WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин (пошукова робота) - Реферат

Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин (пошукова робота) - Реферат

вирішенню розбіжностей, гарантіям та компенсаціям на період переговорів.
Основним нормативним документом, що регламентує порядок вирішення трудових конфліктів, є Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від 3 березня 1998 р. Цей Закон визначає правові й організаційні основи функціонування системи заходів щодо вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Він спрямований наздійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових суперечок (конфліктів), що виникли між ними.
У розділі 1 цього Закону "Загальні положення" визначається сфера його дії, на що поширюються встановлені Законом норми; подаються поняття колективної трудової суперечки (конфлікту), його сторін; визначається порядок формування вимог найманих працівників та профспілок, момент виникнення колективної трудової суперечки (конфлікту), порядок і терміни розгляду вимог найманих працівників чи профспілки.
У розділі 2 "Вирішення колективного трудового спору (конфлікту)" визначається послідовність розгляду та вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту), подається трактування понять примирливої комісії, незалежного посередника трудового арбітражу та Національної служби посередництва та примирення (НСПП); розглядається порядок вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту) примирливою комісією, трудовим арбітражем, визначаються обов'язки та права сторін колективного трудового спору (конфлікту), гарантії незалежним посередникам, членам примирливих комісій та трудових арбітражів, взаємодії НСПП зі сторонами колективної трудової суперечки (конфлікту).
Розділ 3 "Страйк" дає визначення страйку; обґрунтовує право на страйк; розкриває порядок прийняття рішення про оголошення страйку та керівництва ним; пояснює, як укладати угоду про вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту) та здійснювати контроль за її виконанням, а також висвітлює, як вирішувати трудову суперечку (конфлікт) у випадках заборони проведення страйку. У розділі визначаються випадки, у яких забороняється проведення страйку або приймається рішення про визнання страйку незаконним. Розділ регламентує необхідність забезпечення життєздатності підприємства під час страйку, гарантії для працівників під час страйку, наслідки участі працівників у страйку.
Розділ 4 "Відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)" присвячено встановленню відповідальності працівників за порушення чинного законодавства про колективні трудові спори (конфлікти); за участь у страйку, визнаному судом незаконним; за порушення законодавства про працю, умов колективних трудових договорів (угод), що призвели до виникнення колективної трудової суперечки; за організацію страйку, визнаного судом незаконним; невиконання рішення про визнання страйку незаконним; за примушування до участі у страйку чи перешкоджання участі у страйку. У розділі також визначається порядок відшкодування збитків, заподіяних страйком.
Розділ 5 "Заключні положення" визначає, що Закон набрав чинності від дня його опублікування.
Слід зазначити, що Верховна Рада України розглядає законопроекти про внесення доповнень у різні статті даних законів. Так, у законопроекті "Про внесення доповнень ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"" розширено перелік категорій працівників, яким забороняється проведення страйків, а саме персоналу, який забезпечує постійну роботу аварійно-рятувальних служб Об'єднаної енергосистеми України, ядерних установок та об'єктів. До цих нее категорій віднесено персонал безперервно діючих виробництв та залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного, заводського, пасажирського транспорту.
Примирення - це є процес вирішення спірних питань із залученням третьої сторони, яка не має права приймати рішення, але намагається допомогти обом сторонам дійти згоди. На противагу цьому процесу арбітраж передбачає залучення третьої сторони, яка має право приймати рішення. Це може бути будь-яке рішення з усього діапазону угод або рішення так званого "маятникового" типу: колена сторона формулює свою остаточну пропозицію/вимогу, а арбітр вибирає рішення, що знаходиться між двома крайніми положеннями маятника.
У Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" визначаються правові та організаційні основи функціонування системи заходів щодо вирішення колективних трудових суперечок (конфліктів). Закон регулює взаємодію сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових суперечок (конфліктів).
Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються та затверджуються загальними зборами (конференцією) чи формуються шляхом збирання підписів і вважаються діючими при наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.
Власник чи уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у 3-денний термін від дня одержання вимог. Якщо задоволення вимог виходить за межі його компетенції, він зобов'язаний переслати їх у 3-денний термін від дня одержання вимог відповідному вищому органу управління. Загальний термін розгляду вимог та прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинний перевищувати ЗО днів від дня одержання цих вимог власником чи уповноваженим ним органом.
Про виникнення колективної трудової суперечки (конфлікту) орган, що представляє інтереси найманих працівників чи профспілки, зобов'язаний у 3-денний термін письмово поінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням підприємства і НСПП.
При виникненні колективної трудової суперечки (конфлікту) щодо встановлення нових чи зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладання чи зміни колективного договору, угоди сторонами соціально-трудових відносин створюється примирлива комісія - тимчасовий позавідомчий орган, який складається з представників сторін і призначений для розробки рішення, яке може задовольнити сторони трудової суперечки (конфлікту) .
Основним завданням цієї комісії є розробка рішення, що задовольняє сторони колективної трудової суперечки (конфлікту). Відповідно до цього примирлива комісія виконує такі функції:
o обмін думками представників сторін про умови та порядок вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту);
o консультація представників сторін із зацікавленими органами державної влади, іншими компетентними органами, установами та фізичними особами;
o обговорення варіантів вирішення колективної трудової
Loading...

 
 

Цікаве