WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні основи навчання - Реферат

Психологічні основи навчання - Реферат

виділення лише загального корисного змісту. В будь-якому разі учнів необхідно вправляти у відтворенні основного навчального матеріалу як в згорнутому виді - через виклад плану, тез, анотацій, так і в розгорнутому вигляді - через детальне повідомлення, грунтовну розповідь. Деякі вчителі вважають, що середній учень не може утримати в пам'яті увесь той матеріал, який передбачений програмою, в той час як деякі з досліджень свідчать, що людина може засвоювати значно більше, хоча лише близько 4% запам'ятовуваного зберігається. Чим же пояснюється такий розрив між можливостями і дійсністю? Це перш за все пояснюється внутрішністю правильних навиків згортання інформації і способів розумових дій. Зміни, здійснювані в процесі навчання в інтелектуальній сфері особистості, повинні йти в двох протилежних напрямках: з однієї сторони - це збагачення знаннями і ускладнення способів навчальної діяльності, з другої - обернений процес згортання, спрощення інформації і використовуваних способів розумової дії. В процесі згортання способи розумової діяльності переходять в інтелектуальні навики, в автоматизовані розумові дії. При однотипних роздумах проходить поступове випадання проміжних ланок, завдяки чому весь процес набуває згорнутий, спрощений характер, при цьому випадають обгрунтовані елементи роздумів, які учень знає настільки добре, що усвідомлення їх івідтворення в мові стають не потрібними. Залишаються тільки оперативні елементи, тобто тільки те, що потрібно зробити, а чому це треба робити, якби виноситься за дужки. Правильне згортання інформації і способів дій розвантажує пам'ять від непотрібних відомостей, підвищує готовність пам'яті до сприймання того, що потрібно, і дозволяє утримувати в пам'яті більш значнішого обсягу матеріалу.
Формування понять
Формування понять на уроці являється одним з центральних завдань навчання, так як оволодіння знанями з будь-якого предмету - це перш за все оволодіння відповідною системою наукових понять. Поняття - це основна форма логічного мислення, в якому відображається суть предмету, тобто сукупність всіх його істоних ознак. Кожний предмет має безліч ознак, але із них лише окремі виявляють його сутність. Суттєві ознаки при всіх умовах обов'язково належать пердмету, виражають його якісну визначеність, його інваріантні (постійні) особливості, що і відрізняє даний предмет від предметів інших класів і видів. Першим завданням учителя в процесі формування понять являється організація діяльності учнів по відбору істотних, інваріантних ознак. Знання про сутність предметів, про закономірність і зв'язки об'єктивного світу заключаються в поняттях завжди в узагальненому вигляді. Звідси друге завдання - вчити учнів правильному узагальненню. Вчителі інколи поспішають підводити учнів до відповідних узагальнень, не рахуючись з запасом конкретних уявлень у учнів. Це веде до формального засвоєння знань, до пустих абстракцій. В результаті третє завдання заключається в утворенні конкретних уявлень. Розглянемо приклад. Так, при поясненні суперечності характеру героїні твору, вчитель диктує по ходу розповіді план і дає завдання продумати образ героїні у відповідності з пунктами плану. План націлює увагу учнів на суттєве, головне в образі. Чітка логічна послідовність плану допомагає зрозуміти образ в цілому, прийти до відповідного узагальненого висновку. Але до висновку учні приходять не зразу, а лише вкінці всієї роботи над планом. На наступному уроці учні під керівництвом вчителя колективно осмислюють один пункт плану за іншим. Цитатами із тексту підкріплюють характеристику образу. Поняття про образ створюється на основі чітких уявлень про такий тип людей, робляться певні узагальнення. Однак, в ході цього нерідко допускаються типові помилки. Долати ці помилки можна лише на основі цілеспрямованого розширення досвіду учня, виділяючи істотні особливості предмету, які завжди залишаються інваріантними. Наприклад, одні поняття можна вводити шляхом порівняння асоціації зовнішньо з схожими. Це так звана розчленююча методика. Її не погано доповнити протиставленою методикою, коли для співставлення підбираються об'єкти, подібні, схожі за всіма ознаками, крім істотних. Процеси узагальнення і конкретизації весь час взаємодіють, збагачуючи і уточнюючи один одного. Рух думки учня в процесі оволодіння поняттям може йти і від чуттєво-практичного досвіду до узагальнення певних властивостей і, навпаки, від узагальнюючого поняття до його конкретизації з допомогою уточнюючих прикладів і співставлень. Не всі поняття утворюються емпірично, тобто виводяться з досвіду, багато наукових понять створюються на теоретичній основі; шляхом логічного аналізу і виявлення нових структурних властивостей предметів або нових функціональних відносин. В наш час намічається тенденція до переорієнтації навчання з емпіричного шляху на шлях теоретичний. Ставиться питання розкривати перед учнями спочатку поняття, відображаючи найбільш загальні зв'язки і закономірності певних явищ (мовних, математичних), а потім ці знання використовувати як наукову основу для аналізу і формування понять про більш конкретні властивості тих же явищ. Наприклад, спочатку знайомити учня з поняттям "величина", а потім вже вводити поняття "число" як окремий випадок вираження величини. Для того, щоб виявилось можливим сформувати таке поняття, як "величина", необхідно вияснити з учнями в процесі практичних дій з предметами, що таке довжина, маса, площа і інші параметри величини. Неможливо сформувати у учнів абстрактне поняття без опори на певний чуттєвий досвід. Тому оволодіння поняттям у всіх випадках можливе лише тоді, коли для цього створена достатня конкретна основа.
Суть розуміння
Для людського учіння характерно розуміння того, що засвоюється. Важко керувати процесом навчання, не засвоївши суті розуміння. Деяка пізнавальна задача оформляється в свідомості у вигляді питання або системи питань. Виникнувше в людини питання виражає собою потребу щось зрозуміти. Якщо відповідь відома, то розуміння приходить одразу, якщо ж ні, то починається активний пошук відповідей, або процес побудови розуміння. Побудова розуміння не завжди проходить швидко і гладко. Чим складніше завдання і система питань, що складають цю задачу, тим важче вибудувати розуміння. Не завжди пошук відповіді закінчується знаходженням його. Розуміння може бути і не побудовано. Якщо ж відповідь знайдена, то є і розуміння даної задачі, якщо відповіді немає, то немає і розуміння. Не можна ототожнювати процес побудови розуміння з відповідно розумінням, яке являється позитивним результатом цього процесу. Пошук відповіді можливий лише з допомогою мислительної діяльності - певних логічних операцій (аналіз, синтез, абстракція, концентрація), логічних форм (судження, умовивід і ін.). Однак, не
Loading...

 
 

Цікаве