WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат

Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат

видобуток корисних копалин здійснювався перевалено відкритим способом.
Страйк шахтарів 1989 р. був по суті наймаспітабніпіою акцією протесту робітничого класу за радянських часів. Вона почалася 12 липня 1989 р. у Кузбасі і вже за декілька днів її підтримали гірники Донбасу. На шахті "Ясинівська-Глибо-ка" було утворено ініціативну групу, що направила своїх представників на інші шахти Донбасу, запропонувавши трудовим колективам підтримати страйк. Шахтарі висунули низку вимог урядові. Так, у відкритому листі вони вимагали від уряду встановити тверді розцінки на тонну вугілля і метр проходки, запровадити підвищену оплату праці за роботу у вечірній і нічний час, скоротити апарат управління, вирішити питання з газопостачанням і водопостачанням шахтарських селищ Донбасу, виплачувати родинам загиблих шахтарів одноразову допомогу в розмірі річного заробітку загиблого і надання квартири позачергово. Для подальшого розвитку шахт і вдосконалення гірничого господарства вимагали будівництва нових стволів. Крім економічних і соціальних вимог було висунуто й політичні - вимога всенародного обговорення нової Конституції СРСР і прийняття її не пізніше 7 листопада 1990р.
Основними причинами страйків 1989 р. стали такі (за матеріалами опитувань, що проводилися співробітниками ІЕП HAH України):
o дефіцит найважливіших промислових і продовольчих товарів;
o невідповідність витрат праці одержуваній заробітній платі;
o недостатня тривалість наданої відпустки.
На думку американського вченого Д.Мендела, цей страйк у найзагальніпіому вигляді був реакцією на погане бюрократичне управління економікою. Наслідком страйку стало розширення самостійності трудових колективів, прискорення переходу підприємств до госпрозрахунку. Відмінною рисою страйку була його відносна стихійність. Лідери цієї акції вийшли з робітничого середовища й пізніше посіли провідні місця в структурах профспілок, особливо в незалежних, у страйкових комітетах і т.ін. Багато з вимог шахтарів мали справедливий характер, проте виконання деяких вимог шахтарів було економічно недоцільним. Це стосувалося вимоги зробити неділю єдиним загальним вихідним днем, що призвело б до втрати видобутку вугілля тільки в Донецькій області, за оцінками фахівців, до 5-6 млн тонн вугілля на рік і зменшення обсягів його реалізації на 100 млн карбованців. Вимога прирівняти професійні захворювання до травм викликала б необхідність додаткового виділення до 20 млн карбованців.
Страйк тривав 10 днів, і це не могло не позначитися на економічних показниках діяльності вугільних підприємств.
Тільки за дні страйку в ВО "Макіїввугілля" не було видобуто 187,2 тис. тонн вугілля, не пройдено 2790 м гірських розробок. У грошовому виразі збитки склали 7949 тис. крб. У результаті страйку регіональний страйковий комітет і комісія ЦК КПРС, ВЦРПС з галузевих питань і Рада Міністрів СРСР розглянули вимоги шахтарів страйкуючих підприємств та дійшли такої угоди:
o встановити тверді розцінки (норми) за тонну вугілля і метр проходки;
o запровадити з 1 липня 1989 р. для робітників вугільної промисловості проведення підвищеної доплати праці за роботу у вечірній і нічний час, відповідно 20% і 40% тарифної ставки;
o надати повну економічну і юридичну свободу і самостійність підприємствам, піахтам-розрізам відповідно до Закону СРСР "Про державне підприємство". Мінвуглепром СРСР повинен був здійснити реорганізацію існуючих вугільних об'єднань у різного роду асоціації та інші добровільні форми організації управління, при цьому здійснити цю роботу до 1 січня 1990 p., широко використовуючи різні форми власності на засоби виробництва - державну, кооперативну, орендну, акціонерну і т.ін.;
o надати право промисловим підприємствам з 1 серпня 1989 р. продавати продукцію, вироблену понад укладені договори, за договірними цінами як усередині країни, так і в інші країни, за винятком продукції, продане якої за кордон здійснюється тільки з дозволу уряду СРСР;
o доручити Держкомцін СРСР і Мінвуглепрому СРСР передбачити в проекті підвищення гуртових цін на вугілля відповідно до фактичних витрат на видобуток, з урахуванням витрат на повну рекультивацію гірничо-геологічних умов, що змінюються, з наданням економічним службам підприємств права гнучко проводити коригування основних економічних показників - обсягу вуглевидобутку, продуктивності праці, собівартості, норми виробітку;
o рекомендувати підприємствам відповідно до наданих ним прав встановлювати за рахунок фонду матеріального заохочення, єдиного фонду оплати праці одноразову допомогу родинам загиблих шахтарів, без обмеження виплачувати при виході на пенсію одноразову допомогу працюючим, що проробили тривалий час на одному підприємстві, встановлювати додаткові відпустки, здійснювати інші соціальні виплати, конкретні розміри яких підприємства встановлюють самостійно.
Це далеко не повний перелік пунктів угоди, проте вже з нього випливає, що більшу частину вимог шахтарів було задоволено. Гарантом виконання вимог гірників було оголошено постійно діючий страйковий комітет.
1991 рік відзначається новим сплеском страйкового руху. Особливістю цього етапу є розширення вимог шахтарів, вихід далеко за межі інтересів своїх вузькопрофесійних груп. Страйки можна розподілити так:
o локальні, спрямовані на зміну умов життя в шахтарських регіонах, це є питання, що стосуються діяльності як шахтарських колективів, так і колективів підприємств-суміжників, працівники яких забезпечують виробничий процес на шахтах;
o універсальні, що стосуються соціального захисту різних слабозахищених соціальних груп (поліпшення умов праці жінок, становища дітей, особливо дітей-інвалідів, що залишилися без одного чи обох батьків: малозабезпечених верств населення). Ці вимоги обговорювалися практично в усіх угодах, укладених шахтарями з вищими державними органами. Вимоги шахтарів було спрямовано на вдосконалення суспільного устрою, економічного укладу країни в цілому і "відставку уряду СРСР як такого, що не має конкретних заходів для виходу країни з кризи", "розпуск З'їзду народних депутатів СРСР у нинішньому його складі", "всенародні вибори Президента СРСР" та інші. Новим було висування низки загальнодемократичних вимог, таких як незастосування Збройних Сил у вирішенні внутрішніх конфліктів", "усунення цензури у засобах масової інформації". Вимоги економічного характеру містили необхідність прийняття закону про індексацію зарплати, пенсій, допомог і стипендій, скасування 5% податку "як неофіційного підвищення цін на товари, продукти іпослуги", компенсацію "підвищення цін на товари дитячого асортименту в повному обсязі, незалежно від загальної суми зарплати батьків".
На прикладі шахтарського регіону можна побачити загальну тенденцію у зміні структури і вимог шахтарів. Більш ніж удвічі скоротилися у 1991 р. порівняно з 1989 р. локальні вимоги. Це відображає зростання усвідомлення шахтарями того, що зміни на місцях неможливо здійснити без перетворень на найвищому рівні державного управління. Характер вимог по групах також істотно змінився, це є, насамперед, різке збільшення кількості економічних, соціальних і політичних вимог та зменшення кількості організаційних, екологічних і техніко-технологічних вимог.
Частка соціальних вимог значно скоротилася (майже на 20%), вони стали одноріднішими - майже половина з них стосувалася соціального захисту в умовах погіршення економічної ситуації.
Частка економічних вимог майже на третину зросла і перевищила
Loading...

 
 

Цікаве