WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Психологічні аспекти взаємовідносин у подружжя - Курсова робота

Психологічні аспекти взаємовідносин у подружжя - Курсова робота

взаємотолерантні до ціннісних орієнтацій один одного, визнають їх рівноправність, але не прагнуть до створення спільної системи цінностей; наслідок цього - життя "поруч", а не "разом"; 3) подружжя схильні до схвалення і прийняття майже всіх цінностей один одного, значно змінюючи при цьому власні системи цінностей. Такий стан криє в собі небезпеку для самореалізації й самоствердження одного з подружжя і може призвести до надмірної залежності його від іншого; 4) подружжя створюють спільну систему цінностей, визнаючи при цьому право кожного на індивідуальні ціннісні орієнтації, але зберігаючи пріоритет загальносімейних орієнтацій.
Розбіжності в системах ціннісних орієнтацій подружжя можуть служити грунтом для багатьох сімейних конфліктів, зокрема таких, як конфлікт сімейних ролей, боротьба за лідерство в сім'ї, конфлікт як засіб зняття напруження, конфлікт як захист власного "Я". В основі кожного з них лежить суперечність між сформованими до шлюбу ціннісними уяв-леннями кожного з подружжя про рольові функції чоловіка і дружини в сім'ї та способи їх реалізації. Конфлікт може виникнути і в результаті зіткнення звичних для кожного з подружжя шляхів і способів задоволення соціокультурних, інтелектуальних, естетичних та інших потреб, прагнення від-стояти свою індивідуальність, намагання узгодити уявлення про себе з думкою партнера.
Конфліктна ситуація у сфері ціннісних орієнтацій, що перешкоджає створенню взаємоприйнятної системи сімейних цінностей ширшого обсягу, ніж індивідуальні, внеможливлює інтеграцію родини, а отже й виконання нею своїх обов'язків, створює небезпеку для її існування. Викликаючи напруження в сімейних стосунках, конфлікти ціннісних орієнтацій дезінтегрують родину.
Для забезпечення психологічного комфорту в сім'ї та успішного її функціонування суттєве значення має те, як складаються взаємини і взаємодія принаймні у трьох скла- дових: між самим подружжям, між батьками й дітьми, між братами й сестрами, якщо в родині зростають двоє і більше дітей. Основним чинником, який зумовлює характер взаємин і взаємодії в усіх ланках сім'ї, є ставлення подружжя один до одного та їхні батьківські установки щодо дітей. У працях із психології сім'ї виділено чотири типи ставлення: прийняття - неприйняття; взаємодія - уникнення контактів; визнання свободи активності - надмірна опіка; повага до прав кожного в сім'ї - надмірна вимогливість. Позитивні типи ставлення - прийняття, взаємодія, свобода активності, повага до прав кожного - забезпечують партнерські стосунки та егалітарний устрій життя сім'ї. Виникнення порушень у сімейних взаєминах, як правило, пояснюється наявністю значної дистанції між членами родини, пов'язаної з прагнешіям уникнути контакту, неприйняттям особистості партнера або надмірною емоційною зосередженістю на ньому, що виявляється в опіці; захисті, над- мірній вимогливості та спробі будь-що підігнати його іцд уявлюваний образ чоловіка, дружини або дитини. У взаєминах подружжя в період першої фази сімейного життя часто виникають негаразди, пов'язані з надмірною емоційною зосередженістю на партнерові, щільною опікою його і жорсткою вимогливістю щодо образу чоловіка чи дружини. Це саме простежується нерідко і в сім'ях з однією дитиною, на якій сфокусовані всі почуття й турботи батьків. У пізніших фазах подружнього життя та в його кризові періоди джерелом сімейних чвар частіше виступає емоційна дистанція. Реалізація тих чи інших установок подружжя в сімейних взаєминах створює певну соціально-психологічну картину родинного життя, яка виявляється у специфічному її укладі. Усталилася думка, що кожна сім'я має притаманний тільки їй одній індивідуальний стиль родинних стосунків (систему прийомів впливу один на одного та ін.). Дослідження стилю взаємин у сім'ї передбачає їх класифікацію для надання цілеспрямованої психологічної допомоги в налагодженні сімейних стосунків .
