WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Розум як фактор конфліктності та безконфліктності - Реферат

Розум як фактор конфліктності та безконфліктності - Реферат


Реферат на тему:
Розум як фактор конфліктності та безконфліктності
1. Конфлікти народжуються на ґрунті відмінностей у поглядах і протиборствах різних думок, потреб, прагнень, спрямувань, суперечностей у процесі аналізу, суджень, стилів життя, надій, інтересів, особистіших стереотипів та ін. Саме в цьому процесі розум є основним стрижнем ціннісних і дійових мірил, він дає можливість подумати над динамікою конфлікту.
Конфліктові властива динаміка. Він виникає із конфліктних ситуацій, у процесі яких відбувається усвідомлення потенційними учасниками протиборства суперечностей, що виникають. Конфліктна ситуація не обов'язково переростає в конфлікт при ситуації, коли суперечності знімають сторони, які зацікавлені задовольнити свої потреби розумно, мирно, враховуючи можливості. Якщо ж конфліктна ситуація переростає у конфлікт, то її розвиток іде шляхом зростання
(ескалації) до пікових моментів, після чого відбувається спад, який завершується певними наслідками. Завершення первинного конфлікту може стати початком вторинного, в інших напрямках. Так виникає феномен багатовимірності, багатоваріантності конфлікту.
Після гострих конфліктних ситуацій настає постконфліктний синдром, для якого характерне напруження між конфліктуючими сторонами. Напруження може проявлятися у вигляді розбіжності оцінок і думок сторін, які конфліктували. Можуть спостерігатися певні розбіжності думок з приводу наслідків завершення конфлікту. Післяконфліктний синдром при загостренні відносин може бути початком повторного конфлікту на іншому рівні та з новими учасниками, до нього можуть приєднатися інші причини.
Наслідки конфлікту різного рівня можуть бути згруповані за ознаками: завершення їх вирішення (повністю, частково); за характером наслідків досягнення взаємодії (позитивно, помірно); за наслідками успіхів (компроміс сторін, повний вихід із конфліктної ситуації) та ін. Конфлікти охоплюють усі види та рівні стосунків людини з навколишньою дійсністю. Найбільша кількість конфліктних ситуацій в людському суспільстві назріває в період кризових ситуацій, у перехідні періоди. Тому і є велика потреба вивчати історичні процеси, природні явища, стосунки між людьми. Безконфліктність - застій, топтання на місці. Вивчення суті, динаміки конфліктів, знаходження шляхів їх запобігання та розв'язання - завдання вчених, практика дії людини сьогодні й завжди.
Сьогодні очевидно, що з перетворенням нашого суспільства на відкрите й демократичне конфліктність стає нормою життя. Класик сучасної конфліктології Ральф Дарендорф писав, що політика свободи - це політика існування конфліктів. Точка зору конфлік-тологічного підходу полягає в тому, щоб не придушити конфлікт, а зробити його регульованою, цивілізованою формою розвитку суспільства. Людина не терпить постійності, спокою. Свідомість її "гине у теплі й затишку" (П. Сартр). Конфліктна ситуація притягує людину пошуком, новизною, гостротою відчуттів, можливістю вирізнитися.
Серед можливих засобів розв'язання конфліктів перевага віддається самоінтеграції, яка враховує інтереси всіх сторін і спрямована до тих нових можливостей, які відкриває динаміка конфлікту. Кожен конфлікт потенційно деструктивний і здатний створити небезпеку існуванню людини, а з іншого боку - запобігає закостенілості системи й відкриває дорогу інноваціям. Тому досить важливо в час переходу до відкритого суспільства думати про соціальну адаптацію людей, вона не утвердиться в Україні безпроблемно, безконфліктно, без розумних управлінських розпоряджень. Ідеї ринкових змін, про які сьогодні так багато говорять і пишуть в Україні, мають стати зрозумілими і близькими кожному: від робітника до міністра, тобто повинні "володіти масами".
У цій ситуації допоможе нам уміла розсудливість, яка базується на чіткій інформації, логіці мислення та впровадження ноу-хау. Проте слід пам'ятати, що поміркована здатність характерна тим, що в її рамках поняття не перебувають у процесі перетворення й зберігають стійку форму. Вони виступають тільки як матеріал для конструювання шляхів до дії або певних висновків з приводу проблеми.
Людина при розумі, але яка не діє, це - людина з утилітарною психологією. Вона не здатна прогнозувати, вирішувати конфлікти, запобігати їм. Так визріває більш дієвий фактор - розумова здатність. Розумова здатність характерна тим, що тут поняття сутності вливається в процес перетворень. Мета, цінність (явищ, подій, процесів, етапів розвитку суспільства) беруться в їхній динаміці та зміні. Розум створює атмосферу єдності інформації, оцінок, дій. Якщо простежити ці теоретичні судження на проблемах суспільного розвитку, то доходимо висновку, що суспільство слід розглядати в динаміці, часі, просторі з критеріями людських вимірів, можливостей та дій.
2. Для відкритого суспільства притаманна свобода проникнення ідей, капіталів, технологій. Це вільний обмін зі світом, а отже, люди мають приймати один одного толерантно, без жодних ідеологічних упереджень. Але для реалізації цього потрібні люди з незалежним духом, із самостійним мисленням - це проблема дуже серйозна сьогодні як в Україні, так і в інших країнах. Насамперед слід пам'ятати, що перехід до відкритого суспільства має здійснюватись молодими. Саме тому в українському суспільстві основна увага повинна належати освіті молодого покоління. За розум в цивілізованих суспільствах дають великі гроші, але й створюють умови, щоб інтелект виростав. За молодим поколінням майбутнє, тому великим злом в українському суспільстві сьогодні є те, що освіта, наука, культура - найзанедбаніші сфери. Конфлікт у системі розуму і його формування - сигнал трагедії в державі. Розум завжди перебуває в пошукові, а отже й він у системі конфліктності (прогнозуванні, осмисленні, оцінці, прояву, вирішенні конфліктів).
Можемо сказати сміливо, що розум виступає фактором конфліктності й безконфліктності. Сьогодні в українському суспільстві, яке перебуває в кризовому стані, є потреба не тільки інакше мислити, впливати на ментальність широкої громадськості, а й сприяти вихованню й утвердженню сучасної української еліти: наукової, управлінської, мистецької, бізнесової, освітянської, військової, міліцейської, правової та ін. Українська еліта, перейнята національними ідеями демократичного ґатунку, по суті, тільки відроджується і зароджується. Відомо, що в колишньому Союзі розумово-творча інтелігенція концентрувалася в Москві, Ленінграді, Новосибірську (в республіках - тільки в столичних містах, і то переважно не переймалась національними ідеями). Донедавна найкращі уми або переходили на службу до керівних структур колишнього Союзу, або зазнавали всіляких переслідувань, а якщо вони мали чітку позицію, то над ними відверто знущалися. На сучасному етапі перед Українською державою стоїть проблема, щоб її інтелект пізнавали через глибину наукових теорій та обґрунтувань, сучасними підходами до оцінок глобальних світових процесів, творінням таких наукових, культурних надбань, з якими ми будемо бажаними у світовому товаристві. Щобдосягти
Loading...

 
 

Цікаве