WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні типи особистості - Реферат

Психологічні типи особистості - Реферат

самим, він знаходить у собі сили продовжувати бороти за життя. Однак найчастіше заперечення заважає людям жити і працювати, оскільки не визнаючи критики у свою адресу, вони не прагнуть позбутися від наявних недоліків, що піддаються справедливій критиці.
2)Придушення. На відміну від заперечення. яке здебільшого відноситься до інформації, що надходить ззовні, придушення відноситься до блокування з боку "Я" внутрішніх імпульсів і погроз, що йдуть від "Поверх-Я". У цьому випадку неприємні визнання самому собі і відповідні переживання як би витісняються зі сфери свідомості, не впливають на реальне поводження. Найчастіше придушуються ті думки і бажання, що суперечать прийнятим самим собі людиною моральним цінностям і нормам. Відомі випадки зовні непоясненого забування, що не супроводжуються вираженими психічними розладами, є прикладами активної роботи несвідомого механізму придушення.
3)Раціоналізація. Цей спосіб розумного виправдання будь-яких вчинків і дій, що суперечать моральним нормам і викликають занепокоєнню. Звертання до раціоналізації характерно тим, що виправдання вчинку знаходиться звичайно вже після того, як він зроблений. Найбільш типові прийоми раціоналізації наступні:
а)виправдання своєї нездатності що-небудь зробити;
б)виправдання досконале небажаної дії, об'єктивно сформованими обставинами.
4) Формування реакції. Іноді люди можуть ховати від самих себе мотив власного поводження за рахунок його придушення через особливо виражений і свідомо підтримуваний мотив протилежного типу. Приміром, несвідома ворожість до військовослужбовця може виражатися в навмисній увазі до нього. Така тенденція й одержала назву "формування реакції".
5)Проекція. Усі люди мають небажані властивості і риси особистості, що вони неохоче визнають, а частіше зовсім не визнають. Механізм проекції виявляє своя дія в тім, що власні негативні якості людин несвідомо приписує іншому обличчю, причому, як правило, у перебільшеному виді.
6)Інтелектуалізація. Це своєрідна спроба піти з емоційно загрозливої ситуації шляхом не як би відстороненого обговорення в абстрактних, ынтелектуалізованих термінах.
7)Заміщення. Воно виражається в частковому, непрямому задоволенні неприйнятного мотиву яким-небудь морально припустимим способом.
Якщо ці й інші захисні механізми не скидають, то незадоволені імпульси, що виходять з "Воно", дають про себе знати в закодованій, символічній формі, наприклад, у сновидінні, описках, обмовках, жартах, дивинах поводження людини, аж до появи патологічних відхилень.
Теорія особистості З.Фрейда і концепція неофрейдистів неодноразово зазнали критики й у нашої й у закордонній літературі. Ця критика стосувалася крайньої біологізації людини, ототожнення мотивів його соціального поводження з біологічними потребами тварин і приниження ролі свідомості в керуванні його діями.
Але безсумнівно викладена вище інформація про захисні механізми особистості становить величезний інтерес для нас. Наприклад узяти такий момент, як адаптація особистості до військового середовища і, що випливає від сюди питання про формування військового колективу. Адже неодмінно на цих етапах визначена частина колективу буде "ставити" свої захисні механізми. В одних вони будуть слабко виражатися, але будуть і яскраво виражені випадки заперечення, чи придушення наприклад раціоналізації. Саме в цей момент особливо важливу роль для офіцера-вихователя грає уміння простежити за тим, щоб ці захисні механізми не звернулися негативною спрямованістю, як стосовно самої особистості, так і стосовно навколишнього.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ К.Г.ЮНГА
2.1. Архетип колективного несвідомого
Як відомо, глибинна психологія має загальну назву для позначення психологічних явищ, що висувають серед іншого ідею про незалежність психіки від свідомості і прагнення обґрунтувати фактичне існування цієї незалежної від свідомості психіки і виявити її зміст. Умовно глибинну психологію розділяють на класичну і сучасну.
Класична глибинна психологія представлена уже вище описаною концепцією Зиґмунда Фрейда, а так само концепціями Альфреда і Карла Юнга - відповідно психоаналізом, індивідуальною психологією й аналітичною психологією.
Аналітична психологія - одна зі шкіл глибинної психології, що базується на поняттях і відкриттях людської психіки, зроблених швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом.
Дослідницька кар'єра Юнга почалася в клініці для душевнохворих у Буфгхельцле, неподалік від Цюріха, у той час Юнг знаходився під сильним впливом Пьера Жані і Зиґмунда Фрейда. Вивчення в той період шизофренії саме привело Юнга до створення іншого, чим у Фрейда, більш широкого погляду на природу психічної енергії. Фрейд думав, що шизофренія на ряді з іншими психічними розладами розвивалася через придушення сексуальності і переміщення еротичного інтересу з об'єктів зовнішнього світу у внутрішній світ хворого.
Юнг же вважав, що контакт із зовнішнім світом підтримувана й іншими способами, крім сексуального, а втрату контакту з реальністю, характерну для шизофренії, не можна зв'язувати лише із сексуальним переміщенням. Так що принциповою лінією розмежування З.Фрейда і К.Юнга є тлумачення "лібідо", чи психічної енергії.
Теорія лібідо Юнга тісно пов'язана з такими поняттями, як прогресія і регресія, а так само законом протилежностей (Прогресія - рух уперед, регресія - повернення в колишній стан, до більш ранньої стадії розвитку).
Юнг визначає прогресію як щоденний успіх процесу психологічної адаптації. Відповідно адаптація здійснюється в два етапи:
1)Одержання установки;
2)Завершення адаптації засобами установки.
У процесі регресії несумісні і відкинуті пережитки повсякденного життя, усякого роду негожі тваринні прояви виходять на поверхню. Регресія - зовсім не обов'язковий ретроградний крок у житті суб'єкта, аскоріше необхідна фаза його подальшого розвитку.
Юнг запропонував досить велику і вражаючу систему поглядів на природу людської психіки. Його праці включають глибоко розроблену теорію структури і динаміки психічно-свідомого і несвідомого, докладну теорію психічних типів і, що ще важливіше, детальне опис універсальних і психічних образів, що беруть свій початок у глибинних шарах несвідомої психіки. Юнг називав ці споконвічні образи архетипами колективного несвідомих.
Поняття архетипів колективного несвідомих додає аналітичної психології додатковий вимір у порівнянні з іншими школами психології і психотерапії, зв'язуючи її навчання з всією історією еволюції людської психіки у всіх її культурних проявах. Аналітичну психологію варто відрізняти від фізіологічної експериментальної психології, що прагнуть звести цілісні психічні явища до їх складених елементів, так само як і від поведінкової психології, інтерес якої зосереджений на поводженні суб'єкта як сукупності реакцій організму на стимули зовнішнього Середовища. Задача аналітичної психології - розкрити психічний світ людини як природне ціле явище, не обмежується лише терапією чи неврозів вивченням його чи інтелекту патологічних особливостей. Разом з тим, як неодноразово підкреслював сам Юнг, аналітична психологія є практична дисципліна в тім змісті, що поряд з пізнанням цілісної природи психіки вона виявляється і технікою психічного розвитку, застосовної до звичайних людей, є допоміжним засобом в області медичної і педагогічної, релігійної і культурної діяльності.
Юнг розробив свою психотерапевтичну теорію, метод і техніку. Центральним поняттям його психотерапії є "індивідуація". Воно
Loading...

 
 

Цікаве