WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин (пошукова робота) - Реферат

Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Соціальне партнерство в умовах ринкових відносин
Соціальне партнерство - система взаємовідносин між працівниками (їх представниками), що дозволяє враховувати взаємні інтереси сторін при всій їх протилежності та на цій основі досягати згоди з соціально-економічних питань, яка закріплюється у колективних договорах та угодах.
Основи цивілізованих відносин між партнерами, що складаються, повинні будуватися на принципах, вироблених Міжнародною організацією праці (МОП). їх досить багато, наведемо лише основні з них.
Перший принцип: загальний та міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості.
Другий принцип: ненадання у будь-якій країні працівникам людських умов праці є перешкодою для інших країн, що бажають поліпшити становище працівників.
Третій принцип: свобода слова та свобода об'єднання є необхідними умовами постійного прогресу.
Четвертий принцип: зубожіння у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.
П'ятий принцип: усі люди незалежно від раси, віри та статі мають право на матеріальний добробут і духовний розвиток в умовах свободи та гідності, стабільності економіки та рівних можливостей.
Шостий принцип: повна зайнятість та підвищення життєвого рівня.
Сьомий принцип: у соціально-моральному розумінні праця не є товаром.
У цілому соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і укладених угод на загальнодержавному, територіальному, галузевому рівнях та колективних договорах на підприємствах (в організаціях, установах).
Солідарність - спільна відповідальність людей, що базується на особистій відповідальності та згоді, єдності та спільності інтересів.
Трипартизм - система тристороннього представництва: підприємців, профспілок та уряду. Сторонами в угодах, як правило, можуть бути:
o працівники, інтереси яких представляють профспілки, інші уповноважені ними органи;
o роботодавці, їх інтереси представляють союзи роботодавців чи відповідні міністерства, відомства й інші органи управління;
o державні органи виконавчої влади, що виступають як представники загальнодержавних інтересів.
Важливим напрямком у вивченні соціального партнерства є розгляд ролі всіх партнерів: профспілок як представників найманих робітників, об'єднання підприємців як представників роботодавців і держави - третьої сторони в системі соціального партнерства, що виступає, як правило, в особі уряду, його органів та представників.
Соціальне партнерство практично неможливе без участі держави, місце якої при цьому визначається не тільки її загальноекономічними функціями і регулюючою роллю. Вона виступає в трьох особах: основного власника, законодавця й арбітра (посередника).
Держава була і залишається найбільшим власником та роботодавцем. В умовах соціального партнерства роль держави полягає, зокрема, у розробці відповідного трудового та соціального законодавства.
У соціальному партнерстві держава виконує функції:
o гаранта цивільних прав;
o регулятора системи соціально-трудових відносин;
o учасника переговорів та консультацій у межах тристоронніх соціально-трудових відносин;
o великого роботодавця, що формує політику соціально-трудових відносин у державному секторі;
o з вирішення колективних конфліктів за допомогою примирення, посередництва та трудового арбітражу;
o щодо законодавчого закріплення угод, досягнутих соціальними партнерами;
o координатора в процесі розробки та реалізації регіональних угод;
o арбітражу, примирення та посередництва в рамках соціального партнерства.
Характеристика нормативно-правової бази вирішення трудових конфліктів
Міжнародною організацією праці (МОП) розроблено конвенції та рекомендації, що регулюють різні сторони соціально-трудових відносин. У випадку ратифікації на державному рівні норми конвенцій мають юридичну силу. А наявні рекомендації з різних питань трудових відносин враховуються при вдосконаленні національного законодавства. Україною ратифіковано низку цих документів.
У Конвенції МОП "Про право на організацію та на проведення колективних переговорів" (1949 p., № 98) відзначається, що працівники користуються належним захистом від будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднань.
У Конвенції МОП "Тристоронні консультації (міжнародні трудові норми)" (1976 p., № 144) йдеться про те, що держава здійснює процедури, які забезпечують ефективні консультації між представниками уряду, підприємців і працівників з питань, що стосуються можливості ратифікації та застосування конвенцій та рекомендацій.
Конвенція "Колективні переговори" (1981 p., № 154) та Рекомендація "Про колективні переговори" (1981 p., № 163) сприяють проведенню вільних та добровільних переговорів. Вони передбачають попередні консультації з організаціями підприємців та працівників і уточнюють, що заходи, прийняті з метою сприяння колективним переговорам, не повинні обмежувати свободу колективних переговорів. Застосування цих положень забезпечується колективними договорами, арбітражними рішеннями чи будь-яким іншим способом, що відповідає національній практиці.
Існує також спеціальна Рекомендація МОП "Про колективні договори" (1951 p., № 91).
Наступну групу рекомендацій присвячено проблемам консультацій, зв'язків та механізмів розгляду скарг.
Рекомендація "Про співробітництво на рівні підприємства" (1952 p., № 94) стосується питань, що становлять загальний інтерес, не охоплених процедурою колективних переговорів чи будь-якою іншою процедурою, що зазвичай застосовується при визначенні умов праці. Такі консультації та співробітництво мають полегшуватися в першу чергу шляхом заохочення до укладання добровільних угод між сторонами або здійснюватися за допомогою законодавства, що створює відповідні органи для проведення консультацій і т.ін.;
Метою Рекомендацій "Про добровільне примирення й арбітраж" (1951 p., № 92) та "Про співробітництво у галузевому та національному масштабі" (1960 p., № 113) є сприяння взаєморозумінню та добрим відносинам між трьома сторонами: державою, підприємцями і працівниками для розвитку економіки загалом чи її окремих галузей (включаючи створення і діяльність загальнодержавних органів), поліппіення умов праці та підвищення життєвого рівня;
Рекомендація "Про зв'язки на підприємстві" (1967 p., № 129) підкреслює необхідність у загальних інтересах підприємців та працівників, а також їх відповідних організацій, без найменшого зазіхання на свободу об'єднання, швидко поширювати й обмінюватися найповнішою, найоб'єктивніпіою, найдокладніпіою інформацією з різних аспектів життя підприємства та соціальних умов працівників.
Рекомендація "Про розгляд скарг" (1967 p., № 130) має здійснюватися за допомогою національного законодавства, колективних договорів, правил внутрішнього
Loading...

 
 

Цікаве