WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Людина й проблеми управління власним і суспільним буттям - Реферат

Людина й проблеми управління власним і суспільним буттям - Реферат


Реферат на тему:
Людина й проблеми управління власним і суспільним буттям
Життя людини - суперечливий, динамічний процес. Він потребує від державної політики високого сенсу, а від людини - вміння освоювати нові реалії в системі соціального та індивідуального існування. А ще - високої духовності та гнучкості для того, щоб людина могла регулювати свої зусилля відповідно до можливостей, даних їй Господом.
Щонайосмисленіше слід ставитися до життя в молодому віці, коли людина творить себе як особистість. Молодість - особливий період людського буття. Саме на цьому етапі людина визначає свої життєві орієнтири, розробляє життєву стратегію і життєві плани. Цей процес особливо проблемний і конфліктний для молоді України на етапі перехідного періоду.
Процес трансформації українського суспільства пов'язаний з переходом від тоталітаризму до демократії, до нової моделі розвитку, яка має відповідати сучасним загальноцивілізаціиним принципам і водночас базуватися на власному історичному досвіді. Найефективніше вирішувати цю проблему спроможні молоді люди (цьому сприяє енергія, час, мінімум комплексів, прагнення до самореаліза-ції тощо).
Аби забезпечити самореалізацію особистості для здійснення державної політики модернізації українського суспільства, слід надати їй свободу і соціальні гарантії. Особливої актуальності набули питання збереження цілісності, суверенності людської особистості, що потребує від суспільства:
o заборони на довільне втручання в її біосоціальну структуру, в тому числі й використання з цією метою сучасних технічних систем та інформаційних технологій;
o забезпечення свободи саморозвитку й самовираження особистості, дедалі рішучішого витіснення різних форм насилля над її індивідуальністю, над дарованою людині природою самобутністю;
o забезпечення умов для формування гармонії людини зі світом, із самою собою, з іншими людьми, із суспільством, з тією епохою, в якій триває її індивідуальне буття;
o забезпечення широких громадянських і людських прав кожній особистості та соціальних гарантій виконання нею обов'язків перед сім'єю, суспільством, нацією, державою.
"Народ - основний у державі, а правитель посідає останнє місце. Тому тільки здобувши прихильність народу, можна стати правителем" (Мен-Цзи, IV ст. до н. е.).
"Для сучасного суспільства, - як зазначав Еріх Фромм, - найскладніша проблема - ставлення людини до сили, влади, політики і грошей". Таке ставлення є різним, проблемним і конфліктним у будь-якому суспільстві, в тому числі українському. Все залежить від багатьох чинників, зокрема від часу.
Більшість запропонованих проблем культури управлінської діяльності та спілкування слід розглядати крізь призму міждисциплінарного підходу, однак стрижневим є політико-психологічний підхід.
Сучасні політичні, соціально-економічні та інші сфери життя потребують від особистості керівника, управлінця постійного пошуку, витончених форм життєтворчості, неабиякої психологічної витримки, щоб долати стреси, творити себе як потенційну особистість.
За таких умов повернення до духовності, злагоди зі своїм "Я" та світом може стати основою для внутрішньої рівноваги людини й суспільного прогресу в державі.
У західній, зокрема американській, соціології "третя хвиля" розвитку суспільства, за О. Тоффлером, настає тільки через повернення творчої людини в родинне коло, або "тиху пристань". Саме в сім'ї людина повинна відтворити себе в спокої, злагоді, щасті від дітей, радості, що ти живеш заради сім'ї, у ній і для неї (Тоффлер О. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. - К., 1996. -С 281).
Вірмо й усвідомлюймо, що ми разом у пошуку тієї істини, до якої людство і всі ми приходимо. Хто раніше, а хто - перед смертю прозріває, і це теж великий плюс - спасти душу й усвідомити, задля чого живе людина на цьому світі. Сіяти добро словом і справою, покаятися вчасно за незроблене добро і скоєне зло - це основний закон життя й людської життєтворчості, ось чому ми повинні за життя служити людям, бути високодуховними та милосердними.
Через працю, через повагу до людини, громадянськість ми можемо побудувати нашу демократичну Українську державу. Лише в такому разі в ній утвердиться громадянське суспільство для всіх її громадян, незалежно від етнічного походження, соціального статусу, статі, віку, освіти та інших чинників.
Світове покликання України, якій Богом дано прекрасні землі, працьовитих людей і яка сьогодні стоїть перед необхідністю поставити при владі кваліфікованих державних службовців, управлінців, менеджерів-державників, які не тільки здійснювали б функції контролю, а й самі були професійними виконавцями.
Тільки Президент і Кабінет Міністрів не в змозі цього зробити. Потрібні "Ми" - всі, гуртом, по краплині для держави й усіх нас", -таким має бути гасло української управлінської еліти, має формуватися політична психологія українського народу в державі. Стародавні латиняни говорили: "Крапля камінь точить не силою, а частим падінням". Крапля має бути прозорою й чистою. Про прозорість в усіх сферах життя в Україні говорять багато, віримо, що й справи будуть іти прозоро.
Класична школа завжди намагалася орієнтувати фахівців на консенсус, запалити прагнення в особистості до злагоди із собою й світом, розуміючи при цьому, що світ і буття людини в ньому потрібно вивчати, пізнавати, завжди сумніваючись на шляху пізнання.
Зустрівшись у процесі життєтворчості з безкінечною кількістю проблем - думати, долати проблеми, доносити істину до людей щиро, доброзичливо, розуміючи, що життя коротке, иепередбачуваие, завжди проблемне й конфліктне. Інакше був би застій у житті, все зупинилося б і не було б прогресу й бажання підніматися вгору, на вищі щаблі історії, не було б злету й щастя, яке завжди треба вистраждати.
Життя наше - це той дар, яким ми розпоряджаємося по-різному. Йдеться про вас, наших творців сьогоднішніх, які прагнуть модернізувати країну, або навіть більше - хочуть зробити для людей добро, "безкорисливе" добро у справі державотворення і людинолюбства для соборної демократичної України. Далі важливо нагадати, що "спочатку ми обираємо свій шлях, а після він обирає нас". Бажано, щоб цей шлях навчання виводив на дорогу істини.
Суть будь-якої діяльності лежить поза її межами. Усередині самого життя її не виявити. Це правда! Поряд із життям нашим має бути велика мета, до якої ми повинні йти. Людина великої мети знає свій шлях, вона шукає його і йде, долаючи перепони, конфліктуючи, йде і знаходить те, про що мріє.
Людина, яка не має великої мети, не хоче знати свого шляху, ставить перед собою
Loading...

 
 

Цікаве