WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психодіагностика та прогнозування конфліктів - Реферат

Психодіагностика та прогнозування конфліктів - Реферат


Реферат на тему:
Психодіагностика та прогнозування конфліктів
Психодіагностика конфліктів потребує від конфліктолога інтегративного підходу. В основному вона спирається на відповідні принципи психології:
o принцип відображення (суть його полягає в адекватному відображенні навколишнього світу, забезпеченні ефективної регуляції діяльності індивіда);
o принцип розвитку (орієнтує на вивчення та врахування умов виникнення психічних явищ, тенденції їхніх змін та осмислення їхніх якісних характеристик);
o принцип взаємозв'язку та взаємовпливу (дає змогу побачити взаємне зумовлення цих феноменів);
o принцип єдності та свідомості діяльності (свідомість і психіка формуються в діяльності людини, діяльність одночасно регулюється свідомістю та психікою);
o особистіший принцип, який потребує від психолога, конфліктолога аналіз індивідуальних особливостей людини в конкретній життєвій ситуації.
Прогнозування конфліктів тісно пов'язане з їх діагностикою та попередженням. Без основного прогнозу можливої конфліктної ситуації їй не можна запобігти. Прогнозування конфлікту - передумова його появи і його попередження. Прогноз - це вказівка з певною вірогідністю місця та часу виникнення конфлікту, який базується на психологічному діагнозі всіх компонентів конфлікту.
Аби прогнозувати конфлікт, необхідно проаналізувати:
o сигнали конфлікту, які виявляються в ступені напруження та дискомфорту в колективі (групі), частоту їхньої появи, потенціали їхньої конфліктогенності та вірогідності стимуляції ними конфлікту;
o виявити проблему, які суперечності зумовили її появу, наскільки вона складна, чи є можливість її розв'язати;
o з'ясувати, чи назріла конфліктна ситуація і в якому напрямку вона може розвиватися;
o уточнити склад учасників розгортання конфлікту та їхню готовність до подальшого провокування й поглиблення конфлікту;
o виявити суть інциденту, його особливість, наскільки він спроможний бути детонатором конфлікту.
Таким чином, прогнозування конфлікту потребує аналізу і знань для осмислення структурних компонентів конфлікту, їхніх психологічних особливостей, стану кофліктогенності проблемної ситуації.
Для прогнозування та психодіагностики конфліктів важливо правильно формувати та поставити діагноз самої проблемної ситуації, яка породжує конфлікт. Подальшим кроком у прогнозуванні конфліктів є виявлення тенденцій до зміни проблемної ситуації, розвиток суперечності й, отже, проведення всебічного аналізу. В цьому контексті важливо:
o докласти зусиль, щоб подолати конфліктну ситуацію;
o врахувати, що конфліктна ситуація, як вже зазначалося, завжди виникає до конфлікту;
o здійснити психологічний діагноз саме конфліктної ситуації, де уточнити, виявити адекватність та серйозність її потенціалу, адже саме це дає поштовх, підказує, що робити, як реагувати на різні конфліктні ситуації;
o потрібно виявити і з'ясувати першопричини, через які з'являються інші конфліктогени;
o конфліктну ситуацію бажано формулювати чітко, бо вона є ключовим моментом у прогнозуванні конфліктів.
Конфліктологи використовують певні техніки передконфліктно-го зняття конфліктної ситуації. З цією метою бажано:
o з'ясувати наявних і потенційних учасників конфліктних ситуацій;
o проаналізувати мотиви, цілі, здібності, особливості характеру, професійну компетенцію учасників конфліктної ситуації та інцидентів;
o вивчити міжособистісні стосунки учасників конфліктної ситуації, що існували до її виникнення;
o з'ясувати причини конфліктної ситуації й тенденції їх переростання у конфлікт;
o виявити тих, хто бере і не бере участі у конфліктній ситуації, але зацікавлені в її розв'язанні;
o з'ясувати, виявити й уміло використати способи вирішення конфліктної ситуації, адекватні причинам виникнення, які також відповідали б цілям поліпшення міжособистісних стосунків і розвитку колективу.
Методи дослідження конфліктів в управлінській діяльності
У становленні конфліктологічної практики особливе місце належить переговорним методам вирішення конфліктів (Д. Скотт, Т. Боуер, Т. Кельман розробили програми психологічного тренінгу, які навчають конструктивній поведінці у конфліктній взаємодії). Розробляються технології переговорів за участю посередників - медіаторів (В. Ліннольн, Л. Томпсон, Р. Рубін).
Своїми методами конфліктологія суттєво відрізняється від власне психолого -соціолого -політологічних.
Специфіка суспільно-політичного життя дуже розмаїта, через те процес вивчення конфліктів - досить складний, він потребує інтегративних підходів. Над виробленням вимог і підходів до створення методів конфліктології працювали західні і вітчизняні науковці: П. П. Блонський, Л. С Виготський, С. Л. Рубінштейн, Б. Г. Ананьев, Б. М. Теплов, Г. С Костюк, К. К. Платонов, Б. Ф. Ломов, П. Фресс, Ж. Піяже та ін. а думку науковців, найголовнішими вимогами до вивчення конфліктів є:
o об'єктивність (полягає у вивченні об'єктивних умов виникнення та дії проявів психічних явищ). Наукове вивчення психіки стає
можливим завдяки опосередкованому аналізу та синтезу проявів психіки у процесах і продуктах діяльності й поведінки людини;
o генетичний підхід полягає у вивченні психічних явищ у динаміці, при переході у філогенезі та онтогенезі з одного рівня розвитку на інший;
o системний підхід до психічного явища як своєрідної системи, що має свої специфічні закономірності. Б. Ф. Ломов називає три основні підсистеми - когнітивну (в якій реалізується функція пізнання), регулятивну (що забезпечує регуляцію діяльності та поведінки) й комунікативну (яка
Loading...

 
 

Цікаве