WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Міжособистісні методи поведінки в конфлікті - Реферат

Міжособистісні методи поведінки в конфлікті - Реферат

вільного руху й конфлікт
Вихідним положенням конфліктологічної концепції К. Левіна [6] є те, що більшу частину свого життя доросла людина діє не просто як індивід, а як член соціальної групи. Найважливішим феноменом, що визначає частоту конфліктів у групах, Левін називає загальний рівень напруженості, в якій існує особистість або група. Чи призведе конкретна подія до конфлікту, вирішальною мірою залежить від рівня напруженості чи соціальної атмосфери в групі. Особливого значення, на його думку, при цьому набувають: o ступінь задоволеності чи незадоволеності потреб людини, особливо базових. Незадоволені потреби мають тенденцію ставати домінуючими, що об'єктивно збільшує ймовірність конфліктів;
o кількість простору вільного руху людини, бо це є умовою задоволення індивідуальних потреб й адаптації до групи. Навпаки, обмеженість "вільного руху" веде до посилення напруження;
o зовнішній бар'єр: наявність або відсутність можливості вийти з неприємної ситуації. Напруженість або конфлікт часто призводять до тенденції облишити ситуацію, що виникла. Якщо це можливо, тоді сильне напруження не зростатиме; навпаки, відсутність такої можливості (як наслідок зовнішнього бар'єру чи внутрішніх перепон) провокує розвиток сильної напруженості й конфлікту;
o ступінь збігу або розходження цілей членів групи та готовність рахуватися з точкою зору іншого.
Проблема адаптації індивіда у групі формується, за К. Левіним, завдяки знаходженню достатнього простору для задоволення своїх власних потреб всередині групи, не зачіпаючи її інтересів.
М. Дойч про залежність внутрішньогрупової ситуації від характеру взаємозв'язків між членами групи
На основі своєї теорії про кооперацію й конкуренцію М. Дойч характеризує особливості груп з кооперативною системою взаємозв'язків порівняно з конкурентними:
o для кооперативного типу груп характерна більш ефективна внут-рішньогрупова комунікація; вербалізується більше ідей; члени групи уважніші один до одного, активно здатні сприймати ідеї інших; частіше потрапляти під їхній вплив;
o під час дискусії проявляється дружнє ставлення та взаємодопомога; члени такої групи задоволені групою та її рішеннями, прихильно приймають внесок інших її учасників;
o у кооперативних групах проявляється координація зусиль, чіткіший розподіл праці, правильна орієнтація на розв'язання завдань, відвертість в обговореннях і вища продуктивність;
o у кооперативних групах досягається узгодженість з іншими ідеями, довіра один до одного та до цінностей, які інші члени групи закладають у свої ідеї;
o кооперативний процес веде до визначення конфліктних інтересів як проблеми, яка має бути розв'язана спільними зусиллями; завдяки кооперації скоріше обмежуються, ніж розширюються масштаби конфліктних проблем.
Внутрішньоособистісний конфлікт виявляється в зовнішніх, міжо-собистісних проявах, а інтерперсональний конфлікт отримує певне "внутрішнє" відображення.
Загальна тенденція полягає в тому, що високорозвинені групи реагують переважно мобілізацією зусиль на подолання труднощів, а в групах низького рівня розвитку більша ймовірність виникнення внутрішніх конфліктів через відсутність єдиної сформованої системи загальних цілей і орієнтацій.
Інший напрямок традиційно пов'язаний з вивченням залежності соціально-психологічних явищ від діяльності групи. А. І. Донцов зробив висновок про те, що "зовнішнє спостереження проявів міжо-собистісних конфліктів -напруження емоційних зв'язків, що супроводжуються сукупністю конфліктних дій, - можна інтерпретувати як своєрідне відбиття у взаєминах тих реальних суперечностей, які визначають динаміку розвитку предметної активності в групі". Висновок: "чисто" емоційний феномен - міжособистісний конфлікт поза аналізом діяльності взаємозв'язків конфліктних сторін неможливо зрозуміти"; "необхідним моментом дослідження механізму внутріш-ньогрупового конфлікту є вивчення системи предметних взаємозв'язків індивідів, основою яких служить соціально зумовлений проблемно-цільовий зміст спільної діяльності".
