WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Об'єкти та суб'єкти конфлікту - Реферат

Об'єкти та суб'єкти конфлікту - Реферат


Реферат на тему:
Об'єкти та суб'єкти конфлікту.
Підходи до вивчення та описання конфліктів
Об'єкти конфлікту - це є конкретна причина, мотивація, рушійна сила конфлікту. Об'єктом може стати будь-який предмет суперечки, на який претендують учасники конфлікту. Є. В. Александрова підрозділяє об'єкти конфлікту на такі види :
1) об'єкти, що не можуть бути розділені в різних пропорціях між учасниками конфлікту;
2) об'єкти, що можуть бути розділені в різних пропорціях між учасниками конфлікту;
3) об'єкти, якими обидва учасника конфлікту можуть володіти спільно.
Суб'єктом конфлікту є активна сторона, здатна створити конфліктну ситуацію і впливати на її хід залежно від власних інтересів.
Відомий конфліктолог Р.Дарендорф відносить до суб'єктів конфлікту три види соціальних груп:
1) безпосередні учасники конфлікту, що знаходяться у стані взаємодії з приводу досягнення об'єктивно чи суб'єктивно несумісних цілей;
2) ті, хто прагнуть не бути втягнутими безпосередньо до конфлікту, але роблять свій внесок у його розпалювання. У стадії загострення конфлікту вони можуть стати первинною стороною;
3) зацікавлені у вирішенні конфлікту.
У Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. наводяться такі суб'єкти - сторони колективної трудової суперечки (конфлікту):
o на національному рівні - наймані працівники однієї чи декількох галузей (професій), чи профспілки, чи їх об'єднання, чи інші уповноважені найманими працівниками органи і власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених ч. II ст. 133 Конституції України;
o на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї чи декількох галузей (професій), чи адміністративно-територіальних одиниць, чи профспілки, їх об'єднання чи інші уповноважені цими найманими працівниками органи і власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи чи представники;
o на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурні підрозділи, чи профспілкова, чи інша, уповноважена найманими працівниками, організація і власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган чи представник. Сторони конфлікту - це є його учасники. Учасник конфлікту - особа чи організація, яка свідомо чи несвідомо, іноді проти своєї волі, може брати участь у конфлікті. У ході розвитку конфлікту його суб'єкти й учасники можуть взаємно змінити свій статус. Учасники конфлікту бувають:
o прямі - ті, хто безпосередньо беруть у ньому участь;
o непрямі - можуть провокувати конфлікт, сприяти його розвитку або повному припиненню, підтримувати одну із сторін чи обидві сторони одночасно. Непрямі учасники складають так зване соціальне середовище конфлікту, що може виступати або як каталізатор, або як стримуючий чи нейтральний чинник.
Сила конфлікту - можливість і здатність сторін конфлікту реалізувати свої цілі та уявлення всупереч протидії інших сторін.
Вивчення особливостей, причин, видів і методів вирішення конфліктів засноване на таких підходах.
1. Мотиваційний підхід. Основоположниками є Л.Козер, Г.Зиммель та ін. Його прихильники вважають джерелами конфліктів усвідомлені несумісними спонукання й інтереси протилежних сторін. При цьому виді підходів широко застосовують поняття "конкуренція", яка спонукає до конфліктів, але не обов'язково до них призводить.
Розрізнюють дві базові моделі поведінки учасників конфлікту:
o кооперативна, коли учасники сприяють один одному в досягненні цілей, обмінюються необхідною інформацією;
o конкурентна, коли учасники перешкоджають один одному в досягненні поставлених цілей, формують "зустрічні" негативні установки для вирішення проблеми.
2. Когнітивний підхід розглянутий у дослідженнях Н.Фри-гіної, М.Крогіуса. Він заснований на дослідженні конфлікту в аспекті впливу суб'єктивного світу особистості на її поведінку. Взаємодія суб'єктів у соціальній ситуації може бути зрозумілою та інтегрована з позиції суб'єктивного відображення, тобто завдяки аналізу їх сприйняття, усвідомлення рефлексії, оцінки і т.ін. [31, с 106].
3. Діяльнісний підхід дозволяє проаналізувати рівень ефективності спільної діяльності індивідів. Цей підхід знайшов відображення в дослідженнях Ф.Бородкіна, Г.Ложкіна, Н.Повя-келя та ін. У ньому виділяються як головні протиріччя пред-метно-діяльнісного характеру, обумовлені особливостями групової діяльності.
4. Організаційний підхід широко застосовується при аналізі конфліктів, насамперед, у сфері управлінських відносин. Моделі організаційного підходу запропоновані Н.Гріпіиною, А.Єрпіовим, Л.Понді та ін. Саме в межах даного підходу розроблено більшість технологій щодо способів поводження в конфліктних ситуаціях і вирішення міжособистісних внутрішньогрупових конфліктів.
Колений з розглянутих підходів може бути ефективним у певній ситуації та дозволяє визначити причини, зміст і наслідки конфліктів.
Щоб охарактеризувати конфлікт, необхідно:
o визначити його учасників, інших зацікавлених суб'єктів;
o вивчити їх мотиви, цілі, особливості характеру і можливості поводження в різних ситуаціях;
o виявити причини конфлікту, розходження й інтереси, які до
Loading...

 
 

Цікаве