WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Формування елітарної особистості-управлінця у процесі здійснення адміністративної реформи в Україні - Реферат

Формування елітарної особистості-управлінця у процесі здійснення адміністративної реформи в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Формування елітарної особистості-управлінця у процесі здійснення адміністративної реформи в Україні
Основне завдання сучасного українського державотворення - заміна неефективної системи управління, а відтак необхідно здійснити адміністративну реформу.
Мета адміністративної реформи - поетапне створення такої системи державного управління, яка забезпечить становлення України як високорозвиненої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури, демократії. Це дасть змогу Україні стати впливовим чинником у Європі.
Життя поставило перед управлінцями, політиками завдання сформувати таку систему управління, яка відповідатиме потребам і запитам людей. Основним пріоритетом діяльності управлінців має бути служіння народові, національним інтересам і прогресу людського розвитку.
Таке архіважливе завдання можна виконати лише за умови наявності багатьох важливих чинників, найпершим і найважливішим з яких є формування елітарної особистості-управління. Індивідуальність особистості-управління залежить від його вроджених біологічних задатків, впливу середовища, в якому він живе, виховного впливу, професійної компетентності тощо.
Аналіз управлінської практики дає підстави стверджувати, що кожна людина має природні здібності до праці. При її виконанні ці здібності реалізуються, переходять із потенційного стану в актуальний, а сама людина підвищує свою кваліфікацію і досягає певного рівня компетентності. Справжня компетентність можлива лише за виконання "своєї", природовідповідної діяльності, до якої особистість повинна серйозно ставитись упродовж всього життя. Керувати людьми й управляти суспільними процесами природою не кожному дано.
Загальна здатність до управлінської діяльності пов'язана з умінням забезпечити самоорганізацію управлінської системи. Існує стійка закономірність: сильний керівник схильний підбирати сильних підлеглих, а слабкий - слабких. Це є плюсом сильних і мінусом слабких сторін управлінської системи особистості-управління. До речі, літні управлінці бояться молодих, по-сучасному професійно підготовлених в управлінському плані державних службовців, здатних до інновацій та ризику. Що, до речі, негативно позначається на долі багатьох молодих людей, випускників вищих навчальних закладів, у тому числі й випускників Української Академії державного управління при президентові України.
Україна втомилася від політичних та економічних негараздів, викликаних невмілими імпровізаціями влади. Вона усвідомила потребу в керівниках із високою духовністю, мораллю, інтелектом, репутацією і професійною компетенцією. До речі, правомірно зазначити, що Україна переживає кризу здатності правлячої верхівки керувати новою, незнайомою управлінською системою в такому ж новому, незнайомому світі перехідного періоду. Однак українська політико-владна та наукова еліта шукає і творить свій власний шлях розвитку.
Нинішня система управління в Україні потребує яскравої, енергійної, рішучої особистості управлінця, мало пов'язаної зі старою ідеологією. В активі таких елітарних управлінців будуть сучасні вітчизняні потреби державотворення, справді спрямовані на користь українському суспільству. Сучасний управлінець повинен мати репутацію людини розумної й порядної, здатної до боротьби за правду, готової до ризику, інновацій, - людини, яка повинна швидко перекваліфіковуватись, вивчати іноземні мови і світовий досвід управління.
Там, де на історичну сцену виходить справжня еліта, починають діяти інші, відмінні від законів кількості, якісні характеристики. У новій політиці управління все визначатиме якість, професіоналізм, громадянська позиція щодо держави й народу. Суттєвими для формування ціннісних орієнтацій елітарного управлінця є риси характеру, притаманні сильній, творчій особистості, а також типологія темпераменту (характеру), на що слід звертати увагу в процесі праці.
Той, хто хоче розвиватися, працювати над собою, щоб досягти успіху й визнання, повинен спрямувати на це свій розум і дії. Чим вище він хоче піднятися, тим більше зусиль це йому вартуватиме, а той, хто хотів би зайняти привілейоване становище чи зарахувати себе до еліти, має намагатися не просто розвинути свої здібності якнайповніше, а й зуміти продемонструвати краще, на що він здатний, щоб здобути визнання людей у колективі та суспільстві.
Відомо, що у своїх діях людина керується почуттями й розумом. Бажано, щоб вони перебували в гармонії між собою. Пам'ятаймо, що кожна людина влаштована по-своєму, відмінна від інших, тому й співвідношення почуття і розуму в усіх різне. Проте в цьому контексті треба мати почуття міри в усьому. Такого підходу повинен дотримуватися елітарний управлінець у своїх діях щодо людей.
Аналізуючи найбільш значущі якості сучасного управління соціально-політичних процесів, слід мати на увазі такі особистіші якості:
o якості, що визначають ставлення управлінця власне до себе і свого саморозвитку;
o вольові якості (наполегливість, витримка, стресостійкість);
o емоційно-динамічні якості (почуття гумору, життєрадісність);
o якості, що визначають вчинки управлінця (організованість, послідовність, відповідальність, готовність до ризику);
o доброзичливе ставлення до колег і підлеглих;
o комунікабельність, уважність, справедливість, симпатія;
o високі суто управлінські якості (творчість, професіоналізм, почуття новизни, глобальність мислення, відчуття ситуації);
o високі суто людські якості (доброта, повага до батьків, любов до дітей, оберігання сім'ї, любов до рідної землі, традицій, віри, культури) тощо.
З-поміж усього, що маємо в Україні, теперішня владна псевдоеліта втратила найголовніше з того, що необхідно для здійснення реформ - авторитет і довіру мас. Унаслідок цього вона перестала бути елітою і перейшла до розряду безавторитетного чиновництва. Мусимо зрозуміти, що стара політична управлінська еліта цілковито себе вичерпала, не має жодних перспектив розвитку. її час минув.
У Посланні Президента України Л. Д. Кучми до Верховної Ради України сказано, що "упродовж усіх років незалежності не вдалося сформувати дієздатне ядро управлінської еліти". Ця проблема в Україні існує і вирішуватиметься поетапно.
У країні відчутне кланове регіональне протистояння. Негативним є те, що в регіонах немає механізму контролю над правлячою елітою або зовсім, або він неефективний. Центральна влада повинна міняти моделі своєї поведінки щодо регіональної еліти, якщо не хоче конфліктів
Loading...

 
 

Цікаве