуації вибору чи дій способів поводження. З такого погляду як рису характеру можна розглядати ступінь виразності в індивіда мотивації досягнення - його, потреби в досягненні успіху. У залежності від цього для одних людей характерний вибір дій, що забезпечують успіх (прояв ініціативи, змагальною активності, прагнення до ризику і т.д.), у той час як для інших більш характерне прагнення просте уникати невдач (відхилення від ризику і відповідальності, уникнення прояву активності, ініціативи і т.д.).
3. ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП КЛАСИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТЕЙ
Ідеальною класифікацією повинна вважатися така, що у кожнім зі своїх типів давала б не тільки суб'єктивні особливості даної людини, але також його світогляд і соціальна фізіономія, оскільки вони складаються в зв'язку з його характером. Пропонована тут спроба, що анітрошки не претендує на чи досконалість закінченість, є проте кроком саме в цьому напрямку.
В основу класифікації покладений принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, при цьому поняття "Середовища" береться в самому широкому змісті цього слова, включаючи сюди, не тільки речі, природу, людей і людські взаємини, але також ідеї, духовні блага, естетичні, моральні і релігійні цінності і т.п. Послідовне застосування згаданого основного принципу до психології окремих людських індивідуумів приводить до встановлення двох найважливіших підрозділів: по психічному рівні - на три послідовно підвищуються рівня і по психічному змісті - на цілий ряд різних типів і їхніх різновидів.
Такий двоїстий розподіл пряме і цілком випливає зі згаданого вище основного принципу, цілком відповідаючи способам росту і духовного розвитку кожної окремої людської особистості. Пристосування людини до навколишнього середовища може бути більш-менш повним, глибоким і всебічної, причому ступінь і обсяг цього пристосування визначаються з одного боку, сприятливими чи несприятливими зовнішніми умовами, а з іншої ( і це найважливіше)- тим природженим запасом фізичних і духовних сил, що у загальній сукупності зветься "ступеня обдарованості". У той час як бідно обдаровані індивідууми звичайно цілком підкоряються впливам Середовища, обмежуючи, у кращому випадку, чисто пасивним пристосуванням до її умов і вимог, натури багато обдаровані прагнуть, навпаки, активно впливати на навколишню їхнє життя, пристосовуючи і переробляючи її згідно своїм запитам і прагненням; починаючи, подібно більш примітивним натурам, з наслідування і пасивного пристосування, вони потім, у міру свого духовного росту, перетворюються поступово у творців і перетворювачів життя.
Якщо розподіл по психічних рівнях виражає собою ступінь активності пристосування особистості до навколишнього середовища ( чи, на більш високих рівнях, ступінь пристосування Середовища до власних запитів і прагнень особистості), то не слід забувати і того, що саме це пристосування може йти різними шляхами в залежності від чисто якісних розходжень між окремими людськими індивідуумами. Розходження ці обумовлюються, насамперед, тим, що жодного людини не можна зустріти зовсім однакового розвитку всіх окремих психічних чи функцій здібностей.
Саме собою зрозуміло, що в залежності від розходжень темпераменту і характеру вкрай різні будуть також і ті шляхи і способи, якими людина впливає на навколишню життя, прагнучи так чи інакше пристосуватися до неї; і от такі саме індивідуальні розходження в реакції індивідуума на навколишнє середовище і лежать в основі того, що називають розподілом особистостей по їх психічному змісті.
4. РИСИ ХАРАКТЕРУ
Найбільш об'єктивні і незаперечні дані про характер людини дають не його паспортні дані, не риси зовнішнього вигляду, не його мимовільні дії, а свідоме поводження. Саме по тому, не з можливих дій вибирає людина в тій чи іншій ситуації, оцінюється його характер. Характер людини досить багатогранний. Це видно вже в процесі діяльності: один робить усі швидко, інший повільно і ґрунтовно, ретельно обмірковує, діючи напевно, а третій відразу ж хапається за роботу, не подумавши, і тільки через якийсь період часу, не вирішивши проблему знаскоку, оглядається і координує свої дій з урахуванням обставин. Ці особливості, виділювані в поводженні людини, називають рисами, чи сторонами, характеру. Будь-яка риса є деякий стійкий стереотип поводження.
Однак риси характеру не можуть бути вирвані з типових ситуацій, у яких вони виявляються, у деяких ситуаціях навіть увічлива людина може бути грубим. Тому будь-яка риса характеру - це стійка форма поводження в зв'язку з конкретними, типовими для даного виду поводження ситуаціями.
На думку Ю.М. Орлова, поряд із ситуаціями, у яких виявляється визначена риса людини, її істотною характеристикою є імовірність того, що даний вид поводження в даній ситуації відбудеться. Про яку-небудь рису можна говорити як про стійку характеристику людини, якщо імовірність її прояву у визначеній ситуації досить велика. Однак імовірність означає, що ця риса виявляється не завжди, у противному випадку мова б йшла просто про механічне поводження. Таке розуміння рис характеру дуже нагадує прояв звички людини: у визначених умовах діяти певним чином. Риса характеру містить у собі визначений спосіб мислення, розуміння. У здійсненні характерного учинку включені вольові механізми, задіяні почуття. Обумовлюючи поводження людини, риса характеру в поводженні і формується. Формування рис характеру не може бути відірване від формування мотивів поводження. Мотиви поводження, реалізуючи в дії, закріплюючи в ньому, фіксуються в характері. Кожен діючий мотив, що здобуває стійкість, на думку С.Л. Рубінштейна, - це впотенції майбутня риса характеру в її походженні і розвиток, у мотивах риси характеру виступають уперше ще у виді тенденцій, дія приводить їхній потім у стійкі властивості. Шлях до формування риси характеру лежить тому через формування належних мотивів поводження й організацію спрямованих на їхнє закріплення вчинків.
Найбільш загальні властивості характеру розташовуються по осях: сила - слабість; твердість - м'якість; цілісність - суперечливість; широта - вузькість. Якщо під силою характеру розуміють ту енергію, з яким людина переслідує поставлені цілі, його здатність жагуче захопитися і розвивати велику напругу сил при зустрічі з труднощами, уміння переборювати їх, то слабість характеру зв'язують із проявом малодушності, нерішучості, "сором'язливості" у досягненнях цілей, нестійкості поглядів і т.д. Твердість характеру означає тверду послідовність, завзятість у досягненні цілей, відстоюванні поглядів і т.д., у той час як м'якість характеру виявляється в гнучкому пристосуванні до умов, що змінюються, досягненні мети за рахунок деяких поступок, перебуванні розумних компромісів. Чи цілісність суперечливість характеру визначається ступенем сполучення ведучих і другорядних рис характеру. Якщо ведучі і другорядні гармоніюють, якщо відсутні протиріччя в прагненнях і інтересах, то такий характер називають цільним, якщо ж вони різко контрастують - те суперечливим.
При цьому єдність, багатогранність характеру не виключає того, що в різних ситуаціях у того самого людини виявляються
Loading...

 
 

Цікаве