WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Стратегія управління конфліктами - Реферат

Стратегія управління конфліктами - Реферат

конфлікту, який потенційно можливий в усіх суспільних відносинах і ситуаціях внутрішнього вибору, а намагатися розпізнати конфлікт і контролювати його протікання для одержання найліпшого результату.
Ідеальним з цього погляду є раціонально-інтуїтивний метод вирішення конфліктів, розроблений американським вченим Дженні Грехем Скотт. Від самого початку цей метод залучає свідомість та інтуїцію як спосіб дії в конфліктній ситуації. Цей підхід ґрунтується на оцінці обставин, характерів, інтересів та потреб залучених до конфлікту людей, а також власних цілей, інтересів, потреб.
Дж. Скотт у книзі "Конфликты. Пути их преодоления" наводить основні моменти схеми, що являють собою питання та відповідну стратегію, які можна застосувати для вирішення конфліктної ситуації, а також численні приклади вирішення конфліктних ситуацій, конкретні пропозиції щодо вдосконалення контролю за емоційною сферою та вибору оптимальної поведінки у конфліктній ситуації.
Підсумовуючи описані стратегії та методи вирішення конфліктів, можна самостійно виробити модель поведінки у конфліктній ситуації чи у ситуації, що може закінчитися конфліктом, та домагатися досягнення своїх цілей у коленому конкретному випадку.
До прямих методів вирішення конфліктів можна віднести вироблення взаємовигідних рішень шляхом переговорів. У ході переговорів увалено вислуховується інша сторона, її інтереси, потреби та балеання. Ви викладаєте власні бажання й інтереси. Після цього розглядаєте всі молеливі варіанти, вибираючи оптимальний, який задовольняє обидві сторони.
Важливу роль у конструктивному вирішенні конфліктів відіграють і непрямі методи. До них можна віднести такі:
1. Адекватне сприйняття конфлікту.
2. Відкрите й ефективне спілкування конфліктуючих сторін. Спілкування - це є основна умова конструктивного вирішення конфліктів. Проте, на леаль, у конфліктній ситуації комунікація, як правило, погіршується. Супротивники в основному намагаються зробити один одному боляче, а самі займають оборонну позицію, приховуючи будь-яку інформацію про себе. Міле тим комунікація молее допомогти тільки тоді розв'язати конфлікт, коли обидві сторони шукають способу досягти взаєморозуміння.
До конфлікту молее призвести будь-яке порушення спілкування. Іноді людина висловлюється недостатньо виразно та ясно, і тоді слова можна зрозуміти неправильно. Іноді хтось слухає неувалено, а коли людина бачить, що її не слухають, у неї молеуть виникнути почуття воролеості чи осуду. Часто виникає непорозуміння відносно того, що мається на увазі. Перешкодою молеуть стати приховані припущення. А іноді у результаті непорозуміння, воролеості чи образи спілкування взагалі припиняється.
Якщо ви використовуєте у конфліктній ситуації ключові елементи спілкування, то зробіть крок до подолання конфліктів. Отжє:
o приділяйте увагу випадкам, коли слова співбесідника розходяться з його думками та почуттями. Виносьте це протиріччя на відкрите обговорення;
o слідкуйте за тим, щоб у вас чи в іншої людини не було прихованих помилкових припущень чи установок. Обговорюйте їх відкрито, так, щоб помилки можна було виправити;
o намагайтеся робити спілкування відкритим. Дипломатично говоріть, про що думаєте або що відчуваєте;
o запитайте самого себе, чи відповідає сказане вашим дійсним бажанням, потребам або почуттям? Якщо не відповідає, то ваші інтереси можуть залишитися незадоволеними;
o не залишайте неясностей. Утлумачуйте те, що ви маєте на увазі. Якщо ви не впевнені, що ваше повідомлення зрозуміли, попросіть конфліктуючу сторону повторити те, що ви сказали, щоб переконатися у точності сприйняття. Якщо ж ви не можете чогось зрозуміти з першого разу, не заперечуйте цього. Визнаючи, що ви чогось не зрозуміли, ви зберігаєте гідність та доводите самому собі свою чесність та бажання усе робити правильно із самого початку;
o навчіться слухати іншого. Для цього дотримуйтеся таких правил: слухати зі співчуттям; зосередитися на предметі розмови; ставитися до того, хто говорить, шанобливо; слухати увалено, уникаючи оцінок;
o висловлюйте думку про почуте, щоб показати людині, що її дійсно слухають; відзначте те, що ви не зрозуміли чи в чому не упевнені; використовуйте для підтримки розмови немовні засоби (посміхайтеся, кивайте головою, дивіться в очі).
3. Контроль емоційної сфери. Коли людина захоплена конфліктом, їй важко виражати свої думки й увалено вислухувати супротивника. Щоби подолати людський гнів, можна, наприклад, допомогти один одному звільнитися від негативних емоцій. Люди одерлеують психологічне розванталеення, якщо вони просто розкалеуть про свої образи. Тому, часом, має сенс на самому початку конфлікту піти на ризик і якнайповніше, нехай навіть деколи у різкій формі, висловити один одному свої почуття.
Було би добре, якби колений із супротивників міг хоча б частково повідомити іншому таке:
o що я хотів би зробити, аби розв'язати конфлікт;
o яких реакцій я очікую з боку іншого;
o на які наслідки я сподіваюся у випадку, якщо буде досягнуто згоди.
4. Створення клімату взаємної довіри та співробітництва. Цьому може сприяти прояв довіри до партнера через готовність відкрити перед ним свою незахищену позицію, небажання використовувати слабкі й уразливі місця супротивника.
Конфлікт вирішується успішніше, якщо обидві сторони зацікавлені в досягненні деякого спільного результату, що спонукує їх до співробітництва. Досвід спільної діяльності в ім'я досягнення загальної мети зближує партнерів, дозволяє відкривати нові, додаткові способи подолання труднощів та неприємностей, пов'язаних із вирішенням конфлікту. Успішне вирішення спільних завдань підвищує також ступінь взаємної довіри, що зменшує ризик надмірної відкритості у спілкуванні. Це - момент надзвичайної важливості, тому що люди часто навіть не уявляють собі, що можна співпрацювати з людиною, з якою конфліктуєш:.
У загальному плані ефективність застосування різних методів управління конфліктами залежитьвід конкретної ситуації, специфіки організації, її структури та культури, від стилю та техніки керівництва, особистісних якостей учасників конфлікту та його арбітра-керівника, від суб'єктивної значущості об'єкта конфлікту, шансів на успіх коленої зі сторін та низки інших чинників.
Список використаної літератури
1. Александрова Е. В. Социально-трудовые конфликты: пути решения. - М., 1993. - С.14.
2. Амелин В. Г. Социология конфликта. - М., 1992. - С.149.
3. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! - Новосибирск, 1989. - 190 с.
4. Воронов Ю. П. Методы сбора информации в социологических исследованиях. - Иркутск, 1974.
5. Дарендорф Р. Елементи теорії соціального конфлікту // Соціологічні дослідження. - 1994. - № 5. - С. 144.
6. Забастовки: отношение населения и взгляд изнутри // Вопросы экономики. - 1990. - № 3. - С. 92-98.
7. Зайцева О. А, Радугин А А, Радугин К. А и др. Основы менеджмента: Учеб. пособие. - М.: Центр, 1998. - 432 с.
8. Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. - М.: Аспект Прогресс, 1994.
9. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. - М.: Экономика, 1990.
10. Козырев Г. И. Введение в конфликтологию: Учеб. пособие. - М.: Гуманит.изд.центр ВЛАДОС, 1999. - 176 с.
11. Конфлікт зі знаком "плюс" //Бізнес. - 1994. - № 3, 4.
12. Корнелиус X., Фэйр Ш. Выиграть может каждый. - М.: Стрингер, 1999.
13. Короткое Э. М. Концепция менеджмента: Учеб. пособие. - М.: Дека, 1998. - 304с.
Loading...

 
 

Цікаве