WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основи психології та права - Реферат

Основи психології та права - Реферат

навколишнійсвіт. Набуття знань, досвіду відбувається через пізнавальні процеси - сприймання, мислення, пам'ять, уяву тощо. Порушення функціонування будь-якого з цих процесів неодмінно викликає розлад свідомості.
Друга характеристика свідомості - закріплена у ній відмінність суб'єкта та об'єкта, тобто того, що належить "Я" людини та її "не-Я". Людина - єдина істота, яка може спрямувати психічну діяльність на пізнання самої себе, тобто здійснювати самопізнання. Результатом цього процесу є формування самосвідомості або почуття "Я".
Третя характеристика свідомості - забезпечення та формування цілеспрямованої діяльності. При цьому оцінюються мотиви майбутньої діяльності, приймаються вольові рішення, до послідовності виконання дій вносяться певні корективи. Будь-яке порушення цілеспрямування діяльності (розуміння її мети) внаслідок хвороби або інших чинників розглядається як порушення свідомості. Саме на цій характеристиці свідомості грунтується, перш за все, висновок про неосудність людини, що скоїла злочин.
Нарешті, четверта характеристика свідомості - наявність у ній певного ставлення (до інших людей та самого себе). У свідомості людини закладено певні емоційно-почуттєві оцінки складного світу стосунків. При деяких душевних хворобах порушується виразність саме цієї характеристики свідомості: хворий ненавидить рідних, яких він до хвороби щиро любив, певні напрями стосунків гіпертрофуються або ж нівелюються тощо.
Обов'язковою умовою формування та вияву свідомості людини є мова (мовлення). У процесі мовної діяльності відбувається накопичення знань та досвіду. Мова є конкретною системою, в якій закріплено суспільно-історичний досвід людства. Крім цього, саме за допомогою мови формуються та виявляються всі інші характеристики свідомості особистості. Засвоюючись конкретною людиною, мова певним чином стає її реальною свідомістю.
Психіка - це складна реальність, яка виявляється цілісно та різнобічне. У структурі психіки розрізнюють такі компоненти: психічні процеси, психічні стани та психічні властивості.
Психічні процеси - це діяльність психічного відображення. До них належать відчуття, сприймання, пам'ять, мислення та уява. Психічні процеси забезпечують зв'язок особистості з дійсністю. За їх допомогою формуються властивості особистості, які здійснюють зворотний вплив на функціонування психічних процесів. Зокрема, у процесі відчуття виникає цілісна сенсорна організація людини, яка визначає кількісно-якісну їх характеристику. У процесі вирішення теоретичних та практичних завдань формується вольова організація, яка визначає не тільки прийняття рішень, а й їх втілення у життя, а спрямованість особистості - вибірковість сприймання та емоційних реакцій. Ось чому людина бачить насправді те, що хоче побачити, залежно від потреб, установок, інтересів та уподобань. Хоча відображення - об'єктивний процес, він ускладнений суб'єктивними властивостями людини.
Психічними станами називаються своєрідні тимчасові вияви психіки залежно від об'єктивних умов. Це, наприклад, стан радощів або горя, гніву або співчуття, сну або неспання. Згідно з теорією С. Л. Рубінштейна, стан є ефектом психічної діяльності та тлом, на якому діяльність реалізується. Справді, відображення будь-якої події - складне явище. Воно включає у себе багато різних процесів. Проте не стільки обсяг, скільки зміст того, що відображається, має вирішальне значення для психічної активності. Усвідомлення суспільної та особистісної значущості впливу викликає відповідні емоції, які знижують або підвищують рівень активності.
На грунті психічних процесів виникають психічні властивості - типові для конкретної людини, стійкі особливості її психіки. До таких властивостей належать: спрямованість, ідеали, характер, потреби, мотиви.
Отже, структура психічного життя особистості складна та різнобарвна. Усі її компоненти взаємопов'язані та зумовлені. З розвитком особистості відбуваються й зміни в її структурі. Разом з тим, структура кожної особистості відносно стабільна. Вона вміщує типові для індивіда системи властивостей, що визначають його як людину, від якої слід чекати за тих чи інших обставин певних вчинків та дій. Тобто кожна людина - це єдність стабільного (стійкого) та змінного, і лише така організація дозволяє людині бути самій собою, виявляти гнучкість та пристосованість.
Свідомість, психіка не існують поза конкретним носієм - людиною, особистістю. Свідомість особистості виявляється в її діяльності. Тому основними категоріями (поняттями) психології є особистість, свідомість, діяльність.
Отже, психологія - це наука про явища, закономірності та механізми психіки як властивості головного мозку створювати суб'єктивні образи об'єктивної реальності, на основі і за допомогою яких відбувається управління діяльністю особистості.
Як будь-яка інша наука, психологія грунтується на певних теоретичних положеннях (принципах), головними з яких є:
- принцип детермінізму, тобто причинної зумовленості - психіка визначається способом життя людини та змінюється одночасно зі зміною його;
- принцип єдності свідомості та діяльності. Свідомість - це внутрішній зміст діяльності, а діяльність - це зовнішній прояв свідомості;
- принцип розвитку, згідно з яким усі психічні явища повинні розглядатись як постійно якісно та кількісно змінювані та такі, що розвиваються.
Предметом психологічної науки є факти, закономірності та механізми психічних явищ, які нею вивчаються.
Об'єкт вивчення психології - жива істота як носій певних психологічних особливостей та якостей.
Наприклад, при вивченні особистості на попередньому слідстві об'єктом є конкретний правопорушник з індивідуально притаманними йому психічними явищами, а предметом вивчення - конкретні психічні явища.
Залежно від спрямованості наукового вивчення якостей об'єкта і методів дослідження, психологічна наука постає як система самостійних галузей наукового знання, які можна класифікувати:
- за принципом розвитку - вікова психологія (дитяча, підлітка, юності, дорослої людини, людей похилого віку - геронтопсихологія); психологія аномального розвитку (патопсихологія, олігофренопсихологія, сурдопси-хологія); порівняльна психологія (психіка людини та тварини);
- за видами діяльності людини - педагогічна, медична, військова, космічна, психологія праці, спорту, торгівлі, творчості тощо. У цьому переліку чільне місце займає юридична психологія, яка розглядає питання, пов'язані з психологічними аспектами реалізації системи права.
Література
1. Васильев В. Л. Юридическая психология. - С.-Пб., 1997.
2. Жалинский А. Э. Основы профессиональной деятельности юриста. - Смоленск, 1995.
3. Коновалова В. Е. Правовая психология. - Харьков, 1997.
4. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. - К., 1990.
5. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження. - К., 1995.
6. Розин В. М. Психология для юристов. - М., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве