WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Пасивні стилі поведінки - Реферат

Пасивні стилі поведінки - Реферат


Реферат на тему:
Пасивні стилі поведінки
А. Чумиков виділяє такі види стратегії вирішення конфліктів :
1. Нормативна чи морально-правова. її мета - вирішення конфлікту на адміністративно-правовій чи етичній основі.
2. Реалістична. Виходить з неминучості конфлікту, орієнтується головним чином на тимчасове врегулювання конфлікту за допомогою будь-яких засобів, придатних у даній ситуації.
3. Ідеалістична (інтегративна). Орієнтується на пошук нових спільних цілей та цінностей, знецінюючих колишні, які послулеили длеерелом конфлікту, а таколе на співробітництво сторін для досягнення цих нових цілей.
Колена з названих стратегій визначає загальну лінію поведінки суб'єкта, використання відповідних методів та засобів. Вона:
o базується на раціоналізації та інституціоналізації конфліктів;
o припускає використання сили, обману, дезінформації;
o може бути представлена як методика американського кон-фліктолога А.Філлі, яка являє собою ланцюжок взаємозалежних процедур, що мають свої завдання:
- визначити предмет конфлікту, головну проблему у формі кінцевих цілей, а не безпосередніх, найближчих рішень;
- розробити конкретне рішення, прийнятне для всіх сторін конфлікту;
- сконцентрувати увагу на суті проблеми, а не на особистих властивостях і деклараціях опонентів;
- створити атмосферу довіри за допомогою розширення різнобічного спілкування й обміну інформацією;
- сформувати позитивне ставлення один до одного, відмовляючися від застосування сили та погроз, вислуховуючи думку іншої сторони.
У. Томасом та Р. Кілменном у 1972 р. були розроблені п'ять основних стилів вирішення конфліктів: конкуренція, співробітництво, компроміс, відхилення та пристосування. Вони описані та широко використовуються у програмах навчання за кордоном. Ці стилі поведінки дозволяють створювати для коленої людини свій власний стиль вирішення конфліктів. Вони пов'язані із загальним джерелом будь-якого конфлікту - розбіжністю інтересів двох або більшої кількості сторін. Якщо це представити у графічній формі, то одержимо сітку Томаса-Кілменна, яка дозволяє проаналізувати конфлікт і обрати оптимальну стратегію поведінки.
Проте під час проведення досліджень класифікацію запропонованих стилів було розширено.
Так, серед різноманітних стилів вирішення конфліктів можна виділити такі види:
1. Пасивні стилі поведінки:
Ухилення. Відхід від вирішення протиріччя, що виникло, коли одна зі сторін, якій висунуто "обвинувачення", переводить тему розмови в інше русло. При цьому "обвинувачуваний" посилається на недолік часу, несвоєчасність суперечки, і "залишає поле битви". Цей стиль полягає в тому, що людина намагається ухилитися від конфлікту.
Пристосування. Принесення в жертву власних інтересів заради інтересів іншої сторони, виконання її вимог.
Формування індиферентності. Займає проміжне положення між співробітництвом та мирним існуванням; полягає у спільній нейтралізації емоційної напруги, що виникла навколо спірної проблеми, і у проведенні роботи з роз'яснення обмеженої значущості цієї проблеми для учасників конфлікту.
Згладжування. При цьому стилі одна зі сторін або виправдовує себе, або погоджується з претензією, але тільки на даний момент. Само виправдання цілком не вирішує конфлікту і навіть може поглибити його, тому що внутрішнє, уявне протиріччя підсилюється.
Цей стиль характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто гніватися, тому що "ми всі працюємо на одну справу, в усіх нас - одна мета і т.ін.". "Згладжувач" намагається не випустити назовні ознаки конфлікту та протистояння, апелюючи до потреби в солідарності. На жаль, при цьому іноді зовсім забувається проблема, що лежить в основі конфлікту. Можна згасити прагнення до конфлікту в іншої людини, повторюючи: "Це не має великого значення. Подумай про те добре, що проявилося тут сьогодні". У результаті може наступити мир, злагода, але проблема залишиться, тобто хоч при цьому начебто й вже не існує можливостей для прояву негативних емоцій, але вони живуть усередині та накопичуються. Отже, стає очевидним загальне занепокоєння, зростає ймовірність того, що насамкінець незабаром станеться новий вибух.
Підтримка статус-кво. Мирне існування - спільне підтримання, консервація займаних позицій, щоби не допустити невигідного для обох сторін розростання конфлікту.
Поступки. Готовність йти на по ступки є істотним компонентом для досягнення згоди.
Уповільнення. При цій тактиці всіляко гальмується ведення переговорів, прийняття конкретних рішень - у розумний час та через певні інтервали.
Стратегія відстрочки. Це є тимчасові заходи, що допомагають лише послабити конфлікт для того, щоб пізніше, коли дозріють умови, домогтися його вирішення:
1) змінити ставлення одного конфліктуючого до іншого:
- змінити "наступальний" потенціал одного (чи обох конфліктуючих) в уяві протилежної сторони;
- зменшити чи збільшити роль чи місце одного з конфліктуючих в уяві іншого.
2) змінити уявлення конфліктуючого про конфліктну ситуацію (умови конфлікту; взаємовідносини людей, пов'язаних з конфліктом, і т.ін.);
3) змінити значущість (характер, форму) об'єкта конфлікту в уяві конфліктуючого і тим самим зробити його менш конфліктним (знизити чи підвищити цінність об'єкта конфлікту й зробити його відповідно поза увагою чи недосяжним).
Поверхневий договір. Він являє собою проведення переговорів без реального наміру їх завершення формальною угодою.
2. Активні стилі поведінки:
Стратегія придушення конфлікту. Застосовується щодо конфліктів у необоротно-деструктивній фазі та до безпредметних конфліктів. Полягає в тому, щоби:
1) цілеспрямовано та послідовно зменшити кількість конфліктуючих;
2) розробити систему правил, норм, розпоряджень, що упорядковують взаємовідносини між потенційно конфліктними один до одного людьми;
3) створити та безперервно підтримувати умови, що ускладнюють безпосередню взаємодію між потенційно конфліктними відносно один до одного людьми чи перешкоджають їй.
Примушення. Це є тактика прямолінійного нав'язування того варіанта вирішення протиріччя, що влаштовує його ініціатора. Цей результат конфлікту деякою мірою дійсно швидко вирішує та остаточно усуває причини
Loading...

 
 

Цікаве