WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Посереднику системі розв'язання конфлікту - Реферат

Посереднику системі розв'язання конфлікту - Реферат

конфлікті важливіша, ніж розв'язання наявної проблеми;
o відчуття образи, невдоволення, поганого настрою тощо. Розрізняють структурні (організаційні) та міжособистісні способи управління конфліктами тощо.
Організаційні методи управління конфліктами
До таких методів належать:
o чітке формулювання вимог, прав та обов'язків для кожного працівника чи особистості;
o використання координуючих механізмів, чітке дотриманняпринципів єдиноначальності;
o встановлення загальної мети, формування загальних цінностей, інформування всіх працівників про політику взагалі, інформація про стан справ у всіх підрозділах організації, колективу, фірми;
o утвердження доцільної системи заохочень, чесно заслуженої шани.
Міжособистісні методи управління конфліктами
Такі методи передбачають:
1. Відхилення. Людина прагне уникнути конфлікту (якщо причини суперечки не становлять для людини великої цінності; якщо ситуація може вирішитися сама собою; якщо на цьому етапі немає умов для ефективного розв'язання конфлікту тощо. Така стратегія може бути негативною, якщо сторони уникають відповідальності за реалізацію поставленої мети. Варто мати це на увазі).
2. Залагоджування. Цей стиль характеризується тим, що керівник не виявляє зацікавленості в досягненні позитивних результатів і здійсненні управлінської мети. Така стратегія спрямована переважно на уникнення конфліктних стосунків між людьми. Керівник, який дотримується цієї стратегії, прагне відійти, уникнути конфліктної ситуації і водночас відповідальності. Він проголошує: "Давайте жити дружно!" Часто при цьому спокій є тимчасовим і конфліктна проблема залишається. Рано чи пізно може статися "вибух", що призведе до конфлікту.
3. Примушення. Той, хто дотримується цієї стратегії, не турбується про інших. Примус - стиль агресивний, керівник прагне відігравати командну роль, придушує ініціативу людей і залишає час на повторний вибух конфліктної ситуації.
4. Компроміс. Керівник прагне досягти нормалізації стосунків з партнерами, прагне рахуватися з інтересами своїх партнерів та привернути їх на свій бік. Цей стиль характеризується прийняттям - до певної міри - точки зору протилежної сторони. Здатність до компромісу в управлінських ситуаціях високо цінується, оскільки зменшує недоброзичливість і допомагає відносно швидко розв'язати конфлікти. Однак конфлікт у зміненій формі може також розгорітися, бо залишилася невирішеною проблема, що спричинила його.
5. Співробітництво. Ця стратегія характеризується тим, що, по-перше, керівник (управлінець) прагне досягти нормалізації стосунків
у позиціях партнерів, прагне рахуватися з думками партнерів і привернути їх на свій бік; по-друге, співрозмовники повинні зрозуміти, що кожен може мати свою думку, свою позицію. Водночас керівник мусить застосовувати різні міжособистісні методи управління конфліктами адекватно самій ситуації, однак стиль співробітництва, спрямований на розв'язання проблеми, повинен бути основним, оскільки саме він робить конфлікт функціональним, дієвим. Управління конфліктами в організації. Незалежно від конкретних норм існують чотири загальних принципи управління конфліктами в організації:
o протистоянням позицій потрібно керувати і спрямовувати;
o необхідно шукати рішення, вигідне для кожного;
o бажано допомагати один одному, створюючи кожному відчуття впевненості та здатності розв'язувати проблеми;
o обмірковувати кожен крок і продовжувати навчатися. Поради щодо розв 'язання конфліктів.
1. "Зброя-пряник" - дати підлеглим зрозуміти, що саме від них залежить результат очікуваного; має бути продумана система повноважень і відповідальності, щоб інтереси співробітників не перетиналися.
2. "Ланцюг команд" - у ситуації, де спостерігається розбіжність поглядів на вирішення певних питань, вирішальне слово має бути за керівником.
3. "Глобальний спосіб" - постановка перед усіма чинниками організації комплексних цілей.
4. Система винагороджень - заохочення співробітників сумлінно виконувати свої функції.
Керування конфліктом. Певною мірою розв'язання конфлікту є керування ним.
Таких методів є багато. А. Я. Кібанов пропонує таку схему класифікації методів керування:
o внутрішньоособистісні методи, тобто методи впливу на окрему особистість;
o структурні, тобто методи усунення організаційних конфліктів;
o міжособистісні методи, або стилі поведінки в конфлікті;
o переговори;
o агресивні дії (застосовуються у крайніх випадках).
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Андреев В. И. Конфликтология: искусство спора, ведение переговоров, разрешение конфликтов. - М., 1995.
2. Анцупов А.Я., Малышев А. А. Введение в конфликтологию. - К., 1996.
3. Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать. - СПб., 1997.
4. Берн Ш. Гендерная психология. - СПб., 2001.
5. Гірник А. М. Посередництво в трудових колективах. - К., 1998.
6. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // СОЦИС. - 1994. - № 5.
7. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. - СПб., 2000.
8. Зигерт В., ЛангЛ. Руководить без конфликтов. - М., 1990.
9. Каррас Ч. Л. Искусство ведения переговоров. - М., 1997.
10. Конфликтология I Под ред. А. С. Карлина. - СПб., 1990.
11. Корнелиус X., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. Как разрешать конфликты. - М., 1992.
12. Кочетков В. В. Психология межкультурных различий. -- М., 2002.
13. Кудрявцев В. Н. Юридическая конфликтология. - М., 1995.
14. Ликсон Ч. Конфликт. Семь шагов к миру. - СПб., 1997.
15. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. -- К., 1990.
16. Пірен М. І. Етнополітичні процеси в сучасній Україні: Навч. по-сіб. - К., 1999.
17. Психология и этика делового общения: Учебник для вузов / Под ред. проф. В. Н. Лавриненко. - 3-е изд., перераб. и доп. - М., 2000.
18. Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. -СПб., 2001.
19. Семичин Г. Ю. Социальное партнерство в современном мире. - М., 1996.
20. Смулъсон М. Л. Психологія розвитку інтелекту: Монографія. -К., 2001.
21. Фролов С. Ф. Социология: сотрудничество и конфликты. - М., 1997.
22. Херсонский Б. Г., Дворяк С. В. Психология и психопрофилактика семейных конфликтов. - 1991.
23. Цепцов В. А. Переговоры: психология, воздействие, практика. - М., 1996.
24. Шатнов В. П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. -Минск, 1997.
25. Швалб Ю. М. Психологические модели целеполагания. - К., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве