WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат

Дослідження трудових конфліктів (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Дослідження трудових конфліктів
Серед основоположників вивчення конфліктів можна назвати таких давніх філософів і вчених, як Геракліт, Сократ, Платон.
У працях К.Маркса часто розглядалися різні аспекти соціальних конфліктів. Він послідовно розвивав теорію конфліктів стосовно всього процесу історичного розвитку, розглядаючи його як боротьбу класів, що викликається існуючими протиріччями між розвитком продуктивних сил і виробничих відносин. Єдиний шлях вирішення конфліктів К.Маркс бачив у революції, фактично виключаючи інші шляхи вирішення назрілих проблем. На відміну від К.Маркса, М.Вебер бачив головний конфлікт у боротьбі політичних партій.
У вивченні конфліктів велику роль відіграли роботи Г.Зим-меля, який сформулював основні принципи теорії конфлікту. У його розумінні конфлікт є не тільки руйнівною силою, а й способом інтеграції та розвитку суспільства.
За кордоном склалися різні школи конфліктології, представлені іменами М.Вебера, Г.Зиммеля, Т.Парсона, Л.Козера, Р.Дарендорфа та інших. Найбільшої популярності набули концепції позитивно-функціонального конфлікту Л.Козера, конфліктна модель суспільства Р.Дарендорфа, загальна теорія конфліктів К.Боулдинга. Одним із сучасних підходів до вивчення конфліктів є "теорія рішення", що ґрунтується на теорії людських потреб. її основні тези були викладені в чотиритомній серії "Конфлікт", виданій у 1990 р. за ініціативи Американського інституту миру. Один із засновників цього напрямку Дж.Бертон стверджував, що головне завдання полягає у створенні теорії і "техніки" вирішення конфліктів усіх типів. Це завдання не може бути вирішене однією науковою дисципліною чи під час міждисциплінарного дослідження, воно являє собою "адисциплінарну" галузь дослідження. Витоки конфлікту розглядаються як наслідок неадекватного задоволення всієї сукупності людських потреб (чи їхньої частини). Реальне вирішення конфліктів вимагає виявлення таких потреб, що були ущемленими. При цьому використовується теорія потреб, розроблена А.Маслоу. Дослідники виділяють фундаментальні, первинні та вторинні, другорядні потреби. Проте слід наголосити, що потреби є показником, який важко визначити. Ці потреби досить складно безпосередньо дослідити, і вони можуть бути враховані тільки при міжособистісних конфліктах. Крім цього, такий підхід не враховує негативні інтереси і потреби, наприклад, домінування потреби.
Проблеми вирішення конфліктів знаходяться в центрі уваги таких провідних наукових центрів, як Джорджтаунський, Гарвардський і Колумбійський університети. Є досить багато праць зарубіжних авторів, у яких наводяться практичні рекомендації з подолання конфліктів, розбіжностей. їх використання дозволяє також уникати появи конфліктних ситуацій. Психологічні аспекти конфліктології ґрунтовно викладені у книгах Дне. Скотт, В. Зигерта і Л. Ланга, X. Корнеліуса, Ш. Фейра та ін.
У СРСР в середині 70-х років XX ст. стали з'являтися роботи, присвячені розгляду окремих видів конфліктів. Серед останніх можна назвати праці А.Дмитрієва, В.Кудрявцева і С.Кудрявцева, А. Єршова, І. Кичанова, В. Храмова, І.Бекепі-кіної та інших з висвітленням деяких теоретичних аспектів розвитку конфліктів у країні. Серед перших робіт того часу, присвячених проблемам конфліктів, можна назвати книгу Ф. Бородкіна та Н. Коряка "Внимание: конфликт!", у якій на численних конкретних прикладах розглядаються причини виникнення мілеособистісних і мілегрупових конфліктів на підприємствах. Нагадаємо, що за радянські часи було видано небагато книг, присвячених темі конфліктів. Це було викликано забороною самої теми, догматичною переконаністю багатьох критиків у тому, що при соціалізмі не може бути серйозних соціальних конфліктів, а словосполучення "антагоністичний конфлікт при соціалізмі" було просто піддано анафемі.