1 Розділ. Драми і радощі сімейного життя .
Навіки щиро покохались двоє -
Через любов пізналися з бідою,
Ні, мабуть легше жити без кохання:
Нема любові, то й нема страждання.
Ф . Менлун
Як тільки в сімейних стосунках з'являються перші тріщини, відразу ж готова відповідь: не зійшлись характерами. Покинутий старається зрозуміти, чому не вдалося налагодити життя, знайти спільну мову. Виникає ілюзія, що що заплутану історію можна було б переписати заново. Буває і так: аналізуючи причини розриву, ми трохи "редагуємо" події, підправляючи їх на свою користь, намагаємося уявити все так, як би нам хотілося, щоб вони склалися в житті, тобто все переживаємо заново, а діставшись до потаємного, що ховали у сховку власної душі, знову впадаємо в гнів - почуваємося несправедливо ображеними. І будуємо плани помсти.
"Ніщо не може бути грубішим, неприємнішим і неспрнйнят-ніщим, ніж справжня або уявна неувага до співрозмовника". Це рядки зі знаменитих "Листів до сина" лорда Честерфілда, які у XVIII столітті стали своєрідною енциклопедією ґречності. Відо-мо, що мистецтво спілкування завжди починається з зацікавлення людиною, вміння слухати. "І не просто слухати, але і, - як радить психолог Л. Щеглов, - слухаючи, перевтілюватися". Перевтілюватися у співрозмовника, поглянути на світ його очима, тоді легше буде зрозуміти його бажання, вчинки, мотиви поведінки. Пригадайте вислів: "Люди бувають цікаві нам, коли ми бачимо, що вони цікавляться нами". Ці слова сказав понад дві тисячі років тому римський поет Публій Сір. Якщо ми навчимось дотримуватися цього правила, то подружжя завжди знаходитиме спільну мову. Здавалося б, азбучна істина. А проте, психологи не дають однозначної відповіді, як правильно будувати стосунки з людьми взагалі, а в шлюбі зокрема.
У людських взаєминах, особливо у стосунках закоханих, багато емоцій, почуттів. Психологи кажуть, що будь-який кон-флікт - це, по суті, дефект спілкування. Конфлікти в шлюбі зостаються, коли ми вимагаємо від свого друга стільки, як від себе. Здавалося б, усе чесно. Але ні. На думку психологів, між чоловіком і жінкою існує значна психобіологічпа різниця. Уже в дошкільному віці бачимо різні глибинні властивості: хлопчики потребують рухатися, вони швидше бігають, захоплюються спортом. Дівчата спостережливіші, спритніші, мають вправніші пальці. Суттєво відрізняються навіть малюнки дітей. Хлопчики малюють Людину в загальних рисах, а дівчата ретельно вимальовують усі деталі - сукенку з прикрасами, зачіску. Ось чому чоловіків так дратує підвищена зацікавленість їхніх жінок до зовнішності.
Таким чином, партнер у подружжі не "поганин", а "інший".І сперечатися з цим безглуздо. Треба лише пам'ятати про це. А взагалі можна обійтися без конфліктів? Важко, але цілком реально звести їх до мінімуму. Ось деякі повчальні історичні приклади.
Великою трагедією для Авраама Лінкольна було його одру-ження. Упродовж 23 роківпереживав він гіркоту і біль важких стосунків зі своєю дружиною. Про це оповів юрист Гсрндон у записках "Гіркі плоди подружніх негараздів". На думку жінки, у Лінкольна все було не так. Він сутулився і негарно ходив, вона передражнювала його манеру триматися. Не подобалося дружині, що великі вуха її чоловіка стирчали під прямим кутом до голови. Навіть докоряла, що ніс у нього непрямий, а нижня губа

 
 

Цікаве

Загрузка...