WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфліктність буття та сучасні проблеми утвердження нових реалій - Реферат

Конфліктність буття та сучасні проблеми утвердження нових реалій - Реферат

розвитку (на перспективу від 1 до 20 років), і другу групу, яка б синтезувала досягнення різних наук і розробляла бачення цивілізації на далеке
майбутнє. Ми дуже завинили перед природою, настав видимий кінець, до якого ми наближаємося. Адже цей мінливий світ - єдиний світ, в якому ми покликані трудитися, тому визначитися, як краще діяти нині і в майбутньому - ось дилема, що заслуговує на увагу думаючих людей.
Проблема стійкого розвитку має свої екологічні корені (особливо це очевидно після чорнобильської трагедії в Україні), проте в її межах окреслюється широке коло соціально-економічних, політичних, правових та морально-етичних питань. Для цього треба формувати світоглядні основи стійкого розвитку, які сприятимуть самій культурі стійкого розвитку.
Сьогодні вже зрозуміло, що будь-які соціальні, філософські, релігійні чи політичні концепції, що ігнорують факт органічної залежності людини та суспільства від природного середовища, біосфери, неминуче виявляються нежиттєздатними. Водночас цінності поза врахуванням цього створять той культурний вакуум, який може призвести до занепаду цивілізації. Дискутувати про розвиток суспільства на тлі деградуючої природи - це все одно, що говорити про розвиток мертвої людини.
Екологія висуває свої вимоги не тільки до виробничих технологій, але більшою мірою до основ соціального облаштування, стилю життя та поведінки, ціннісних і світоглядних установок. Словом, можна вважати, що екологізація матеріального виробництва неможлива без екологізації духовного виробництва. Екологічні вимоги примушують нас перебудувати всю систему життєзабезпечення, науку, освіту, виховання, спілкування.
Спробуємо це довести на прикладі того страшного лиха, яке спіткало Україну. Чорнобильська аварія - глобальна катастрофа XX XXI ст., гіперскладне явище, усунення наслідків цієї катастрофи потребує неординарних підходів учених світу і величезних матеріальних витрат. Чорнобиль - це трагедія не тільки енергетична, найбільшою несподіванкою виявився соціально-психологічний удар по населенню (до шести мільйонів чоловік, включаючи фактично постраждалих, але офіційно не визнаних такими жителів Києва).
Інститут соціології НАН України почав вивчення соціопсихолого-економічного зрізу наслідків чорнобильської аварії, але тільки через шість років після вибуху на ЧАЕС.
У 60 % опитаних у 1992 р. виникло побоювання щодо продуктів харчування, відчуття страху та безпорадності, безсоння та роздратування, ЗО % респондентів зазначили, що втратили інтерес до життя, 20 % - втратили апетит. Кожна друга людина страждає від поганого настрою, зниженої активності та загальної тривоги, 40 % респондентів стверджують, що аварія трагічно позначилася на всьому подальшому житті. Так, на запитання: "Що ви збираєтесь робити, аби вийти з такого скрутного становища?" майже половина постражда-лих (45 %) відповіли: "Нічого!"
Конфлікт так глибоко вкорінився у психологію людей, що 90 % потерпілих "замкнуті в собі", "зациклені" на власній біді, здоров'ї своєму і дітей. Наяву - трагедія цивілізації, бо формується "спільнота приречених", які сподіваються лише на Бога. Проте ми зобов'язані навчити їх розуміти духовне, бо за період тоталітарного режиму воно втрачено.
У дітей, потерпілих від чорнобильської аварії, виникають захворювання, погіршується психічний стан, спостерігається відчуття приреченості та утриманського настрою. Школярі уражених регіонів ставлять лише на 5-7 місця такі пріоритетні цінності, як ініціативність, кар'єра, освіта, професіоналізм. Лише 7 кореспондентів бажають мати приватну власність. У переселенців порушений соціально-культурний та ландшафтний простір, вони погано адаптуються в нових умовах. Половина з переселених бажає повернутися, хоча й у заражені, але рідні місця; мовляв, все одно - "смерть!" Такі виміри трагедії людської цивілізації. 40-50 % опитаних в уражених зонах вважають, що приречені до кінця своїх днів.
Постраждале населення практично залишилося віч-на-віч зі своєю долею. У зоні обов'язкового відселення, де річна доза опромінювання більше ніж у п'ять разів перевищує допустиму, залишилися проживати у своїх домівках 10-12 тисяч чоловік. У зоні добровільного відселення, де річна доза опромінення незначною, а подекуди і значною мірою перевищує допустиму, залишені на виживання 700 тисяч чоловік.
Через замовчування урядом СРСР у перші дні та роки наслідків катастрофи все населення України пережило подвійний стрес - "два Чорнобилі". Перший - об'єктивно-реальний (так сталося, незаперечна правда), другий - інформаційний, коли засобам масової інформації було дозволено оприлюднити допустиму інформацію, а вченим, лікарям доповісти про вплив аварії на стан здоров'я людей,
екологію, тваринний світ, погіршення екологічного стану сусідніх держав тощо.
Через те Чорнобиль сьогодні поклав початок пошукам нових постчориобильських моделей виживання не лише для України, а й для усього людства, для планетарної цивілізації. Чорнобиль потребує кардинальної зміни ціннісно-нормативного простору життя, комплексного аналізу та синтезу всіх факторів виживання людини, зокрема й потребу психології виживання.
Грошово-технічна цивілізація доводить ціну ризику в гонитві за матеріальними благами до масштабів загальнопланетарної загрози виживанню. Проблема конфлікту надзвичайно висока, бо сам генезис ризику тут не локальний, а глобальний. Чорнобиль попереджає: прийде час, коли плата за комфорт набагато переважить його і може стати руйнівною щодо людського буття взагалі.
Процес ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС - масштабна проблема, тому з цією метою Верховною Радою України було розроблено й прийнято закони (зокрема, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), постанови уряду України, розпорядження різних міністерств, відомств, рішення місцевих органів влади.
Саме розв'язання цих завдань наштовхнулося на проблемні ситуації соціально-психологічного спрямування. Наприклад, у процесі опитування конфліктність у громадських місцях відзначили 34 % переселенців з екологічно забруднених зон у більш-менш чисті зони. Мешканці чистих зон дають лише 4 %, страх і безнадію в подальшому житті зазначили 23,4 % переселенців із забруднених зон, а також 21,4 % мешканців зони жорсткого контролю. Важливо, що самі опитувані (67,3 %) зафіксували зміни у своїй психіці, а саме: агресивність, зриви, які супроводжувалися спалахом гніву та стресу зі страхом на будь-які навіть незначні причини, а також "втрату сенсу життя".
Масова свідомість потерпілого населення характеризується збудженістю, агресивністю, песимізмом, зниженням інтересу до пізнання та суспільного буття; складається враження безперспективності життя. Ще страшнішу картину можна подати з медико-профілактичних досліджень.
Виходячи з досліджень доходимо висновку, що концепція стійкого розвитку суспільства повинна створюватися як певна соціопсихолого-філософська система, яка сягаєсвоїм корінням в екологічну культуру, етику, мораль.
Loading...

 
 

Цікаве