WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Основи психології та права - Реферат

Основи психології та права - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Основи психології та права"
ПЛАН
1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології
2. Поняття та основні категорії психології
Література
1. Теоретичні та методологічні засади
юридичної психології
Юридична психологія - науково-практична дисципліна, яка досліджує психологічні закономірності системи "людина - право", розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Іншими словами, юридична психологія досліджує психологічне опосередкування правових відносин та правової поведінки. ЇЇ вивчення дозволяє удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об'єктивну дійсність, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній діяльності.
Юридична психологія вивчає поведінку, особистість і діяльність осіб, що здійснюють правотворчість та правозастосування (суб'єкти юридичної діяльності) та осіб, щодо яких норми застосовуються, чиї права захищаються чи охороняються. Інакше кажучи, науковий інтерес юридичної психології представлений людським фактором у його правовому смислі, системою неподільних елементів (підсистем) юриспруденції і психології. Зазначена система включає наступні дослідницькі напрями: 1) правові норми, що регулюють суспільні відносини; 2) психологічний зміст фактичного впливу права на суспільну та індивідуальну свідомість (правосвідомість), формування ставлення до правоохоронюваних інтересів (заборони, дозволу, відповідальності за недотримання правових приписів); 5) форми і види відповідальності за делікти ефективність застосування санкцій, правоохоронної і право-застосовної діяльності в цілому, здійснюваної у відповідності з чинним законодавством; 4) умови формування особи як правопорушника, механізми вчинюваних правопорушень як вольових актів поведінки, що знаходяться під контролем свідомості та волі індивіда.
Для нашого часу характерними є значний розвиток психологічної науки, використання психологічних знань для вирішення прикладних проблем різних напрямів людської діяльності, у тому числі - юридичної. Теорія і практика потребує психологічного аналізу значної кількості складних феноменів, що впливають на життєдіяльність людини, визначаючи її місце у суспільстві, зокрема, соціальне корисну чи антисоціальну спрямованість поведінки, дотримання чи порушення правових норм тощо.
Праця індивіда у будь-якій галузі діяльності визначається психічними процесами, які сприяють пізнанню об'єктивних законів дійсності, взаємин між людьми, їх мотивів та інтересів, структури та особливостей окремої особи. Вивчення психологічних закономірностей, у свою чергу, сприяє опти-мальному регулюванню людської діяльності, становленню такої її наукової організації, яка відповідає високому рівню суспільних відносин.
Кожна галузь праці має притаманні лише їй риси, які впливають на характер діяльності і взаємин людей у процесі конкретних трудових операцій Це певною мірою стосується і юридичної діяльності. Саме ця обставина зумовила відокремлення із загальної психології специфічної галузі наукового знання, яка вивчає закономірності психіки у сфері дії права. Інтеграція юриспруденції та психології сприяла становленню нової науки - юридичної психології, спрямованої на науково-практичне забезпечення завдань правоохоронної та правозастосовної діяльності.
Теоретичною базою для юридичної психології є загальна психологія, оскільки використовується її понятійний і категоріальний апарат, знання про загальні закономірності та закони психічної діяльності людини.
2. Поняття та основні категорії психології
Термін "психологія" в перекладі з грецької означає "вчення про душу" (psyche - душа та logos - вчення, слово). У далекому минулому склалось уявлення про те, що у людини є душа, яка відчуває, мислить та спрямовує вчинки, поведінку. Психологія як наука про духовний світ людини виникла понад дві тисячі років тому як складова частина загально-філософського вчення. Першим "підручником" з психології став трактат Арістотеля "Про душу" (III ст. до н. е.).
Розглянемо деякі теоретичні аспекти, що визначають психологію як науку.
Природа, матерія розвиваються не завдяки надприродному, а за законами, які закладені у ній самій. Цей розвиток відбувається від нижчих форм до вищих. Психіка виникла на певному етапі біологічної еволюції людства і являє собою необхідну умову подальшого розвитку життя. Змінюючись та ускладнюючись, психічне відображення набуло у людини якісно нової форми - форми свідомості. Виникнення свідомості як форми прояву психіки можливе лише в суспільстві. Свідомість, однак, не охоплює всієї психіки. Людині притаманні і неусвідомлені психічні явища та процеси, тобто такі, про які вона не може звітувати перед собою.
Психічне та свідоме не можна ототожнювати. Відомий вчений І. М. Сеченов писав: "...у минулі часи "психічним" було лише "свідоме", тобто від цілісного природ нього процесу відривався початок (те, що відносилось психологами до елементарних психічних форм в галузі фізіології) та кінець"!.
Розвиваючи цю ідею, І. П. Павлов довів, що свідомість пов'язана з нервовою діяльністю певних ділянок великих півкуль головного мозку, яким притаманна оптимальна збудливість. Діяльність інших відділів мозку, що перебувають у стані більш-менш зниженої збудливості, "є те, що ми суб'єктивно вважаємо несвідомою, автоматичною діяльністю"'.
До неусвідомленого належать: дії, що вчинюються автоматично, рефлекторно (наприклад, захисна наслідувана реакція - переляк); дії, що вчинюються при відключенні свідомості (уві сні, під час гіпнозу, при психічних аномаліях). Неусвідомленими є також ті психічні процеси, які в конкретний момент не беруть безпосередньої участі у свідомому ставленні особистості до дійсності (наприклад, навички). Не відкидаючи ролі неусвідомленого у психічній діяльності людини, наукова психологія вважає визначальним, провідним у ній свідоме.
Адекватне матеріалістичне розуміння природи психіки дозволяє психологічній науці правильно вирішувати основні проблеми (про виникнення та розвиток психіки, про закономірності та шляхи формування особистості), визначати напрямки психологічного дослідження, відшукувати шляхи впливу на людину та групи людей для їх розвитку, навчання, виховання та психологічної підготовки до діяльності.
Отже, психіка людини - це особлива властивість, функція мозку, яка полягає у здатності особливим чином відображати об'єктивну дійсність; вона є продуктом суспільно-історичного розвитку, результатом і умовою трудо-вої діяльності та спілкування. Психіка як відображення дійсності визначається різними рівнями, причому вищою, інтегруючою формою її розвитку є свідомість і, з цієї позиції, вона - усвідомлення буття.
Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?
Перша характеристика наведена в її назві: свідомість людини містить у собі усвідомлені знання про
Loading...

 
 

Цікаве