WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Проблеми стимулювання - Реферат

Проблеми стимулювання - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми стимулювання
Системи заохочення в державних і недержавних установах існували завжди, бо люди потребують уваги й шанування, якщо в працю вкладають свій інтелект, пошук, віддають часто більше зусиль, ніж винагорода за роботу, то стимулювання поза визначеною зарплатою є дієвим чинником запобігання проблемним ситуаціям.
У практиці західних суспільств та установ вирізняють такі п'ять категорій стимулювання:
1. Професійні стимули, насамперед незалежність.
2. Трудові стимули, пов'язані з характером роботи й досягненням особистих цілей, що відповідають особистим цінностям.
3. Престиж і соціальний статус, які викликають повагу чи заздрість інших.
4. Стимули, пов'язані з кар'єрою та просуванням по службі.
5. Фінансові й економічні стимули. Розглянемо кожну з категорій стимулювання. Професійні стимули:
o свобода прийняття більшості рішень, що стосуються особистої діяльності;
o створення робочого середовища, яке стимулюватиме інтелектуальну діяльність;
o робота над перспективними, нестандартними завданнями, рішення яких уже відомі;
o можливість впливу на державне законодавство. Трудові стимули:
o творча атмосфера;
o гнучкий робочий графік;
o стабільність довгострокових проектів;
o можливість роботи, що задовольняє найважливіші людські потреби;
o розмаїтість діяльності, що стимулює суттєві людські потреби;
o різноманітність діяльності, що створює умови для постійного відкриття нових можливостей;
o робота, що задовольняє патріотичні ідеали;
o робота, що задовольняє альтруїстичні ідеали. Кар'єрні стимули:
o робота в провідних організаціях;
o різноманітність можливостей для особистого зростання й розвитку;
o можливість внести особистий внесок у загальну справу;
o можливість просування по службі;
o можливість працювати над важливими проектами;
o можливість самовираження;
o можливість впливати на майбутнє організації. Стимули престижу та соціального статусу:
o зручне розташування робочого місця;
o стиль управління, що базується на принципі "відкритих дверей";
o широкі рекреаційні можливості. Фінансові стимули:
o перегляд заробітної плати (двічі на рік);
o компенсації за невикористану відпустку;
o грошові премії тощо.
Втім, жодна організація не в змозі створити таку систему заохочень, що передбачає всі перераховані стимули. У житті доводиться вибирати можливе і реальне.
У деяких країнах (США) використовують зворотний зв'язок. Якщо відсутність працівника не позначається на діяльності установи або його обов'язки можна розподілити між іншими службовцями, його посада просто скорочується. Це явище характерне і для нашого менталітету. Про такого працівника українці кажуть: "Він ніякий!" Тож американський взірець зворотного зв'язку має бути стимулом до того, що кожен громадянин суспільства повинен потурбуватися про свій соціально-професійний статус, щоб бути потрібним у колективі не лише для власного збагачення, а й для спільного розвитку з відповідним внеском у колективну справу.
Гроші в мотиваційній системі управлінської діяльності
Гроші - суспільний феномен, з яким пов'язані процеси життєдіяльності людей в соціумі. Наявність в окремих людей достатньої кількості грошей до певної міри послаблює їхнє значення та знижує до
них інтерес. Проте для людини малозабезпеченої гроші - досить сильний мотиваційний чинник. Такий психологічний стан цінності грошей має усвідомлювати управлінець, коли йдеться про роль підкріплення мотивації до праці. Так стоїть проблема цінності грошей в багатих суспільствах, враховуючи і проблему соціальної захищеності людей.
Однак гроші - велика спокуса. Тому буває, що гроші сприймаються уже не як потреба, а як хобі. В народі кажуть по-різному: "чим більше грошей, тим краще"; "з грошима потрібно мати міру"; "багато грошей - страх"; "немає грошей, людина ніщо". Дотримуватимемося філософського погляду: цінним і потрібним є все те, що існує в межах розумного!
Переговори - універсальний метод розв'язання конфліктів
Переговори передбачають широкий аспект спілкування, що охоплює чимало сфер діяльності індивіда. Як метод вирішення конфліктів переговори являють собою набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаємоприйнятних рішень для сторін, які конфліктують.
Щоб переговори відбулися, потрібно:
o існування взаємозалежних сторін, які беруть участь у конфлікті;
o відсутність значної відмінності в силі (потенції) суб'єктів конфлікту;
o відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;
o участь у переговорах сторін, які реально можуть приймати рішення в наявній ситуації.
Вважається, що доцільно вести переговори з тими силами, які мають владу в цій ситуації.
Правильно організовані переговори проходять послідовно кілька етапів:
o підготовка до початку переговорів (до відкриття);
o попередній вибір позиції (першочергові заяви учасників про їхні позиції в переговорах);
o пошук взаємоприйнятного рішення (психологічне осмислення, встановлення реальної позиції опонента);
o завершення (вихід із кризи, що виникла, чи так званого переговорного глухого кута).
Для переговорів важливо зібрати й осмислити дані про партнера, з яким відбуватимуться переговори. При цьому варто звернути увагу на такі питання:
o який інтелектуальний рівень партнера;
o чому він надає особливого значення;
o яку мету ставить перед собою;
o що змушує його відстоювати саме цю позицію, домагатися саме цієї мети на переговорах;
o що може відхилити партнер по переговорах;
o чому саме він може відхилити мою пропозицію.
Як бажано поводитися під час переговорів, щоб вони виявилися результативними:
o які дії бажано допускати при спротиві партнера на переговорах;
o якими аргументами можна спонукати партнера змінити його позицію;
o які поступки можливі з мого боку.
1. Перший етап - підготовка до початку переговорів.
Перед початком переговорів необхідно провести належну підготовку: здійснити діагностику стану справ, вивчити сильні та слабкі сторони учасників конфлікту, спрогнозувати розстановку сил, визначити, хто вестиме переговори та інтереси яких груп вони представлятимуть. Важливо сформулювати свою мету й можливі результати участі в переговорах:
o у чому полягає основна мета проведення переговорів;
o які варіанти наявні;
o якщо угоди не буде досягнуто, то як це позначиться на інтересах обох сторін;
o у чому полягає взаємозалежність опонентів і як це виявляється. Доцільно продумати такі процедурні питання:
o коли саме проводити переговори;
o скільки часу на них відвести;
o де найкраще їх проводити;
o яка очікується атмосфера;
o чи можливі у майбутньому добрі відносини з опонентом тощо.
Досвідчені переговорники вважають, що від правильно організованої підготовчої стадії на 50 % залежить успіх усієїдіяльності з підготовки та проведення переговорів.
II. Другий етап переговорів - вибір позиції. Ця стадія дає змогу показати опонентам, що їхні інтереси вам відомі і ви їх враховуєте, а також визначити
Loading...

 
 

Цікаве