З найсучасніших праць можна назвати книги Г.В.Ложкіна і Н. Повякеля, А. Бандурки і В. Друзя, А. Здравомислова та ін.
В Україні ця проблема стала інтенсивно вивчатися від середини 80-х років XX ст. Слід відзначити, що, незважаючи на відносно недавнє виникнення в нашій країні страйкового руху, наукові дослідження у цій галузі мають вже певну історію. Так, першим найсерйознішим кроком до визнання "науковості" даної проблеми стало обговорення за "круглим столом" у 1991 р. проблеми страйків у світлі соціально-трудових конфліктів. По суті, це поклало початок усвідомленню важливості даної соціальної проблеми. Тоді свою думку щодо страйків як форми соціального протесту висловили найвизначніші спеціалісти-соціологи, серед яких були А.Кабаков та В.Рукавішвілі.
Ґрунтовно займався проблемою соціальних конфліктів Калузький інститут соціології під керівництвом Ю. О. Барклян-ського. Основними напрямками пошуку його колективу стали процеси соціальної напруженості, форми та стадії їхнього розвитку та роль соціолога у вирішенні даних проблем. Низку важливих питань, пов'язаних з розвитком трудових конфліктів, було розглянуто співробітниками Інституту економіки промисловості (ІЕП) HAH України під керівництвом О. Ф. Новикової та Є. В. Воловодової у ході вивчення страйків шахтарів у 1989 р. Проте осторонь від дослідження залишилися багато важливих теоретичних і практичних питань. Це й викликало необхідність продовжити дослідження на сучасному етапі.
Трудові конфлікти в тій чи іншій формі відбувалися протягом всього радянського періоду. Вже у перші роки радянської влади страйки були реакцією на відчуження засобів виробництва від працівників на користь держави, а передумовою страйків - психологія найманих відносин дореволюційного періоду. Велике значення для робітничого руху на той час мала відносна незалежність профспілок, які вміло використовували політичну боротьбу в правлячій партії. Крім того, процес формування бюрократії у той період тільки починався. У Статуті профспілок 1923 р. було передбачено право на страйк. І навіть Й.В.Сталін у 1928 p. припускав можливість страйку "як засобу боротьби проти бюрократичних збочень апарату". До тридцятих років під жорстким пресом держави страйковий рух зійшов нанівець, а стихійні виступи епохи колективізації були жорстоко придушені, як і страйк у Новочеркаську в 1962 р.
Надалі зміст трудових конфліктів визначався в першу чергу соціально-економічними процесами в суспільстві. Так, у другій половині 50-х років XX ст. спостерігалося певне зростання життєвого рівня трудящих, що призвело до загострення проблем, пов'язаних з розподілом соціальних і матеріальних благ. Тому не дивно, що найпоширенішими стали конфлікти, пов'язані з оплатою праці (нормуванням, тарифікацією і т.ін.). На початку 60-х років XX ст. напередодні економічної реформи усе більшої питомої ваги набирають конфлікти з приводу механізму оплати праці. У 70-ті і на початку 80-х років знову на перше місце виходять питання розподілу.
Важливо відзначити, що всі перераховані вище конфлікти носили латентний характер і не піддавалися ніякому статистичному обліку. На незадовільні умови організації праці, її зрівняльну оплату, команднийстиль управління робітники відповідали зниженням продуктивності та якості праці. Методи ж вирішення проблеми головним чином залежали від характеру директора підприємства і специфіки галузі, у якій вони відбувалися.
Слід зазначити, що криза у вугільній промисловості розпочалася ще у 1970 p., коли закритою постановою ЦК КПРС Донбас було визнано безперспективним регіоном і пріоритет був відданий розвитку вуглевидобутку в Кузбасі, Екібастузі, на КАТЕКу, де
Loading...

 
 

Цікаве