WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шляхи формування у студентів-першокурсників уміння вчитися самостійно - Реферат

Шляхи формування у студентів-першокурсників уміння вчитися самостійно - Реферат


Реферат на тему:
Шляхи формування у студентів-першокурсників уміння вчитися самостійно
ЗМІСТ
Вступ
Тенденції розвитку вищої освіти
Основні психологічні аспекти самостійної роботи студентів
Організація самостійної роботи студентів
Мотивація, контроль і ефективність самостійної роботи студентів
Навчання самостійній роботі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Вивчення готових відповідей напам'ять, знайдених людством, висвітлених у підручниках, постійне повторення вже відомого, калічить інтелект. Заучені положення стають рамками для думки. Вона звикає не виходити за їхні межі і боїться оступитися. Німецький письменник Б.Брехт сказав, що " людина, для якої двічі два дорівнює чотирьом, і це саме собою зрозуміло, ніколи не стане великим математиком".
А як же все-таки навчити мислити? Напевно, починати треба з організації самостійної роботи.
Правильно організована і систематично здійснювана самостійна робота, що увійшла в звичку, є необхідною умовою успішного навчання. Студенту-першокурснику, що не володіє ще досвідом навчання у вузі, найчастіше не відразу вдається знайти такі форми організації розумової праці, які б забезпечили найбільшу ефективність і гарну якість самостійної роботи. Зрозуміло, що в кожного учня за період перебування в школі складаються певні звички, навички, прийоми роботи з підручником. Однак, по-перше вони не завжди досконалі, а, по-друге, недостатні для застосування у вищій школі, де потрібна поглиблена робота над дуже великим і складним навчальним матеріалом.
Тенденції розвитку вищої освіти
Сучасне суспільство у своєму стрімкому розвитку постійно жадає від індивіда адекватних змін. Людині, щоб цілком відбутися в даному суспільстві приходиться враховувати його потреби. У цьому зв'язку вища освіта здобуває першорядне значення, як один з визначальних факторів, що впливає на професійне становлення людини.
Одним з показників успішності освіти є самостійність студентів, що необхідна для прийняття їм самостійних суджень і дій у процесі подолання навчальних труднощів.
Сучасні соціокультурні умови диктують самоцінність ідеї неперервної освіти, коли від студентів вимагається постійне удосконалення власних знань.
В умовах інформаційного суспільства потрібна принципова зміна організації освітнього процесу: скорочення аудиторного навантаження, заміна пасивного слухання лекцій зростанням частки самостійної роботи студентів.
У навчанні пріоритети переміщуються з викладання на навчання як самостійну діяльність студентів в освіті.
Важливо підкреслити, що навчання студента - це не самоосвіта індивіда по власній сваволі, а систематична, керована викладачем самостійна діяльність студента, що стає домінантною, особливо в сучасних умовах переходу до багатоступінчастої підготовки фахівців вищої освіти.
У цьому зв'язку пропорційність між аудиторними та позааудиторними заняттями викликала пильну увагу до проблеми організації самостійної роботи студентів у цілому. Стратегічно на перший план виступає вихідний рівень самостійності, з яким прийшов абітурієнт у зіставленні з вимогами до випускника вищої школи.
Види і структура самостійної роботи студентів
Що ж входить у поняття "самостійна робота студентів"? Одні вважають самостійною тільки активну творчу роботу студента, в основі якої лежать його самостійність, потреба й уміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до їх вирішення.
Таке розуміння наближує самостійну роботу до творчого, і, на думку деяких дослідників, звужує це поняття. У самостійну роботу вони включають і виконуючу діяльність студента, відносячи сюди не тільки домашню самопідготовку по розширенню і закріпленню знань, але і всю сукупність його занять, у тому числі уміння слухати лекцію, писати конспект і т.п. У такому випадку будь-яка діяльність студента, при якій відбувається засвоєння знань і умінь, є самостійною роботою.
У залежності від місця і часу проведення самостійної роботи студентів, характеру керування нею з боку викладача і способу контролю за її результатами розрізняють на наступні види:
- самостійну роботу під час основних аудиторних занять (лекцій, семінарів, лабораторних робіт);
- самостійну роботу під контролем викладача у формі планових консультацій, творчих контактів, заліків та іспитів;
- позааудиторну самостійну роботу при виконанні студентом домашніх завдань навчального і творчого характеру.
Звичайно ж, самостійність перерахованих вище видів робіт досить умовна, і в реальному освітньому процесі ці види перетинаються один з одним.
У цілому ж, самостійна робота студентів під керуванням викладача є педагогічним забезпеченням розвитку цільової готовності до професійної самоосвіти і являє собою дидактичний засіб освітнього процесу, штучну педагогічну конструкцію організації і керування діяльністю тих, хто навчається.
Таким чином, самостійну роботу студентів структурно можна розділити на дві частини: організовану викладачем і самостійну роботу, що студент будує за своїм розсудом, без безпосереднього контролю з боку викладача (підготовка до лекцій, лабораторним і практичним заняттям, залікам, колоквіумам і т.п.). Керування самостійною роботою студентів - це, насамперед, уміння оптимізувати процес сполучення цих двох частин.
Зміст організованої самостійної роботи студентів може бути описаний в робочій програмі кожної дисципліни і спрямований на розширення і поглиблення знань за даним курсом, а на старших курсах - також на засвоєння міжпредметних зв'язків. Час на її виконання не повинен перевищувати норм, відведених навчальним планом на самостійну роботу з даної дисципліни. У зв'язку з цим необхідно ще на стадії розробки навчальних планів, призначаючи обсяги часу, враховувати форму організованої самостійної роботи студентів.
Основні психологічні аспекти самостійної роботи студентів
Психологічною умовою успішності самостійної роботи студентів є формування стійкого інтересу до обраної професії і методів оволодіння її особливостями, що залежать від наступних параметрів:
взаємини між викладачами і студентами в освітньому процесі;
рівень складності завдань для самостійної роботи;
залучення студентів у формуючу діяльність майбутньої професії.
Як будь-який вид людської діяльності, навчальна діяльність, із психологічної точки зору, являє собою процес розв'язування специфічних задач. Відмінність навчальних задач від інших полягає в тому, що їхньою метою є зміна самого суб'єкта, яка полягає в оволодінні визначеними способами дії, а не в зміні предметів, з якими діє суб'єкт. Необхідність у постановці і розв'язанні таких задач виникає перед суб'єктом лише в тому випадку, якщо йому необхідно опанувати такими способами дії, в основі яких лежать узагальнення теоретичного типу.
Розглядаючи навчальну діяльність як процес розв'язання задач, варто виділитинаступні її ланки.
По-перше, постановка навчальної задачі. У педагогічній психології відомо, що ціль виникає в результаті конкретизації змістовних мотивів діяльності. Функцію таких мотивів може виконати тільки інтерес до змісту засвоюваних знань. Без такого інтересу неможлива не тільки самостійна постановка навчальної задачі, але і

 
 

Цікаве

Загрузка...