WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Принцип дружніх відносин, значення критики і самокритики власного “я” і характеру, колективних відносин - Реферат

Принцип дружніх відносин, значення критики і самокритики власного “я” і характеру, колективних відносин - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Принцип дружніх відносин, значення критики
і самокритики власного "я" і характеру, колективних відносин"
ПЛАН
1. Місце згуртованості і дружніх стосунків в колективі
2. Значення самокритики власного "я" і характеру
3. Відповідальність за результати спільної діяльності в медичному колективі
Висновки
Використана література
1. Місце згуртованості і дружніх стосунків в медицині
З позицій теорії діяльнісного опосередковування міжособистісних стосунків, цими ідеалами є такі соціально-психологічні явища: згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність, колективістське самовизначення, колекти-вістська ідентифікація, соціальне цінний характер мотивації міжособистісних виборів, висока референтність колективу для його членів, об'єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності. В своїй сукупності вони становлять психологію колективу.
Згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність - характеристика міжособистісних стосунків, що свідчить про ступінь збігу оцінок, наста-новлень і позицій групи відносно цілей, цінностей і норм спільної діяльності.
У групах високого рівня розвитку ступінь такого збігу досить високий, тоді як у групах низького рівня - незначний. У перших, наприклад, уявлення про властивості характеру, необхідні лідерові, чіткіші, ніж у других (Шпалінський). Важливо, що в царині смаків, уподобань, інтересів буває так, що між членами групи високого рівня розвитку є розходження, а між членами групи низького рівня - збіг. Але Це майже не позначається на спільній діяльності Лише згуртованість навколо цінностей сприяє об'єднанню спільних зусиль і позитивно впливає на їх ефективність. Це також означає, що колектив не обмежує життя своїх членів лише спільною діяльністю.
Колективістське самовизначення - вибіркове ставлення індивіда до впливів з боку групи залежно від цілей, цінностей і норм спільної діяльності, учасником якої він є. В зв'язку з цим він приймає або ж відкидає ті чи інші ідеї, що виникають у групі. Це особлива форма самореалізації індивіда, спосіб, в якій він, незважаючи на перешкоди, відстоює цінності групи, до якої належить. Здійснюючи акти самовизначення, він реалізує своє право жити в спільності відповідно до власних оцінок і переконань Це явище відсутнє в дифузних групах і асоціаціях, і за своїм змістом протилежне як конформності, так і нонконформності. Член групи високого рівня розвитку не відмовляється від цілей спільної діяльності не лише в умовах тиску експериментатора, а й тоді, коли група протягом тривалого часу зазнає неуспіху (Оботурова, Туровська).
Колективістська ідентифікація (від лат. identificare - ототожнювати) - ставлення члена групи високого рівня розвитку до інших учасників спільної діяльності, яке загалом збігається з його ставленням до самого себе. Це явище досліджувалося під час експерименту, в якому за допомогою спеціального приладу порівнювалась ефективність спільної діяльності груп високого і низького рівнів розвитку (В. Петровський). Члени кожної групи, узгоджуючи за допомогою ручок свої рухи, мали якомога швидше провести штифт фігурним прорізом, розташованим на панелі приладу. Помилка - торкання штифта до стінки прорізу - каралася відчутним ударом електричного струму, який призначався члену групи, вибраному у випадковому порядку. За таких умов ефективність роботи групи низького рівня розвитку була значно вищою, ніж групи високого рівня. Члени останньої начебто ставили себе на місце того, кого карали за помилки інших, і вповільнювали рухи, щоб зменшити таку ймовірність. Йдеться про співучасть - гуманне ставлення до іншого члена групи, ототожнення себе з ним, прагнення допомогти йому. Було встановлено, що акти колективістської ідентифікації позитивно впливають не лише на міжособистісні стосунки, а й на індивідуально-психологічні особливості членів колективу (Туревський).
Мотивація міжособистісних виборів - сукупність мотивів, що спо-нукають індивіда вибирати собі партнерів для спілкування і спільної діяльності. У дифузній групі один вибирає іншого під впливом психологіч-них ефектів спілкування. У колективі вибори зумовлюються переважно моральними і діловими якостями його членів, їх світоглядом, ставленням до того, що забезпечує ефективність виконуваної разом діяльності. Якщо член асоціації перебуває у полоні статусно-рольової структури групи і узгоджує з нею свої вибори, то член колективу вибирає, орієнтуючись на спільні цінності. Тобто його мотивація має соціальне цінний характер. При цьому він надає перевагу референтним особам, чиї оцінки і позиції є для нього значущими (Щедріна).
2. Значення самокритики власного "я" і характеру
Незадоволеність собою і високою самокритичністю далеко не завжди свідчать про знижену самоповагу; так, в інтелектуально розвитих і творчих людей гостро усвідомлюється розбіжність між тими властивостями, що є, і тими, котрими він хотів би володіти. Звідси невдоволення собою, що спонукує людини ставити собі більш складні задачі, прагнути до удосконалення, до самоактуалізації.
Я-концепція - це усе, що індивід вважає самим собою чи своїм, усе, що він думає про себе, усі властиві йому способи самовиховання .
Я-концепція формується в процесі виховання, соціалізації, але має і визначені індивідуально-природні обумовленості.
Я-концепцію можна розглядати як установку людини стосовно себе. Як всяка установка, вона містить у собі:
переконання, що може бути обґрунтованим чи необґрунтованої (когнітивна складова);
емоційне відношення до цього переконання (емоційно-оцінна складова);
вираження перерахованого вище в поводженні (поведінкова складова).
Представлення про себе (когнітивна складова Я-концепції), як правило, здаються людині , безумовно переконливими поза залежністю від того, ґрунтуються вони на об'єктивному чи знанні суб'єктивній думці, чи є вони щирими чи помилковими. Характеристики людини як об'єкта можна перелічувати до нескінченності, описуючи його зовнішній вигляд, підлогу, вік, психологічні характеристики, соціальний статус, його ролі, життєві цілі, навіть майно. Усі ці складові входять у самоопис з різною часткою значимості - одні представляються більш
Loading...

 
 

Цікаве