WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Людина й проблеми управління власним і суспільним буттям - Реферат

Людина й проблеми управління власним і суспільним буттям - Реферат

мету, яку легко досягти. Шлях життя - це не лише гроші, не тільки багатство, а й справа для суспільства, людей і, нарешті, для себе. На жаль, наш шлях частіше буває іншим.
Буває: молодий швидко помирає, а старий творчо працює. Висновок: перший був старим змолоду, така його карма; другий - був завжди молодим. Кожному природа подарувала свою долю.
Життяне може складатися тільки з радощів й успіху. Людина щаслива тільки психічним і фізичним здоров'ям, все інше - лише доповнення до щастя.
Невдачі, конфлікти пов'язують нас із реальністю, не дозволяючи втратити розум, бо в одноманітності ми втратили б себе. Тому думаймо, що в кожній невдачі, у кожному нещасті криється щось позитивне й корисне. Живемо в русі, пошуку, у боротьбі, у проблемах, і долаючи їх, стаємо думаючими людьми.
Зоряний час є у кожної людини, проте різною мірою та в різні періоди, а декого життя викидає, як кажуть, "за борт". Тому наші пращури говорили так: "Якщо життя трясе нас, то ми можемо вийти з цього становища, якщо знайдемо вихід". Тож шукаймо!
Мало людині мати мету, треба вміти доводити її до раціонального завершення. На жаль, 75 % людей відступають від мети своїх пошуків, здаються. Але цього не варто робити. Ідіть своєю дорогою до мети.
Ми не готові до проблемної дороги життєтворчості, тернистої і складної, завжди конфліктної. Слабкі особистості не є щирими, творчими і щасливими, тому зупиняються на півдорозі, нищать себе і свою долю. А отже, їхнє життя марне.
Мудрість життя полягає у з'ясуванні й осягненні основних засад світоіснування й життєтворчості. Ще із сивої давнини цей феномен осмислювався нашими пращурами і носив назву "софійності", а Свята Софія наша є доказом того, що Господь нагородив нашу землю благодаттю мудрості, всіх її жителів і тих, хто засвідчить себе в центрі цієї мудрості - нашій святині - Софійському Соборі.
Біда в українського народу в тому, що ця висока духовність поки що не зажила в його серцях. Можливо, на це прийде час, бо дар Високого Розуму потрібно заслужити.
Ми розуміємо, коли "дорослішаємо", що легше просити за іншого, ніж за себе. І це правильно, тоді в іншого буде привід попросити за вас. Робіть так, щоб рідко за вас просили, бо будете слабкими. Певна річ, набагато легше, якщо за нашою спиною стоїть хтось сильний і авторитетний. Але тут виникає конфлікт.
Побоювання, ненависть, страх. Страх - важке почуття. Його не можна ігнорувати й не можна ним не користуватися. По суті, страх дано людині на благо. Він примушує її думати. Якщо людина має рацію, сила Космосу її збереже, якщо ні - навіть озброєні охоронці не врятують.
Усе, що можете перевірити самі, - - перевіряйте. Лише тоді з'явиться вміння, навичка відрізняти справжнє від марного (важкого, порожнього, недоброго). Інколи перевірте близьких, щоб з'ясувати, хто вони для вас. Вибирайте шлях і думайте, хто ним піде, якщо можете - йдіть самі для вирішення завдань. Не посилайте боязкого, полохливого на переговори до нахабного, бо все закінчиться невдачею.
Немає однакового розміру взуття для всіх людей, у кожного розмір свій і своя нога, і почерк у роботі теж має бути свій власний. Благородна справа показати людині її шлях, щоб вона стала потрібною в колективі й щасливою у житті. Погано, якщо особистість нічого не може. Вона -раб у суспільстві. Лихо в тому, що таких багато. Позбуваймось рабської психології!
Чи добре, якщо особистість усе може? Вона не може всього могти - це вада, патологія. Будьте обережні! Така людина все може за рахунок енергії інших. Взагалі можна сказати, що кожна людина, як актор, грає у своєму житті безліч ролей: дітей і батьків, професійних і тих, що поза світом професій, трагічних і комічних, ліричних, романтичних і драматичних. Наш рольовий репертуар у житті різноманітний, але мудрість людини полягає в тому, аби вибрати роль найпростішу, найефективнішу і найпотрібнішу. Ваш вибір буде мудрий у тому разі, коли ви усвідомите, що все у цьому світі взаємопов'язане і залежить від багатьох чинників: історичних традицій, менталітету, рівня освіченості, особливостей виховання, демократичних засад у суспільстві, епохи, в якій ми живемо, і тих завдань, які за життя нам призначено Господом виконувати. Тому і треба вміло прийти до біблійної заповіді: "Вчасно і сердечно попросіть Господа, і вам відкриється шлях".
Спостерігаючи за суспільством, життєтворчістю, доходимо висновку: "Кожен із нас управляє світом!" Питання для всіх: "Як саме?" Правомірна відповідь: камінь на дорозі керує підводою, машиною... Дитина ще говорити не вміє, а, дивись, управляє родичами. Дружина - чоловіком. Суспільство - людьми. Гроші - багатим господарем.
"Усі керують усіма!" У народі про такий процес управління кажуть: "Крутить світом, як циган сонцем". Ми ж маємо пам'ятати істину: "Не соромно керувати світом, соромно цю роботу виконувати погано!" Ось дилема внутрішньоособистісного конфлікту.
Той іде правильним шляхом, хто постійно вчиться керувати собою і світом дедалі краще й краще. Його шлях - його вчитель!
Погано те, що більшість управлінців шукають не сильніших за себе, а слабших. Це передумови виникнення конфліктів.
Хто скаржиться чи просить, той не має свого шляху, він завжди слабкий, завжди у внутрішньоособистісному та міжособистісному конфлікті. Той, хто пропонує, здатний відмовити, якщо ж він іде своїм шляхом, то отримавши відмову, стає ще сильнішим, бо має новий резерв розв'язання проблеми.
Немає значення, "так" чи "ні" ви говорите, які аргументи наводите. Важливо вміти утримати владу. Той, хто має владу, кажуть,
завжди має рацію. Це так і ні, а отже, не зовсім так. Інколи маєш владу, а нею користуються інші. Бо немає мети й власного шляху. Важливо також, чи завжди цей шлях духовний і громадський. Шляхи людей не перетинаються. Люди, які мають мету, не можуть зашкодити собі чи комусь. Усім природа забезпечила місце під сонцем і нішу в суспільстві. Важливо, щоб службовець, учитель, управлінець умів дати пораду слабшим, знайти собі місце в суспільстві. Над цим в Україні поки що мало замислюються. А жаль.
Пам'ятайте, що погляд із минулого в майбутнє сильніший за нинішній і вчорашній. Робімо свій почерк життя таким, який би звеличив нас як особистостей, а не як власника для себе. Коли ми розуміємо, на що здатні? Коли усвідомлюємо те, чого саме ми не можемо.
Якщо управлінець буде сіяти добро - досягне значного, але це добро має бути загальнолюдським, а не лише власним. За власним втрачаємо і людське, й особистіше.
Повірмо в себе, спираючись на мудрість історії та вимогу нашого сьогодення. Це якраз те нове, що є досить забутим старим.
Loading...

 
 

Цікаве