WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Конфлікт і проблеми життєвої кризи особистості в перехідні періоди розвитку суспільств - Реферат

Конфлікт і проблеми життєвої кризи особистості в перехідні періоди розвитку суспільств - Реферат

інтерес до неї понижується, а не навпаки. На питання: "Якою мо-вою ви спілкуєтеся в сім'ї?" отримано такі відповіді (табл. 4) (Укра-їнське суспільство на порозі третього тисячоліття: Кол. моногр. / За ред. М. О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. - С. 689).
В українському суспільстві, особливо нині (минуло понад десять років незалежності), ми відчуваємо рівноправність мов, за період державотворення не знижується інтерес громадян України до рід-них мов, але мусить (цього вимагають процеси державотворення) підвищуватися дієвий інтерес до української мови як державної. У цьому ми теж відчуваємо аспект кризовості в українському суспільстві, бо за переписом 1989 р. українці в Україні становлять 72,7 % населення, а власне національна мовна культура не відповідає етнічному єству особистості. Ось одна з серйозних проблем державного рівня, що стоїть перед українським суспільством і особистістю, громадянином зокрема. Е. Фромм писав з цього приводу у праці "Революція надії", що після перемоги нового суспільного ладу зникнуть такі поняття, як індивідуальність і особисте життя. Співчуття до інших людей буде стимулюватися психологічними службами або лікарськими препаратами. Розпочнеться активне впровадження нових видів людських взаємин." (Фромм Е. Революция надежды. - СПб., 1999. - С. 8).
Особистість у кризовій ситуації втрачає рівновагу, спокій, набуває рис підвищеної чутливості до зовнішніх впливів, людина стає не-передбачуваною, капризною, агресивною або надто жалісною. Особистість не хоче патових ситуацій, проте щось зробити, добровільно
погодитися пережити кризовий стан рідко хто погодиться. Особистість як феномен не може творити себе й існувати без кризових станів, проблемних переживань. Інакше виникає загроза існуванню на особистішому рівні, оскільки особистість нормально функціонує, лише розвиваючись, рухаючись уперед, бо це єдиний спосіб особистішого буття, він завжди проблемний, пошуковий, конфліктний. Про такий стан писав В. Франкл у праці "Человек в поисках смысла".
Проте сумнівною буде теза про обов'язкове усвідомлення кожною людиною потреб і можливостей успішного особистішого розвитку, якщо не докладати для цього спеціальних зусиль, не усвідомлювати свою природну потребу наближатися до реальності, до правди про себе та своє оточення. Людське буття в усіх виявах перебуватиме в проблемному та недосконалому вигляді, бо в іншому разі, що б залишалося робити людям... Можна сказати і те, що зовнішні та внутрішні фактори, від яких залежить розгортання життєвої кризи, спільно взаємодіють. Не знайшовши конструктивного виходу з кризової життєвої ситуації, втративши остаточно сенс існування, зневірившись у собі, людина може "зламатися", змиритися з долею або вчинити непередбачене. Через те логічно виникають запитання: "У чому полягає необхідність кризових переживань для кожної особистості? Що дає особистості життєва криза, крім власних переживань?" Ці запитання наводять на думку про те, що коли не відбуваються вчасні суттєві якісні зміни в житті особистості, тоді настає об'єктивна потреба відсікати застарілі звички, життєві стереотипи, взаємини, які на цей час заважають рухатися вперед. У такому разі постає необхідність психоконсультування громадян. Ціла мережа таких закладів є в країнах світу, з'явилися вони і на теренах України.
Життєві кризи не завжди передбачувані. Однак, що закономірно, існують певні провісники. Такі провісники є в природі, в суспільстві і в людській долі. Проте на них мало хто звертає серйозну увагу. Інколи людина самостійно робить особистіший вибір. Опинившись перед вибором, особистість намагається скерувати своє життя так, щоб задовольнити свою найсуттєвішу потребу в зростанні чи само-творенні. Буває - вибір вчасно не зроблено, тоді настає ризикований процес руйнації. Випадки суїциду найбільш характерні для гострої форми протікання життєвих криз, коли негативний стан поглинає людину всією можливою своєю інтенсивністю. Хронічні кризові стани часто супроводжуються поступовим знищенням себе - шляхом алкоголізації та наркотизації. Трапляється, що особистість, як мовиться, "гине на очах". "Життя людини - драма, - стверджує Хосе Ортега-і-Гассет, - оскільки людина повинна кожен момент свого життя творити його сама в напруженій послідовності радостей і невдач, вона ніколи не впевнена в собі достатньою мірою" (Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. - М., 1997. - С. 245). Це об'єктивно. Вдумаймось у це справедливе твердження вченого.
За критерієм тривалості життєві кризи психоаналітики поділяють на короткочасні та довготривалі, а за критеріями результативності - на конструктивні та деструктивні (Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. - С. 52) .
Якщо проаналізувати сьогоднішнє українське суспільство, то можемо сказати, що воно продовжує перебувати в кризовому стані і шукає вихід із нього. Суспільство дедалі помітніше розколюється на багатих (дуже багатих) і бідних (дуже бідних). Дуже багаті, звичайно, не потрапляють до опитувань. Але якщо виходити з оцінок податкової інспекції України, їх у країні майже 150 тис. чоловік, тобто менш як 0,5 % дорослого населення. Серед тих, хто потрапив до опитувальної вибірки, під час республіканських моніторингових опитувань 1994-1998 pp. до високозабезпечених зараховують себе 0,5 кореспондентів (Українське суспільство на порозі третього тисячоліття: Кол. моногр. / За ред. М. О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. - С. 16). Стрибок у бік зубожіння сягнув 68 % тих, хто вважає себе бідним. За офіційною статистикою, прибутки "верхніх" 10 % населення України перевищують прибутки "нижчих" більш ніж у 12 разів (Українське суспільство на порозі третього тисячоліття: Кол. моногр. / За ред. М. О. Шульги. - К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. - С. 16). За показниками розмежування на бідних і багатих Україну нині можна зарахувати до країн третього світу: чим бідніший народ - тим розкішніше живе вузька верства компрадорської буржуазії та владних чиновників. Політична структуризація суспільства проведена "згори" шляхом створення численних політичних партій (нині їх 112 в Україні), які здебільшого не мають під собою соціальної бази. Лише 12 партій мають своїх прихильників в областях України. Разом вони охоплюють менше одного процента дорослого населення країни. Понад 80 % населення України не бере участі в жодній політичній або громадській організації. Такий стан дуже перешкоджає формуванню громадянського суспільства в Україні.
Отже, не випадково майже 2/3 населення України вважають, що не здатні нічого вдіяти, якщо центральна чи місцева влада порушу-ватиме їхні права та інтереси. І лише 5 % стверджує протилежне. Таке переживання і бачення того, що відбувається, багато в чому визначає психологічний стан, соціальні орієнтації і самопочуття населення. Зрештою,його реальну поведінку - недовіру та розчару-вання. Як правильно зазначають соціопсихологи, домінантою масо-вої свідомості став негативізм, що проявляється через незадоволе-ність, недовіру та невпевненість. Навіть в умовах відносних політич-них свобод і плюралізму думок, як видно з табл. 5, люди відчувають себе незахищеними перед свавіллям влади, неприхованим бандитиз-мом і рекетом.
Loading...

 
 

Цікаве