WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Влада як соціальний інститут та інструмент управління - Реферат

Влада як соціальний інститут та інструмент управління - Реферат


Реферат на тему:
Влада як соціальний інститут та інструмент управління
Влада існує скрізь, де є люди та їх об'єднання: в сім'ї, на виробництві, в різного типу організаціях тощо.
Слово "влада" чуємо часто. Ми користуємося цим словом, проте не особливо замислюємося над самим поняттям - "що означає влада?" Розглядаючи існуючі нині концепції влади, насамперед впадає в очі їхня численність і різноманітність.
Наприклад, Томас Гоббс визначав, що влада - це засоби досягти блага в майбутньому, а саме життя - вічне безперервне прагнення до влади, яке припиняється лише тоді, коли людина стає немічною або вмирає.
На початку XX ст. Макс Вебер визначав владу як можливість індивіда здійснювати свою волю всупереч опору інших. Існує багато інших поглядів на владу.
Однак виникає запитання: чому в нашій морально-політичній лексиці існує концепція влади? Бо влада включає в себе поняття "здатності" і "можливості", "потреби", "розвиток", "пошук" тощо.
Мотивація влади - одна з головних рушійних сил людської діяльності. Психологи вважають, що це егоїстична чи навіть садистська сила, яка, як і будь-яка схильність, до кінця ніколи не буває задоволеною. Владу не віддають, її втрачають і, як правило, в драматичних ситуаціях. Досить поширеною є думка про те, що немає меж задоволення владою у людей, які прагнуть її мати.
Влада являє собою можливість і здатність впливати на поведінку інших людей чи груп завдяки волі, авторитету, праву, насиллю.
Влада є інструментом управління та необхідною умовою функціонування організації, здійснення її місії, досягнення її завдань і мети.
Влада в організації - це соціальні відносини, які передбачають обов'язкове виконання волі керівника підлеглими, що зумовлено наявністю в нього прав і можливостей примусу.
Поняття "влада" тісно пов'язане з поняттям "вплив" і "залежність". Як вони діють?
Вплив проявляється в процесі зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень.
Відмінність між владою і впливом полягає переважно в силі самого впливу. Влада надає значної сили впливу й наявності підлеглості.
Залежність (незалежність) характеризує ступінь самостійності у прийнятті рішень з тих чи інших питань.
Суть влади в тому, що той, хто має вплив, одержує можливість задовольняти будь-яку потребу того, над ким має владу. Відповідно до цього він набуває можливості впливати на поведінку іншого індивіда.
Компонентами влади в організації є суб'єкт, об'єкт, основи влади, її межі, обсяг, інструменти й показники.
Суб'єктом влади в організації, здійсненням її є керівник або той, хто віддає розпорядження, маючи відповідні права та засоби на це.
Об'єкт влади - виконавець керівних указівок, розпоряджень.
Відносини суб'єкт - об'єкт влади можуть бути різними: від добровільної підлеглості до явного опору, що може перейти в конфлікт.
Інструментами влади керівника (управлінця) є офіційні повноваження, закріплені в посадових інструкціях, авторитет керівника, ресурси й інформація.
Інструментами влади підлеглих можуть бути якість виконання поставлених завдань; інформація про організацію, людей, методи виконання роботи; доступ до джерел інформації, вплив, який мають підлеглі на своїх колег.
Основи влади в організації можуть бути різноманітними: примус, ресурси, добровільне підкорення тощо.
Примус виникає, коли підкорення здійснюється під впливом страху, коли індивід вважає, що той, у кого в руках влада, може завдати йому прикрощів (позбавлення премії, штрафи, позбавлення роботи).
Страх і влада. Причиною страху можуть бути події, умови, ситуації, які несуть сигнал небезпеки. Очікування, розрядка та спокій - обов'язкові фази страху. Ф. Нінше, А. Шопенгауер, О. Шпенглер та інші дослідники вважали страх природним станом людини, що усвідомлює самотність, беззмістовність свого існування, нестабільність свого становища в соціумі. Наприклад, за М. Бердяєвим, страх лежить в основі життя особистості й править світом. Страх завжди відігравав роль важливого регулятора поведінки особистості (страх перед покаранням, владою та ін.). Реакція індивіда на страх - досить стійкий стан, який зберігається навіть при його безглуздості.
Думка "чи доцільно так багато працювати, якщо так мало платять?" призводить до конфліктів (соціальних, страйків, індивідуальних та ін.). Але страх опинитися "за бортом" змушує людину все-таки працювати.
Інформаційні ресурси, інформація - найпоширеніша основа влади в сучасних умовах. Підтверджується відоме правило: "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Особи, організації, що володіють інформацією, можуть диктувати свої умови. Інформаційна влада може мати не тільки особистісний характер, а й впливати на контроль над засобами отримання цієї інформації, над інформаційними потоками тощо.
Інформаційна влада може сприяти застосуванню різних засобів маніпулювання, тобто управління поведінкою людей супроти їхніх інтересів.
Близькими до інформаційних ресурсів є ресурси нових знань, тобто влада, що ґрунтується на знаннях. Вважається, що носії нових знань можуть дати конкретні рекомендації у зв'язку з їх застосуванням, за необхідності виходити зі складних ситуацій.
Добровільне підкорення як основа влади передбачає використання однієї з трьох складових: особистої харизми, переконаності, традиції.
Особиста харизма являє собою привабливість для оточуючих тих чи інших якостей керівника (лідера). Заради можливості отримати його підтримку, схвалення підкоряються його вказівкам. Харизма-тична влада побудована не на логіці, не на традиціях, а на сильних особистіших якостях чи таланті лідера.
Переконаність у необхідності підкорятись і виконувати вимоги конкретної особи, що нав'язує свою точку зору, вважається обов'язковою умовою сильної влади.
Традиційна влада орієнтована на посаду, чин незалежно від особи, що її обіймає.
Влада в організації використовується ефективно за таких умов:
o потреба виконавця, на якій базується вплив, має для нього велике значення;
o виконавець розглядає керівника як того, хто дозволяє йому реалізувати свої потреби;
o виконавець повинен бути переконаним, що виконання завдання приведе до реалізації його потреб.
Цікаво, що деякі керівники, управлінці ніяк не можуть усвідомити, що право на владу обумовлюється поєднанням офіційної влади посади з лідерством керівника.
Потреба влади проявляється як прагнення мати вплив на людей, давати поради, надавати допомогу.
Сила влади залежить:
o від вартості тих потреб особистості, на базі яких здійснюється цей вплив;
o від можливості впливової особи задовольнити цю потребу або ж від думки підлеглого, що керівник це може зробити.
Конфлікт виникає за умови звільнення об'єкта від залежності, при цьому:
o потреба індивіда, на якій базується влада, зменшується, і ця особистість звільняється від влади суб'єкта;
o суб'єкт не може повністю задовольнити потреби індивіда;
oз'являється третя особа, яка може задовольнити ці потреби об'єкта краще і швидше.
Причини конфліктів в організаціях
Існує багато різних причин виникнення конфліктів в організації. Об'єктивними вважаються такі:
o ресурсна група причин (влада, премія, земля);
o інформаційна група причин (факти, чутки, перекручення (випадкові й спеціальні));
o ціннісна група причин (принципи, які ми проголошуємо або заперечуємо, особистіші системи переконань, поведінка, відмінність у цілях, стилях поведінки, у рівні кваліфікації, освіти);
o структурна трупа причин (взаємозалежність завдань, неправильний розподіл відповідальності, невідпраньованість структур управління);
o комунікативна або поведінкова група, зокрема поведінка індивідів, яка не відповідає очікуванням оточення.
Влада як об'єкт конфліктів
Обсяг реальної влади в організації - постійна величина, тому будь-який її перерозподіл передбачає зняття певних її повноважень з одних осіб та передачу їх іншим. У такій боротьбі перетинаються інтереси різних керівників, що й визначає суб'єктів конфліктної взаємодії.
Факторами, що визначають боротьбу за владу при її перерозподілі, можуть бути: особистіші мотиви, стратегічні цілі, брак ресурсів, кон'юнктура тощо.
Боротьба між конфліктуючими сторонами іде за:
o розширення меж влади;
o збільшення обсягу влади;
o зміну основ влади;
o підвищення особистішого статусу.
Список використаної літератури:
1. Коваль А. П. Ділове спілкування: Навч. посіб. - К., 1992.
2. Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посіб. - К., 1996.
3. Леви В. Л. Искусство быть другим. - М., 1980.
4. Леви В. Л. Искусство быть собой. - М., 1991.
5. Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учеб.-метод, пособие. - К., 1997.
6. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.- К., 2000.
7. Моченое Г. В., Ночевник А. М. Конфліктні ситуації й організаційні структури колективу. - Тернопіль, 1993.
8. Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. - К., 1990.
9. Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы изучения. - Л., 1981.
10. Платонов Ю. П. Психология коллективной деятельности. -М., 1998.
11. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. // Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. - СПб., 2000.
12. Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции. - М., 1990; Любимов А. Ю. Мастерство коммуникации. - М., 1999.
13. 18. РеанА. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология.-СПб., 1999.
14. Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива / Под ред. Б. Д. Парыгина. - Л.: Наука, 1986; Райгород-ский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методы и тесты. Учеб. пособие.- Самара, 2000.
15. Сухарев В. А., Сухарев М. В. Психология народов и наций. - Д.: Сталкер, 1997.
16. Тарханов П. С. Анатомия мудрости: 120 философов. - В 20 т. - Симферополь, 1997.
17. Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. - Монография. - К., 1995.
Loading...

 
 

Цікаве