WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Природа вибору: шляхи самоорганізації особистості у її життєвому світі - Реферат

Природа вибору: шляхи самоорганізації особистості у її життєвому світі - Реферат


Реферат
на тему:
Природа вибору: шляхи самоорганізації особистості у її життєвому світі
Життєвий вибір, завдяки якому особистість змінює старі смисли і шукає смисли нові, енергетично забезпечує реконструювання життєвого світу, якісні зміни його просторово-часових координат. Власними життєвими виборами людина будує свою індивідуальну історію, її подієву канву. Вибираючи, ми маркуємо поворотні події свого життя, вписуємо їх у свій індивідуальний контекст, означуємо, асимілюємо, привласнюємо.
Роблячи ключові життєві вибори, ми намагаємося розпочати нові причинно-наслідкові ряди, наприклад, ряд професійної чи сімейної самореалізації. Вибір дає можливість для по-справжньому вільної причинності, можливість для самовизначення причин, коли суб'єктність звучить особливо голосно.
Вибирання є особливим процесом, особливою активністю, спрямованою на пошук та аналіз альтернатив, диференціацію пріоритетів, на синтез віднайдених стратегій ціледосягнення.
Навіть дуже детальне вивчення зовнішніх і внутрішніх детермінант вибору не забезпечить прогнозу його результатів для особистості, якщо невідомою залишиться сама логіка душевного життя, логіка плинного досвіду, логіка світопобудови і світоперетворень. Для ефективного вивчення життєвого вибору бажаним є використання динамічного або процесуально-динамічного підходу. Щоб зрозуміти природу життєвого вибору, необхідно передусім визначитися з методологією дослідження, якою до певної міри може стати синергетика.
Нагадаємо, що первинно автор синергетичного підходу професор Г.Гакен підкреслював, що синергетика вивчає системи, які складаються з великої, дуже великої кількості компонент або підсистем, котрі складно взаємодіють. Слово "синергетика" означає "спільну дію", підкреслюючи узгодженість функціонування частин, що відтворюється в поведінці системи як цілого [1].
Чому для нашого дослідження зручною є саме синергетика? Не лише тому, що синергетика сьогодні має статус метанауки, від самого зародження покликаної відіграти роль комунікатора між різними науками. І не тому, що, на думку палких прихильників синергетики, вона має найближчим часом набути статусу філософської теорії, а можливо, і замінити діалектику.
Головним аргументом для залучення синергетичного контексту в психологічне дослідження є спроба нового розуміння системного підходу, розуміння далеко не такого механістичного, як раніше. Саме синергетика вивчає загальні закономірності еволюції (розвитку в часі) систем будь-якої природи. І, нарешті, саме синергетика дає змогу побачити самостворення нових систем, суб'єктність у її глибинному, базальному сенсі.
У синергетиці, яка примирює такі два екстремістські підходи до вивчення тих чи тих феноменів, як редукціоністський і голістичний, розгляд явищ відбувається на проміжному, не мікро- і не макро-, а мезоскопічному рівні. Ця обставина має таке суттєве значення, що синергетику визначають як науку про самоорганізацію. Згідно із сучасними уявленнями, хаос на одному рівні може приводити до впорядкування, самоорганізації на іншому. Психологічне мислення легко погоджується з цим твердженням.
Прагматична філософія синергетики артикулюється в знаряддєво-операційному розумінні мови, яке виявляється в усвідомленні її незавершеності, незакінченості, відкритості, метафоричності, тобто її процесуально-гештальтного характеру.
Дуже важливим у контексті проблеми особистісного вибору є так званий діалоговий тип особистості, відкритої, креативної та зорієнтованої на довіру до іншого, тобто схильної до досягнення стійкої інтерсуб'єктивної згоди. Особистість не може розвиватися поза значущими стосунками, які складають психологічний простір життєвого світу.
Такі характеристики особистості, як циркулярність, самореферентність, автопоетичність, комунікативність, діалогічність, є для синергетичного мислення ключовими.
Специфічність саме синергетичного дискурсу полягає в тому, що життя є зміною значущих "зустрічей". Синергетичний дискурс - це не що інше, як такий топос "особистісних зустрічей". Як бачимо, "особистісність" у синергетичному контексті є характеристикою, від цього контексту невіддільною. Мало того, саме вона цей контекст породжує й визначає.
Гіпотеза полягає в тому, що кожна важлива життєва зустріч потенційно несе в собі можливість (а інколи й необхідність) здійснення життєвого вибору. Ситуація життєвого вибору є ситуацією підвищення відповідальності за себе, свій світ, своє життя. Життєвий вибір сприяє новому рівню самоорганізованості такої складної системи, якою є особистість у просторі й часі її життєвого світу.
Моя суб'єктність, на думку деяких представників постмодерністської психології, нібито померла або перебуває в летаргічному сні [2]. Постійно перебуваючи в потенційному стані, суб'єктність яскраво активізується лише в досить визначені моменти мого життя. Наприклад, під час переживання життєвої кризи або в процесі здійснення життєво важливого вибору.
Різні особистості на певних етапах життєвого шляху мають різну спроможність вибирати. Нами було проаналізовано типи особистісних дисгармоній, що заважають вчасно робити важливі життєві вибори. Було визначено чотири поширені типи неспроможності вибирати. Кожний із них (егоцентричний, конформний, нормативний та релятивний), як було показано, формується на певному етапі саморозвитку життєвого світу особистості, має свою історію та певний спектр підтипів.
Спробуймо наблизитися до розуміння психологічної природи вибору, порівнюючи його з кризою. Між кризовою життєвою ситуацією і ситуацією значущого життєвого вибору феноменологічно багато спільного. Адже саме під час наближення і кризи, і важливого життєвого вибору людина наближається до так званої точки біфуркації, точки радикальної зміни життєвої траєкторії. У цій точці, як доведено в синергетиці, система стає максимально нерівноважною і чутливість до зовнішніх впливів украй підвищується. Слабкі сиґнали на вході системи можуть породжувати дуже значні відгуки на виході, що інколи призводить до зовсім несподіваних ефектів.
Після переживання кризи і після здійснення вибору змінюється траєкторія життя, виникають нові цілі, смисли. Життєвий світ чи то косметично оновлюється, чи то реставрується докорінним чином.
І криза, й особистісний вибір певним чином структурують час життя, стаючи віхами життєвого шляху. Людина після кризи і вибору по-новому бачить себе, свій вік, міру своєї самореалізованості.
І криза, і вибір змінюють також простір життєвого світу людини, вирішально впливаючи на значущі взаємини, найближче оточення. Хтось назавжди втрачає статус близької людини, хтось раптом наближується, стає майже родичем. Але криза і вибір - далеко не одне й те саме. Чим відрізняються вибір і криза як складні, значущі життєві явища одне від одного? У чому специфіка кожного з них?
Вибір - ширше за обсягом поняття, ніж криза. Психологічний зміст цих двох понять досить близький, адже однаковою є спрямованість на набуття нового рівнясамоорганізації.
Вибір вільніший, ніж криза, яка переживається як неминуча. До життєвої кризи людину може призвести незалежна від неї кардинальна зміна життєвих обставин. Криза є щось, із чим людина вже не може нічого вдіяти, чого не може просто позбутися, і це викликає значне психологічне напруження. Від вибору можна відмовитися, його можна на певний час відкласти.
Вибір внутрішньо більш підготовлений, ніж криза. Він завжди визріває, а криза нерідко виникає для особистості несподівано, раптово. Вибір може йти за кризою, але його можна зробити і до кризи, і поза кризовою ситуацією, поступово готуючись до нього.
Передумови вибору більш усвідомлені. Вибір і раціональніший, і вільніший. Коли є вибір, є різні альтернативи. Є між чим і чим вибирати. Під час переживання кризи альтернативи в тумані. Вони не усвідомлюються. Криза пов'язана із ситуацією невизначеності, коли
Loading...

 
 

Цікаве