WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Типологія конфліктних особистостей - Реферат

Типологія конфліктних особистостей - Реферат


Реферат на тему:
Типологія конфліктних особистостей.
Як поводитися з конфліктною особистістю? Що очікують підлеглі від керівника?
Конфлікти виникають через складність характеру (конфліктність) особистостей. Серед конфліктних особистостей можна визначити
шість характерних типів, які найчастіше трапляються в процесі контактів.
1. Демонстративний - прагнення завжди бути в центрі уваги, користуватись успіхом. Навіть за відсутності "алібі" йдуть на конфлікт, щоб заявити про себе.
2. Ригідний (непокладистий, безкомпромісний). Люди такого типу характеризуються честолюбством, завищеною самооцінкою, невмінням і небажанням зважати на думку оточення. Поведінка їхня груба, безцеремонна.
3. Некерований - поведінка їхня імпульсивна, непродумана, непе-редбачувана, відсутній самоконтроль.
4. Винятково точний - добросовісні працівники, занадто скрупульозні, до всього підходять із позиції "завищених вимог". Усіх принижують, у них підвищена тривожність, підозрілість, дуже чутливі до оточення. Все це приводить до невлаштованості їх особистого життя.
5. Раціоналісти - ощадливі люди, завжди готові до конфлікту. Послужливі, але коли крісло під начальником хитке - перша кандидатура проти нього.
6. Безвольні - відсутність власних переконань, зброя в руках сильних, інші гадають "його устами глаголить істина".
Як поводитися з конфліктною особистістю
У процесі спілкування з конфліктною особистістю бажано дотримуватися таких правил:
o виявляйте витримку, щоб не дати можливості втягнути себе в конфлікт і посилити його;
o вислухайте тих, хто до вас звертається, дайте йому "поплакатися";
o не поспішайте з висновками й обіцянками, не говоріть зопалу;
o не переоцінюйте себе, свою інформацію, свою попередню думку про "складну особистість".
Пам'ятайте, що:
o управління людьми починається з управління собою;
o не поважаючи підлеглого, не зможеш домогтися поваги до себе;
o ніщо не цінується так дорого й не коштує так дешево, як ввічливість;
o вивчення підлеглих, їхня повага - умова успіху в роботі.
Що очікують підлеглі від керівника?
Від керівника завжди очікують більше, ніж від себе - це слід мати на увазі! Найпоширеніші очікування підлеглих такі:
o знання справи;
o уміння поставити роботу на високий організаційний рівень;
o бачити свою перспективу на майбутнє;
o вірити в добрий заробіток;
o відчути до себе увагу і повагу;
o вірити в чесність керівника;
o сподіватися на підтримку в складних ситуаціях тощо.
Саме управлінець, керівник не повинні бути конфліктними особистостями, проте інноваційними, цікавими, високопрофесійними, духовними та гуманними, тому що їм дано вибір бути вибраними. На керівників, управлінців - еліту - рівняється суспільство.
Правила, які повинні стати нормою життя державних службовців, управлінців будь-якого рівня
1. Безкорисливість. Державні службовці, управлінці зобов'язані приймати рішення тільки з точки зору суспільних інтересів, не дбаючи про свою власну користь; за свою працю вони отримують заробітну плату (мінімум її повинен відповідати потребам гідного прожиття).
2. Непідкупність. Державні службовці, управлінці не повинні ставити себе у фінансову залежність від осіб, які можуть негативно вплинути на виконання їхніх професійних обов'язків. Державні службовці, управлінці мають бути відданими державі, берегти свою честь перед народом.
3. Об'єктивність. Посадові особи повинні добирати гідні кадри, які були б об'єктивними щодо проблем і громадян, які потребують від них допомоги, поради.
4. Підзвітність. Службова діяльність посадових осіб має бути відкритою для перевірок. Контролюючим органам бажано самостінно готувати звіти й постанови, забути про "моду", коли звіти готують підзвітні.
5. Відкритість. Посадові особи повинні бути відкритими у прийнятті рішень.
6. Чесність. Посадові особи зобов'язані чесно обнародувати свої власні доходи. Особливо це стосується політиків-управлінців, які мають бути взірцем прозорості дій.
7. Керівництво. Державні посадові особи, управлінці повинні пропагувати чесну політику в державі та бути дієвими її учасниками. Керівні посади в сучасному вкраїнському суспільстві мають обіймати професіонали, високо духовні люди, патріоти нації. Наприклад, обраний державний парламент перебуває в центрі уваги щодо етики поведінки, в центрі боротьби за організацію функціонування влади, в центрі боротьби з корупцією, взагалі в центрі всієї політики, життя народу й існування держави.
У демократичних країнах активна роль у боротьбі з корупцією належить громадянському суспільству, однак його в Україні ще не створено.
Війну з корупцією потрібно певною мірою розуміти як боротьбу проти посадових порушень, як складову процесу створення ефективного, чесного та дійового уряду, а також ліквідацію негативного її впливу на розвиток суспільства.
Мудрий реформатор знає, що корупцію не можна викорінити цілком, тому першочерговим завданням має бути підвищення порядності серед людей.
Ліквідація корупції шляхом реорганізації уряду включає в себе зміни способів виконання урядом своїх обов'язків, запобігання "конфлікту інтересів".
Пропозиції щодо стримування корупції в суспільстві:
o створення такої внутрішньої фінансової системи управління, яка забезпечує адекватний, ефективний контроль за використанням ресурсів;
o створення додаткових механізмів внутрішнього контролю для забезпечення швидкого й ефективного перегляду спірних рішень;
o забезпечення адекватної юридичної перевірки діяльності агентів;
o забезпечення відповідальності керівників усіх рівнів за діяльність своїх підлеглих;
o підвищення ефективності контролю, забезпечення керівників можливостями для перевірки та контролю за діяльністю свого персоналу;
o проведення термінових, без попередження, перевірок;
o обов'язкове для керівників усіх рівнів проведення атестації підлеглих щодо виконання правил державної служби та відповідність законодавству;
o виключення "мертвих душ" зі складу співробітників і зниження можливості їхнього вступу на службу знову;
o здійснення контролю за власністю, прибутками, боргами чиновників, що мають владу "приймати рішення";
o запровадження відповідних заборон на подальше працевлаштування у приватному секторі;
o забезпечення управлінців гідною зарплатою;
o забезпечення можливості підлеглих скаржитися на начальників у разі їхньої корупції;
o забезпечення преси правом і можливостями викриття корупції;
o нагородження за гарну роботу;
o створення механізмів постійного контролю уряду з боку громадськості;
o проведення опитувань громадської думки щодо роботи уряду та державних службовців;
o організація відкритої, справді конкурентної і гласної системи закупок;
o залучення "людей з боку" до праці або контролю чи перевірок;
o швидке прийняття рішень з метою запобігання тяганині, яка сприяєкорупції;
o схвалення переконання членів професіональних організацій (бухгалтерських, аудиторських, юридичних) у тому, що вони свідомо не допускають корупції як непрофесійної поведінки тощо. Тільки внаслідок повернення українського суспільства до духовності та серйозного контролю на робочих місцях в урядових установах можна запобігти корупції в системі владних структур. В іншому разі боротьба з корупцією - лише безрезультатні балачки.
Вихвалятися - прагнення людини здаватися кращою, ніж вона є насправді.
Невпевненість у собі - невпевнені у собі відчувають певну неповноцінність. Остання може бути надуманою, проте особа про це не знає і серйозно вважає себе неповноцінною у певній сфері діяльності чи в особистісних якостях.
Неосвіченість - - маніпулювати неосвіченими людьми легко. Притягують вигадані "факти", а реальні -
Loading...

 
 

Цікаве