WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Судово-психологічна експертиза та судово-психіатрична експертиза: порівняльний аналіз - Реферат

Судово-психологічна експертиза та судово-психіатрична експертиза: порівняльний аналіз - Реферат


Реферат на тему:
"Судово-психологічна експертиза та судово-психіатрична експертиза: порівняльний аналіз"
?
Судово-психологічна експертиза є одним з нових видів дослідження питань застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів. Через це багато положень даного виду експертизи лотребують серйозного аналізу науковців та юристів-практиків. Нині існує гостра необхідність у чіткому розмежуванні компетенції експертів-психологів та експертів-психіатрів.
При розслідуванні тяжких злочинів проти особи, у разі сумніву щодо психічного здоров'я обвинувачених слідчий або суд призначають психіатричну експертизу. Однією з підстав для сумніву щодо психічної повноцінності обвинуваченого найчастіше може бути відсутність зрозумілих приводів та мотивів злочину, а також особлива жорстокість його вчинення. Існує думка, що при скоєнні вбивства проведення психіатричної експертизи є обов'язковим з того міркування, що характер вбивства і пов'язані з його вчиненням дії злочинця часто виходять за межі звичайних уявлень про психічно нормальну людину.
Найпоширеніший вид судово-психіатричної експертизи осіб, які знаходяться під слідством, - вирішення питань про осудність або неосудність особи. У відповідності з основними положеннями кримінального права України відповідальність за вчинення злочину несуть особи, які є осудними. Осудність, таким чином, є передумовою вини. Хворобливі розлади вищої нервової діяльності, що полягають у конкретних клінічних ознаках - симптомах психічних захворювань, можуть призводити до порушень складних соціальних взаємовідносин хворого, патологічних порушень його поведінки, наслідком чого і є суспільне небезпечні діяння. У той же час ці хворобливі явища позбавляють людину можливості свідомо ставитись до своїх вчинків, регулювати їх і тому виключають її осудність. Таким чином, поняття "неосудність" як негативне щодо терміна "осудність" визначає сукупність умов, викликаних хворобою, які виключають кримінальну відповідальність особи внаслідок порушень її психічної діяльності.
Умови неосудності, якими керується суд і щодо котрих повинні давати висновки експерти-психіатри, встановлені законом і виражені в так званій формулі неосудності. Вона наведена у ст. 12 КК України: "Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру.
Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після одужання вона може підлягати покаранню".
Тобто, у випадках осудності експерти-психіатри (частіш за все це комісія) приходять до висновку: "Громадянин Н. міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Діяння, що йому інкримінується, вчинив поза будь-яким тимчасовим розладом психічної діяльності, в стані, під час якого міг усвідомлювати свої дії і керувати ними". Саме така відповідь експерта-психіатра констатує осудність, тобто передбачає можливість притягнення до кримінальної відповідальності
Однак закон передбачає обставини, що пом'якшують вину осудної особи, яка скоїла тяжкий злочин проти іншої особи, наприклад, вбивство. Ці обставини викладені в ряді статей КК, а саме: п. 4 ст. 40, ст. 95, ст. 103. Так, обставиною, що пом'якшує вину, за п. 4 ст 40 є вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого. Під дану формулу підпадає психічний стан фізіологічного афекту (від лат. affektus - душевне хвилювання, пристрасть) - сильний і відносно короткочасний емоційний стан, пов'язаний з різкими змінами важливих для суб'єкта життєвих обставин і супроводжуваний яскраво вираженими руховими проявами.
Вирішення слідством та судом питання про наявність у осіб стану фізіологічного афекту в момент вчинення злочину не можливе без застосування спеціальних знань у галузі психології. Діагностику цього стану здійснює експерт-психолог. Судово-психологічна експертиза фізіологічного афекту проводиться, як правило, після судово-психіатричної експертизи, тому що її об'єктом є "психологічна діяльність психічно здорових осіб, визнаних судово-психіатричною експертизою осудними".
Найчастіше перед експертами-психологами органами попереднього слідства і суду порушується питання про встановлення фізіологічного афекту в момент вчинення інкримінованого діяння. В більшості випадків експерти-психологи не дають висновків про стан названого афекту, але буває і навпаки. І тут виникає парадокс. Сенс його в наступному.
Як правило, висновок експерта-психіатра не викликає сумніву ні у слідчих, ні у суду Висновки ж експерта-психолога інколи заперечуються не тільки адвокатом потерпілого. Буває, навіть, що юристи-практики піддають сумніву сумлінність експерта-психолога. І, дійсно, важко уявити, що громадянин Н., який скоїв тяжкий злочин і знаходиться під слідством, з висновку експерта-психіатра "міг усвідомлювати свої дії і керувати ними" (тобто повністю осудний), з висновку ж експерта-психолога - "знаходився у стані афекту під час вчинення діяння, що йому інкримінується". Якщо суд бере до уваги висновок експерта-психолога, то обвинувачений заслуговує на пом'якшення покарання. Чи не перевищує експерт-психолог межі своєї компетенції? Ні. Парадокс, на наш погляд, тільки здається.
З одного боку, якщо уважно прочитати висновок експерта-психіатра, то виявляється, що дієслово "міг" свідчить про принципову можливість усвідомлювати свої дії і керувати ними Експерт-психіатр, таким чином, ніби-то прогнозує висновок експерта-психолога: якщо міг усвідомлювати..., то не виключена можливість сильного душевного хвилювання у здорового, осудного суб'єкта, тобто можливість фізіологічного афекту.
З іншого, юрист-практик інколи змішує "фізіологічний афект" з "патологічним", встановлення якого дійсно знаходиться в компетенції психіатричної експертизи, і є "гострим короткочасним психічним розладом, що виник раптово і характеризується глибоким запамороченням свідомості; бурхливим руховим збудженням з автоматичними діями; неповною або майже повною амнезією вчинених дій" . Людина, яка скоїла в такому стані суспільне небезпечне діяння, визнається психіатрами, як правило, неосудною.
Плутанину може викликати загальність термінології: "патологічний" і "фізіологічний" -обидва афекти; і той й інший -- основа для раптового виникнення сильного душевного хвилювання;
Loading...

 
 

Цікаве