Позиція К. Левіна щодо конфліктів (задоволення потреб)
Перші теоретичні описи та експериментальні дослідження, безпосередньо присвячені інтерперсональним конфліктам, були виконані К. Левіним. До міжособистісних конфліктів, за Левіним, належить випадок, який він позначає як "конфлікт між власними і примушуваними, вимушеними силами", тобто конфлікти між власними потребами людини та зовнішньою об'єктивно вимушеною силою. На думку Левіна, закони розвитку конфлікту єдині для всіх його різновидів, проте конфлікт між власними й зовнішньо примушуваними силами має специфічну можливість руйнування цієї зовнішньої властивості.
На основі проведених експериментальних досліджень Левін вважає, що найважливішим фактором частоти виникнення конфліктів є загальний рівень напруженості, в якій існує людина чи група (перехідні періоди розвитку суспільств).
Якщо взяти сім'ю, то, згідно з Левіним, природа потреб, що задовольняються в сім'ї, шлюбі, цілком різнобічна. У сімейних стосунках подружжя має цілий комплекс очікувань, пов'язаних з їхніми ролями,
наприклад: коханий, товариш, підтримуючий, знаючий, той, що розпоряджається прибутками, та ін. Конфлікти стають значно серйознішими, коли торкаються найважливіших потреб людини. Сім'я найтісніше пов'язана з життєвими потребами, незадоволенням цих потреб. Левін описує життєвий простір чоловіка,для якого фактично вільною зоною залишається тільки "життя в офісі" та "гра в гольф", якщо взяти американський чи англійський спосіб життя; в Україні ж своя ментальність - читання газети, футбол, телевізор тощо.
М. Дойч: роздуми про конфлікт залежно від контексту
У межах ситуативних підходів міжособистісні конфлікти розглядаються в контексті спільної системи взаємодії. Поняття міжособистісних, або інтерперсональних, відносин описує широкий діапазон форм людської взаємодії, що характеризуються змістом, спрямованістю, інтенсивністю та глибиною конфліктів тощо. Дойч пропонує розрізняти такі фундаментальні виміри інтерперсональних відносин:
o кооперація - конкуренція ("політичні опоненти", "особисті вороги", "пара, що розлучається");
o розподіл влади (бізнес-партнери, "господар - слуга");
o орієнтація на завдання (соціально-емоційна орієнтація: чоловік - дружина);
o формальний - неформальний характер відносин (у неформальних відносинах визначення дій, часу та переміщень залишається за їхніми учасниками, тоді як у формально регульованих відносинах взаємодія учасників детермінується переважно соціальними нормами й правилами);
o інтенсивність і значущість; цей параметр відносин відображає глибинний або поверховий характер відносин і пов'язаний зі ступенем взаємозалежності їхніх учасників.
Для Дойча характерне ототожнення понять "конфлікт" і "конкуренція". Для його праць властиве порівняння кооперативної й групової взаємодії в системі групових та міжгрупових відносин.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Алексеева М. І. Моральний вибір у конфліктній ситуації // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф.: У 2 кн. - Київ; Чернівці, 1995. - Кн. 2.
2. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. - М., 1999.
3. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості. -- X., 1996.
4. Бурлачук В. Життєвий світ і структура конфлікту // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - № 4-5.
5. Гризунова Г. В. Межличностный конфликт в сфере управленческой деятельности. - М., 1994.
6. Гришина Н. В. Психология конфликта. - СПб., 2000.
7. Донцов А. Психология коллектива (Методологические проблемы исследования). - М., 1984.
8. Конфлікти у суспільній діяльності / Г. В. Ложкін, С. В. Сьомій, Т. В. Петровська, О. О. Кисельова. - К., 1997.
9. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. - К., 2001.
10. Практическая психодиагностика. - Самара, 2000.
11. Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н. В. Гришиной. - СПб., 2001.
12. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. - К., 2001.
13. Семенченко В. А. Психологія особистості. - К., 2001.
14. Скребец В. А. Психологическая диагностика: Учеб. пособие. -2-е изд., перераб. и доп. - К., 2001.
15. Фрейд 3. Введение в психоанализ. Лекции. - М., 1989.
16. Фрейд 3. Психология бессознательного. - М., 1990.
17. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. - М., 1994.
18. Хорни К. Ваши внутренние конфликты. - СПб., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве