WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Оцінка поведінки людей у конфліктній ситуації - Реферат

Оцінка поведінки людей у конфліктній ситуації - Реферат

доказів власної правоти й неправоти свого опонента. І тільки зміна життєвих обставин чи третій співучасник - арбітр - можуть вивести конфліктуючі сторони з глухого кута. Заглибленість у себе, повільність мислителя сприяє затяжному стану напруженості відносин. "Мислитель" найобережніший у діях, він ретельніше, ніж інші типи людей, обмірковує логіку своєї поведінки, хоча і менш чутливий у відносинах, ніж "співрозмовник". На виробництві, у широкому колі спілкування є дистантніпіим у відносинах, тому йому складніше потрапити в конфліктну ситуацію. Проте він вразливіший у близьких відносинах.
Взаємовідносини двох чи більше "мислителів" є специфічними через їхню орієнтованість на себе та погану керованість ззовні (співпрацюють малоефективно, тому що між особистісна дистанція взаємна, внаслідок чого вони діють самостійніше). Специфіка конфлікту "мислителів" у тому, що для них є надзвичайно важливим інтенсивне спілкування, яке дозволяє ліпше усвідомити причину, обставини, позицію сторін.
Різні типи людей по-різному чутливі до протиріч та конфліктів, що зачіпають різні сфери особистості. Так, "мислителі" гостріше за все сприймають протиріччя у сфері духовних цінностей, ідейного споріднення. Для "практика" важливою є єдність практичних результатів, цілей спільної діяльності. Якщо у сфері цілей та засобів діяльності, впливів та керування виникає протиріччя, вони дуже швидко вступають у конфлікт.
Відхід як варіант результату конфлікту найбільш: притаманний "мислителю", який не завжди відразу готовий до вирішення складної ситуації. Йому необхідний час для обміркування причин і способів вирішення конфліктного завдання. Такий тип вирішення використовує і "практик", додаючи при цьому елемент взаємності обвинувачення. Але взагалі для "практика" притаманнішою є активність позиції, тому вона найчастіше обирається у міжособистісних протиріччях.
Тактика відходу нерідко виявляється у "співрозмовника", що пояснюється основною його властивістю під гаслом "співпраця за будь-яких обставин". "Співрозмовник" краще за інших розуміє ситуацію взаємодії. Він також є піддатливішим у відносинах та спілкуванні, віддає перевагу відходу від конфлікту, конфронтації, і тим більш - від примушування.
Прийом згладжування конфлікту найчастіше використовує "співрозмовник", тому що він віддає перевагу будь-якому, навіть поганому, нестійкому миру перед "хорошею війною". Звичайно, це не означає, що він не може використовувати прийом примушування задля збереження взаємовідносин, але робить це, щоби усунути, а не збільшити протиріччя.
Численні помилки, що виникають при керуванні колективом, М.І.Станкін у практичному посібнику "Психология управления" звів у такі групи:
1. Невміння правильно сформулювати ціль керівництва. Основною метою керівника повинний бути не контроль за діяльністю підлеглих, а створення умов для успішної роботи колективу, вирішення стратегічних і тактичних завдань його подальшого розвитку.
2. Невміння враховувати у роботі з людьми їх індивідуальні особливості.
3. Безтактність, брутальність керівника.
4. Неправильне стимулювання підлеглих заохоченням та покаранням.
5. Нездатність спиратися на неформальні об'єднання працюючих.
У цьому випадку може виникнути конфлікт між формальною та неформальною структурами колективу.
6. Невірне ставлення до критики.
Розглянемо типові помилки керівника у вирішенні конфлікту і шляхи їх виправлення, запропоновані Е.А.Уткіним [57, с. 124] (див. табл. 2).
Під час обговорення конфлікту часто виникають такі помилки :
o представлення власного промаху як помилки іншого;
o наполягання на визнанні особистої влади.
Помилки керівника у вирішенні конфлікту та шляхи їх приховування:
o часткове приховування власних інтересів;
o представлення власного промаху як помилки іншого;
o відсутність виразу всіх своїх потреб;
o "бойова стійка";
o ухід в оборону;
o диктування власної поведінки винятково тактичними розуміннями;
o укривання за "виробничою необхідністю";
o наполягання на визнанні своєї влади;
o використання відомих найуразливіпіих місць партнера;
o пригадування старих образ;
o виявлення, зрештою, переможця та переможеного.
Дуже часто у конфліктній ситуації відбувається неправильне сприйняття як власних дій, наміру та позиції, так і опонента. До типових викривлень сприйняття відносяться:
1. "Ілюзії власної шляхетності". У більшості конфліктів колений з опонентів упевнений у своїй правоті й прагненні до справедливого вирішення конфлікту, переконаний, що тільки супротивник не хоче цього.
2. "Пошук соломини в оці іншого". Колений із супротивників бачить недоліки та прогрішення іншого, але не усвідомлює таких леє недоліків у себе самого. Як правило, колена з конфліктуючих сторін схильна не помічати змісту власних дій щодо опонента, але з обуренням реагує на його дії.
3. "Подвійна етика". Навіть тоді, коли супротивники усвідомлюють, що виконують однакові дії один до одного, власні дії сприймаються коленим з них як припустимі та законні, а дії опонента - як нечесні та недозволені.
4. "Усе зрозуміло". Дулее часто колений з партнерів навмисно спрощує ситуацію конфлікту, причому так, щоб це підтверджувало загальне уявлення про те, що його дії гарні та правильні, а партнера - навпаки, погані та неадекватні
Ці та подібні помилки поглиблюють конфлікт та перешкоджають конструктивному виходу з проблемної ситуації. Якщо викривлення сприйняття під час конфлікту є значним, виникає реальна небезпека опинитися в пастці власної упередженості.
Список використаної літератури
1. Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. - М., 1993. - С.14.
2. Амелин В. Г. Социология конфликта. - М., 1992. - С.149.
3. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! - Новосибирск, 1989. - 190 с.
4. Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. - Иркутск, 1974.
5. Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні дослідження. - 1994. - № 5. - С. 144.
6. Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. - 1990. - № 3. - С. 92-98.
7. Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб. пособие. - М.: Центр, 1998. - 432 с.
8. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. - М.: Аспект Прогресс, 1994.
9. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. - М.: Экономика, 1990.
10. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию: Учеб. пособие. - М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. - 176 с.
11. Конфлікт зі знаком "плюс" //Бізнес. - 1994. - № 3, 4.
12. Корнелиус X., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. - М.: Стрингер, 1999.
13. Короткое Э. М. Концепция менеджмента: Учеб. пособие. - М.: Дека, 1998. - 304с.
14. Кравченко К. А Шахтерские забастовки: проблемы исследования // СОЦИС. - 1995. - № 10.
15. Красовский Ю. Д. Управление поведением в фирме:эффекты и парадоксы (на материалах 120 рос. компаний): Практ. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 368с.
Loading...

 
 

Цікаве