WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат

Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат

частку соціальних. Майже третину (31,6% від загального числа вимог) складали вимоги підвищення зарплати - у діапазоні від 1,8 до 3 разів.
Група політичних вимог, що була практично відсутня у 1989 р., у 1991 р. склала десяту частину. Причину політизації страйків лідери руху пояснювали тим, що весь попередній досвід спілкування з існуючими офіційними державними структурами показав повну безперспективність вирішення останніми докорінних соціально-економічних проблем. Звідси й з'явилося тверде переконання у необхідності зміни державного устрою країни.
Динаміка конфліктів 1989-1991 років свідчить про поступову тенденцію переростання трудових конфліктів у політичні.
З 1992 р. можна виділити новий різновид конфліктів, так званих вторинних, основною причиною яких стало невиконання урядом і відповідними адміністративними органами раніше підписаних угод і досягнутих домовленостей. Так, у 1993 р. відбулася низка попереджувальних страйків з головною вимогою - виконання чинної тарифної угоди і укладання нової тарифної угоди з урахуванням висунутих вимог шляхом проведення переговорів між погоджувальними комісіями уряду і профспілок.
Більшість страйків 1992-1994 років були викликані зниженням реальної заробітної плати, масовим переходом підприємств на часткову зайнятість, обмеженням на виплати, які державні підприємства могли б здійснювати зі своїх фондів споживання. Починаючи з 1993 р. страйковий рух перемістився зі сфери матеріального виробництва до невиробничої сфери: до страйку включилися працівники охорони здоров'я і освіти, тобто тих галузей, де склалося особливо важке матеріальне становище працівників.
Страйки 1993 р. можна також назвати і страйками директорського корпусу. Вперше вони проводилися за широкої участі в них господарських керівників, адміністрації та ІТП, які найбільше прагнули зміцнити свою владу стосовно центральних органів, відстояти свою господарську незалежність і, насамперед, - своє право на прийняття самостійних рішень з питань, пов'язаних з реалізацією продукції, заробітною платою і т.ін.
Осторонь від вивчення як і раніше залишається прихована форма конфліктів, яка найчастіше проявляється у зростанні невдоволення працюючих з різних приводів, здатного лише за наявності певних причин перерости у відкритий конфлікт.
У 1991-1994 роках Інститутом соціології HAH України і соціологічною службою центру "Демократичні ініціативи" було проведено низку соціологічних досліджень у 11 регіонах України. Становлять інтерес відповіді опитаних щодо причин відсутності масових акцій протесту. Увесь комплекс відзначених причин можна умовно поділити на чотири блоки:
o песимізм ("народ звик терпіти - 50%", "невіра в позитивні результати боротьби" - 33%);
o надії й оптимізм ("люди сподіваються, що життя незабаром стане краще" - 38%", "не всі погано живуть" - 19%);
o ситуація ("немає лідерів, яким би народ повірив і за якими би пішов" - 36%, "немає організацій, які захищали би права й інтереси людей" - 10%);
o страх ("люди бояться, що будуть мати неприємності" - 18%.
Статистичні дані про розвиток страйкового руху в СРСР 1991-1996 років наведено в табл. 1.
Характеристика вимог під час страйків
(абсолютні величини)
Характер вимог Частота висування вимог
1991-1992 рр. 1995-1996 рр.
Економічні 282 345
Соціальні 311 208
Політичні 64 44
Інші 26 27
Всього: 683 624
Економічні 41,3 55,2
Соціальні 45,5 33,4
Політичні 9,4 7,2
Інші 3,8 4,2
Всього: 100 100
У страйковому русі можна, крім його мотивів, виділити й динаміку вимог. Якщо у 1991-1992 роках страйки мали в основному політичний характер, то у 1995-1996 роках переважали економічні вимоги.
