WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Давні уявлення про конфліктність буття - Реферат

Давні уявлення про конфліктність буття - Реферат

та суспільства властиві біологічний, психологічний та інші фактори, що породжують численні конфлікти;
o конфлікти виконують певні позитивні функції;
o протилежність між керівною меншістю та керованою більшістю є вічна істина, що породжує завжди різні колізії.
Конфлікти не завжди займають домінуюче місце у поясненні соціальних процесів і змін. Сформувався цілий напрямок, який у своїх теоретичних побудовах робить акценти на проблемах стабільності й консенсусу (Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, Н. Смелсер).
Теорії конфліктів (кінець XX - початокXXI ст.)
Починаючи із середини XX ст. відбувається активний розвиток науково-практичного осмислення конфліктів.
Спочатку була запропонована модель рівноваги суспільства, пов'язана з методологією структурно-функціонального аналізу. Суспільство розглядалося як цілісне утворення, в якому гармонійно взаємодіяли його складові. Представники цього напрямку (найбільш відомий з них - американський соціолог Т. Парсонс) зазначали роль саморегулюючих механізмів суспільного життя, які підтримують стійкість всієї системи, конфлікт вони розглядали як властиве людському суспільству явище. Парсонс вважає конфлікт деструктивним, дисфункціональним і руйнуючим.
Проблемам конфліктів були присвячені праці З. Фрейда, К. Юнга, Е. Берна та інших авторів.
Австрійський психолог Зигмунд Фрейд (1856-1939) створив одну з перших концепцій конфліктології - теорію психоаналізу. Згідно з його теорією, поява і розвиток внутрішньоособистісних конфліктів визначаються зіткненням всередині особистості несвідомих психічних сил, основною з яких є лібідо (сексуальний потяг) та необхідністю вистояти у ворожому індивідові соціальному середовищі. Заборони з боку середовища завдають душевної травми, придушують енергію несвідомих потягів, які прориваються обхідними шляхами у вигляді невротичних синдромів. З. Фрейд наголошував на необхідності пошуку причин міжособистісних конфліктів у сфері несвідомого.
Послідовник З. Фрейда швейцарський психолог Карл-Густав Юнг (1875-1961) заснував школу аналітичної психології, висунув концепцію про існування колективного несвідомого, запропонував типологію характерів особистості, що до певної міри пояснювала поведінку особистості в конфлікті.
У 60-х роках ХХ ст. були опубліковані праці американського пси-хотерапевта Еріка Берна (1902-1970), який на основі синтезу ідей психоаналізу й інтеракціонізму (Г. Міда) створив теорію трансакт-ного аналізу. Згідно з Е. Берном, структура особистості поєднує в собі три компоненти-стани: "дитина" (джерело спонтанних емоцій, прагнень і переживань), "родич" (потяг до стереотипів, забобон, повчання) і "дорослий" (раціональне і ситуативне ставлення до життя). У процесі взаємодії людей здійснюється трансакція. Якщо реалізується непересічна трансакція, спостерігаються безконфліктні стосунки. Якщо виникає пересічна трансакція, процес спілкування порушується і може виникнути конфлікт.
Німецький соціолог Ральф Дарендорф та інші науковці узагальнили теорію "конфліктної моделі суспільства", діалектичну теорію конфлікту, прагнули визначити й показати загальні для усіх суспільних систем причини конфліктів, а також вказати шляхи оптимізації конфліктного процесу.
Р. Дарендорф виокремлював не тільки негативні сторони конфлікту, а й позитивні. Конфлікт, на його думку, може бути джерелом інновацій, соціальних змін. Дарендорфа вважають класиком конфліктології.
Інший американський учений М. Амстуті розвинув ідею "корис-ності" та "негативності" (шкідливості) конфліктів.
Конфлікти є корисними тому, що:
o можуть попередити більш серйозні проблеми, які роблять розрядку в колективі, дають змогу уникнути великого насильства, створюють можливість розв'язувати проблеми цивілізованим шляхом;
o стимулюють творчість та ініціативу;
o прояснюють позиції та інтереси його учасників тощо. Конфлікти шкідливі, оскільки нерідко ведуть до безпорядку, нестабільності, насильства, уповільнюють та ускладнюють прийняття рішень тощо.
У 1956 р. Л. Козер видав книгу "Функції соціального конфлікту", в якій дав своє визначення конфлікту. Він довів, що не існує соціальних груп без конфліктних відносин і що конфлікти мають негативне й позитивне значення для функціонування суспільних систем та їх змін. Він стверджував, що чим більше незалежних один від одного конфліктів, тим краще для суспільства. Ця його книга відіграла воістину історичну роль в оформленні конфліктології як науки та в її подальшій долі.
Основні положення "теорії конфліктного функціоналізму" Л. Козер а такі:
o чим сильніше незаможні групи сумніватимуться в законності існуючого розподілу ресурсів, тим вища ймовірність того, що вони можуть стати призвідниками конфлікту;
o чим більше злигоднів переживають групи, тим вища ймовірність того, що ці групи стануть ініціаторами конфлікту;
o чим більше груп вступають у конфлікт через свої об'єктивні інтереси, тим легший конфлікт і, навпаки, чим більше конфлікт пов'язаний з неправдою, тим він гостріший;
o чим жорсткіша соціальна система, тим менше інституціалізова-них засобів для погашення конфлікту та зняття напруження, тим гостріший конфлікт;
o чим менше між учасниками одностайності щодо спільної мети, тим триваліший конфлікт;
o чим менше піддається інтерпретації символічний зміст перемоги чи поразки з супротивного боку, тим триваліший конфлікт;
o чим краще лідери конфліктних груп зможуть зрозуміти, що повне досягнення мети коштує дорожче, ніж перемога, тим коротшою буде тривалість конфлікту;
o чим гостріший конфлікт, тим більша ймовірністьтого, що в конфліктних групах утворяться централізовані структури прийняття
рішень, тим краще він сприятиме зміцненню структурної та моральної згуртованості;
o чим більше відносини між основними конфліктуючими групами мають первинний характер, тим гострішим є конфлікт, тим більше він призводить до придушення інакодумання та відхилень у кожній групі й посилює підпорядкування основним нормам і цінностям;
o чим частіше відбуваються конфлікти, тим менша ймовірність того, що вони відображають різні думки щодо основних цінностей, тим більшою мірою їхнє функціональне значення полягає в тому, щоб підтримувати рівновагу;
o чим частіші й слабкіші конфлікти, тим вища ймовірність того, що вони сприятимуть створенню нормативного регулювання конфлікту.
Отже, в основі будь-якого конфлікту лежать особистісні інтереси індивідів, які мають приймати рішення на макрорівні.
Наприкінці XX ст. сприйняття конфліктології як науки й практики повністю сформувалося.
Конфліктологія має кілька напрямків:
o філософсько-соціальний, який охоплює загальні тенденції розвитку конфліктів на макрорівні;
o організаційно-соціологічний - вивчає причини конфліктів, динаміку конфліктів організацій, груп, колективів;
o індивідуально-психологічний - з'ясовує психофізіологічні особливості та характеристики окремих особистостей, їхню поведінку в конфлікті.
Організаційно-соціологічний напрямок розвитку конфліктології тісно переплітається з управлінськими дисциплінами:
o управління персоналом (комплексний вплив на працівника);
o управління поведінкою - - система заходів щодо формування принципів, норм поведінки людей в організації;
o організаційна поведінка - систематичний науковий аналіз індивідів, груп, організацій, щоб з'ясувати, спрямувати та удосконалити індивідуальне виконання та функціонування організації тощо.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. - М., 1999.
2. Бандурка А. М. и др. Конфликтология. - Харьков, 1997.
3. Ващенко И. В. Общая конфликтология. - Харьков, 2001.
4. Гришина Н. В. Психология конфликта. - СПб., 2000.
5. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социс, 1994. - № 5.
6. Дмитриев А. В. Конфликтология. - М., 2000.
7. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. - СПб., 2000.
8. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. - М., 1995.
9. Ішмуратов А. Т. Конфлікт і злагода. - К., 1996.
10. Конфликтология: проблемы, методы, перспективы. - Симферо-поль, 1997.
11. Ложкин Г. В., Повякель Н. И. Практическая психология кон-фликта: Учеб. пособие. - К., 2000.
12. Пірен М. І. Основи конфліктології. - К., 1997.
13. Психология конфликта / Сост. и общая редакция Н. В. Гриши-ной. - СПб., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве