WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування елітарної особистості-управлінця у процесі здійснення адміністративної реформи в Україні - Реферат

Формування елітарної особистості-управлінця у процесі здійснення адміністративної реформи в Україні - Реферат

і зневаги. Вона повинна поставити на порядок денний ідеї циркуляції еліти, щоб досягти успіхів у системі управлінської діяльності та ефективного утвердження адміністративної реформи. Центральна влада повинна звільняти місця й запрошувати для управлінської діяльності елітарних фахівців із регіонів.
У суспільстві, що трансформується, необхідною умовою для зміцнення демократії й становлення громадянського суспільства має бути вільна конкуренція елітних груп.
Відчуження владних структур від мас, відсутність діалогу між більшою частиною владної еліти й народом загрожує утвердженням у державі авторитаризму і тоталітаризму. Модернізаційні процеси цього не терплять. Аби цього не сталося, слід створити умови для динамічної циркуляції елітних груп. Вони мають бути відкритими для входження в них представників як різних верств населення, так і різних регіонів. Цікавими щодо цього є результати соціологічного опитування. Так, на запитання: "Чи змогли б Ви в майбутньому опинитися в складі правлячої еліти?" 44,3 % респондентів заявили, що такої мети не ставлять; 44,0 % - що "туди пускають тільки своїх", а ще 55,2 % "впевнені, що такого ніколи не станеться". Ось вони реалії нашого сучасного буття! Над цим варто замислитися.
Досвід вчить, що всі найважливіші рішення приймаються владною елітою. Але буває й так, що звичайний людський егоїзм нерідко переноситься на сферу політики, проявляючись, зокрема, в прагненні політиків непомірно розширювати права й повноваження для "себе", здійснюючи владне панування над тими, хто їх обирав, забуваючи про честь і мораль. "Щоб збудувати і зберегти державу, - писав В. Липинський, - треба егоїстичні інстинкти обмежити... бо необмежений егоїзм правлячих веде до руйнуючого державу зловживання владою і силою" (Липинський В. Релігія і церква в історії України. - Нью-Йорк, 1956. - С 12).
Елітарна особистість управлінця - це совість нації, взірець відданості, порядності, професіоналізму та патріотизму. Виходячи з полі-етнічності українського суспільства, українська еліта поліетнічна, а перераховані морально-етичні якості мають бути притаманні всім елітарним групам України.
Сьогоднішні державотворчі процеси, які так важко протікають в Україні, ставлять перед управлінцями чимало вимог, серед яких найважливішими є:
o загальна компетентність: знання директивних документів, психології управління;
o знання й розуміння проблем сучасного світу й сучасного стану справ в Україні та її перспектив;
o загальні навички: працювати з документацією, своїм прикладом утверджувати інтерес до роботи інших співробітників;
o уміння приймати рішення: довіряти підлеглим, прогнозувати наслідки прийнятих рішень;
o уміння користуватися владою: визначати межі своєї влади, спиратися на колектив у процесі прийняття рішень;
o організаційні вміння: працювати за планом, виступати перед колективом, організовувати роботу підлеглих;
o уміння підтримувати дисципліну в колективі та раціонально застосовувати заохочення й покарання;
o уміння будувати стосунки з підлеглими, утверджувати в колективі здоровий мікроклімат співпраці;
o уміння будувати стосунки з керівництвом, обстоювати свою позицію перед керівництвом; захищати інтереси колективу, зберігати свою гідність як людини компетентної;
o здатність керувати собою, бачити власні недоліки, вчитися на своїх помилках, використовувати досвід інших;
o уміння вдало проявляти інтелектуальні та інші здібності (вольові, творчі, організаційні);
o уміння демонструвати підлеглим свою здатність спілкуватися;
o уміння проявляти свою особистішу зацікавленість у праці й діловому спілкуванні;
o виявляти здатність до виконання завдань і прийняття ефективних рішень;
o надійність у партнерських взаєминах і чесність у дотриманні слова. Як свідчить практика, самих законів і вимог у державі замало, потрібні й інші особистіші чинники, передусім висока духовність. З цього приводу В. Липинський писав, що потрібний "Божий закон громадської моралі. Без такої організуючої і стимулюючої духовної сили, якою є віра, в громадському житті запанує груба сила матеріальна" (Липинський В. Релігія і церква в історії України. - Нью-Йорк, 1956. - С 21).
Щодо України, то в умовах зростання злочинності та беззаконня владні структури не можуть самотужки змінити справи на краще. Лише спільними зусиллями держави, церкви, сім'ї, школи можна досягти успіху.
Сьогодні до української елітарної когорти системи управління повинні належати ті особистості, які живуть державотворчими проблемами, духовними потребами народу й людства, творять нові знання та політику, дослухаючись до своєї совісті, самовіддано працюючи над розв'язанням проблем свого профілю.
Аналізуючи якісний стан підготовки управлінських кадрів, беручи за основу низку загальнодержавних документів, доходимо висновку, що в освітянських програмах має запроваджуватися гуманітаризація системи нової генерації управлінців. Ідеї гуманізму, духовності, усвідомлення неповторності життя, визнання кожної людини як суспільної цінності мають бути альфою й омегою у свідомості кожного управлінця, покликаного слугувати людям і справі, яку слід робити чесно. Конституцією України визначено, що метою державотворення є розбудова суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, яка дбатиме про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, зміцнюватиме громадянську злагоду в українському суспільстві (Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К, 1997).
Отже, аналізуючи сказане, доходимо висновку, що разом з певними правами управлінець державної служби повинен мати конкретні професійні вміння, обов'язки та відповідальність, мусить постійно підпорядковувати своє внутрішнє "Я" суспільному "Ми", бо він є представником національної управлінської еліти, найкращих людей суспільства.
Україна живе у передчутті нової генерації виконавців - людей, які можуть, хочуть і знають, що потрібно будувати демократичну, цивілізовану багату державу - - Україну. Як заявив Президент Л. Д. Кучма у своєму виступі у Верховній Раді України 22 лютого 2000 p.: "Назріла необхідність формування національної еліти у всіх без винятку сферах". У системі управління ця потреба дуже нагальна і вагома, бо управління людьми, наголошував Сократ, є "царське мистецтво". До нього можна допускати лише тих, хто оволодів основами багатьох знань, добре вихований, має здатність до керівництва, відзначається чеснотами.
Loading...

 
 

Цікаве