З кінця 1994 р. по сьогоднішній день можна констатувати появу нового сплеску страйкового руху, основною причиною якого є несвоєчасна виплата заробітної плати, її багатомісячні затримки. З великої кількості вимог, що висуваються страйкуючими шахтарями, першочерговими і найголовнішими у 1995-2000 роках були такі: виплати заробітної плати - негайні та за регресивними позовами; визначення в тарифній угоді коефіцієнта рівним 3,5, що надало би шахтарям можливість за рівнем заробітної плати вийти на перше-друге місце серед галузей; встановлення пенсій у розмірі 90 % від рівня заробітку; виділення коштів на будівництво житла для гірників.
Оцінку стану трудової конфліктності в Україні було здійснено на основі даних, що містяться у доповідях Національної служби примирення і посередництва (НСПП), матеріалах періодичної преси.
За станом на 31 грудня 1999 р. НСПП було зафіксовано 421 конфлікт. З них на рівнях:
o національному - 1;
o галузевому - 5;
o територіальному - 15;
o виробничому - 400;
o у тому числі на рівні структурних підрозділів (цехів, ділянок) - 20.
Зі 140 вимог, що станом на 1 грудня 1999 р. перебували на контролі в НСПП, стосувалися:
o 101 вимога - виплати заробітної плати;
o 26 - складання і виконання колдоговорів;
o 8 - розвитку виробництва;
o 2 - виконання чинного законодавства про працю;
o 3 - заборгованості щодо соціальних виплат.
Загалом вимоги щодо виплати заробітної плати стосувалися суми заборгованості - 429463,26 тис. грн (середня заборгованість щодо оплати праці на одного учасника колективної суперечки складала 873,3 грн).
У 1999 р. розглядалося 120 колективних суперечок, з них 69 - в промисловості, 20 - у галузі освіти, 7 - у ЖКГ, 9 - у галузі охорони здоров'я.
У 1999 р. у промисловості відбувалося 229 конфліктів чи 54,52%. Загальний нее стан по Україні виглядав так, що конфліктів припадало на:
o машинобудування
o електроенергетику
o харчову промисловість
o сільське господарство
o транспорт
o освіту
o житлово-комунальне господарство
o будівництво
З 421 суперечки 62 (або 14,73 %) було вирішено в результаті проведення процедур примирення ще до моменту реєстрації суперечки, 19 (4,5%) - у результаті проведення процедур примирення, 177 (42,04%) - вирішеночастково. З 688 висунутих вимог було задоволено 89 (12,934%) ще до початку суперечок; під час проведення процедур примирення задоволено 66 (9,59%) вимог; частково задоволено чи знаходилося в процесі задоволення - 337 (48,98%); знаходилося у стадії розгляду - 196 (28,49%).
57 - 13,57 %;
43 - 10,24 %;
30 - 7,14 %;
40 - 9,52 %;
38 - 9,05 %;
28 - 6,67 %;
27 - 6,43 %;
20 - 4,76 %.
Кількість учасників колективних суперечок у 1999 р. становила 491792 чол. (на одну колективну суперечку припадало близько 1168 учасників).
Протягом 2000 р. НСПП сприяла вирішенню 461 колективної трудової суперечки (конфлікту), з них 2285 суперечок були перехідними з минулого року, що залишилися невиріпіени-ми за станом на 1 січня 2000 p., а інші 176 - виникли в першому півріччі 2000 р. У колективних трудових суперечках (конфліктах) брали участь більше 423 тис. осіб, що висунули низку вимог, відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових суперечок (конфліктів)". У середньому на одну таку суперечку припадало 927 учасників. У розрізі галузей 4 суперечки виникли в освітянських колективах; по 2 - у машинобудуванні, харчовій та вугільній промисловості; по 1 - на транспорті та у житлово-комунальному господарстві.
Слід зазначити, що підвищилася питома вага суперечок на територіальному рівні, хоч, як і у 1999 p., основний масив суперечок сформувався на виробничому рівні. Протягом першого півріччя
Loading...

 
 

Цікаве