WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфліктність буття та сучасні проблеми утвердження нових реалій - Реферат

Конфліктність буття та сучасні проблеми утвердження нових реалій - Реферат


Реферат на тему:
Конфліктність буття та сучасні проблеми утвердження нових реалій
Постконфронтаційний період зняв з порядку денного загрозу ядерної війни й міжнародне напруження, створив сприятливі умови для всебічної взаємодії між державами й народами. Проте, як засвідчує реальність наших днів, він не ліквідував загрози локальних і регіональних конфліктів, нетерпимості, дискримінації, породив цілий ряд проблемних ситуацій, пов'язаних з хвилею націоналізму, тероризму. Тому основна ідея - утверджувати мир у свідомості людей - не втратила своєї актуальності, вона наповнюється новим змістом, набуває нових окреслень у формі сучасної концепції "культури миру", "культури демократії", "культури врегулювання конфліктів". Останні роки явили людству як мінімум дві великі нові реалії.
По-перше, проведення глобальних і комплексних наукових зібрань (конференції, конгреси), які збирають спеціалістів різного профілю для обговорення конфліктів з проблем навколишнього середовища, проблем народонаселення, здоров'я людей світу, проблем економічного порядку, політики й міжнародних зв'язків, проблем науки, культури, міжетнічних і міжконфесійних стосунків, духовності та демократії.
По-друге, досить швидко й всеохопно розвиваються телекомунікаційні зв'язки, що полегшуватимуть міжнародне спілкування і доступ до банків інформаційних даних і банків знань, що створює нові передумови для зіткнення різних професійних мереж. Наприклад, відкриті для усіх користувачів системи Internet списки постійно діючих електронних телеконференцій та каналів новин. Тямущий спеціаліст може включитися не тільки у фізичні чи біологічні, а й математичні, філософські, психологічні чи будь-які інші канали міжнародного спілкування. З'явилася відповідно нова сфера досліджень -кібер простір.
Аналізуючи сучасний стан і формування нової парадигми розвитку цивілізації, можна стверджувати, що на зміну демократичним формам політики людського буття приходить ноократична. Ноократія - це нова, вища форма розвитку демократії, це влада людей, що визначають політику та функції держави на основі наукового аналізу соціально-економічного та екологічного стану у своїй державі та світі, що прогнозують політику розвитку держави як складової частини єдиної глобальної еко лого-економічної соціальної системи.
Ноократичне мислення вчених світу прагне вирішувати конфліктні питання, спрямовані на осмислення сучасних тенденцій розвитку цивілізації та державного влаштування, принципів взаємовідносин суспільства й природи, доцільності та прогнозів існування людської цивілізації. Проблема конфліктності досить глобально проявляється
в площині взаємозв'язку науки і прогресу людини, здоров'я людини тощо.
З Нового часу людство розвивається дуже швидкими темпами. Період розвитку людства до Середньовіччя характеризувався темпо-ральністю, що уможливлювало вкладати, вклинювати все нове в уже існуючу культуру таким чином, що духовне освоєння цього нового розвивало, збагачувало її. З часом відбувається розрив цієї єдності, а культура стала виступати переважно в предметних формах, далеко не завжди духовно розпредметнених людиною. При цьому розвиток отримує "зовнішнє тіло людини" - цивілізацію, а сама людина і все цінне залишається на периферії цього процесу.
Така картина і сфери науки - теж конфліктна й проблемна. Наука перетворюється на пізнання природи незалежно від людини існуючої, яка володіє самодостатністю та самоцінністю. Людина ж, хоча і є творцем наукового знання, постає лише як засіб цього знання. Саморозвиток, набуття людиною нових вимірів її буття здійснюється в науці лише незначною мірою. Ця конфліктність у системі смисложит-тєвості науки для життя людства є стрижнем кризовості. Тому і перед наукою сьогодні стоїть завдання "олюднення" її і перетворення у сферу трансцендування людини. З цією метою важливо їй стати відкритою для інших форм пізнання. Тому нині науковці повинні звернутися до забутих європейських і відомих, але не використаних східних ідеалів пізнання, синтезувати в собі найрізноманітніші пізнавальні прагнення людей .
Через те, аби зберегти цивілізацію й надалі пізнавати її, постає історична необхідність формування "планетарної" людини. Причин для цього надзвичайно багато.
Досягнувши значних успіхів в освоєнні та підкоренні природи, людина виявила, що вона самотня, погано розуміє іншу людину та суспільство загалом. Таке відкриття було зроблено в XVIII-XIX ст. Л. Фейербахом, Ж.-Ж. Руссо, Б. Паскалем та іншими мислителями. Проте пророчі передбачення мудреців не зупинили і не скоригували просування людства шляхом техногенної цивілізації. Все XX ст. пішло на те, щоб переконатися в правильності висновків про потребу переходу в іншу площину суспільного розвитку. Уже в другій половині XX ст. більшість людей, випереджаючи мислителів-природодослідни-
ків, суспільствознавців, екологів зробили однозначний висновок: людині потрібна нова угода з природою, з іншою людиною та з усім земним буттям - повернення до духовності, до Бога.
Виникнення "планетарної" людини з новим мисленням, іншими ціннісними орієнтаціями, з іншими технологіями та засобами зв'язку - складна і болюча проблема. У процесі постання "планетарної" людини неминуча втрата "людської біомаси", тобто тих індивідів, які не осягнули завдань і проблем нової цивілізації на рубежі ХХ-ХХІ ст.
Сьогодні перед науковцями постала дилема, як у доступній, переконливій формі пояснити цю ситуацію політикам, економістам, військовим, аби спільно з усіма розробити нову систему цінностей, норм, стосунків, загальноосвітніх програм, що відповідають нинішній ситуації входження людини в нову спільність землян.
Тут спостерігається інша проблемна ситуація - перехід до нової стратегії розвитку науки. Нова стратегія розвитку науки в світовому контексті сьогодні віддає пріоритет дослідженням, що мають загальнолюдське значення та високу цінність для самої перспективи існування світового співтовариства, його стійкого та безпечного розвитку. Такі дослідження коштують дорого, вони носитимуть міждисциплінарний характер, потребуватимуть фахівців високого інтелекту, неординарного мислення та генерації ідей.
Важливою проблемою XXI ст. є проблема стійкого суспільства. Думка про стійкий розвиток виразно окреслилася перед аналітиками близько десяти років тому, зараз вона починає набувати офіційного статусу (створена комісія ООН зі стійкого розвитку в 1993 p.). Президент США Білл Клінтон оголосив про створення президентської ради зі стійкого розвитку суспільства (в США).
Україна нині перебуває в кризовій ситуації, тому проблеми моделювання стійкого розвитку їй вкрай необхідні. У проблемних, перед-конфліктних ситуаціях перебувають багато країн, тому концепція стійкого розвитку актуальна і потребує серйозного осмислення з урахуванням історичного досвіду в розвитку суспільства та задоволення людських потреб сьогодення. Для цього конче потрібно створити групу науковців різного профілю в кожній країні, яка б займалася проблемамирозробки перспективних програм стійкого
Loading...

 
 

Цікаве