WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

офіційне, належне положення в групі (голова ради, староста й т.д.) Якщо ж про студента гворять, що він має високий статус під цим мається на увазі, що даний студент користується визнанням і авторитетом серед товаришів, викликає довіру до себе й здатний робити на членів групи істотний психологічний вплив.
Внутрішня установка людини в системі внутрігрупових відносин - це особисте, суб'єктивне сприйняття їм свого власного статусу, те, як він оцінює своє реальне положення, свій авторитет і ступінь впливу на інших членів rpупи. Дійсний статус і його сприйняття людиною можуть збігатися або розходитися. Наприклад, студент, що вважає, що товариші його поважають, насправді може мати посереднім і навіть низький статус, а студент, що думає, що його авторитет у низький, навпроти, може користуватися більшим впливом на товаришів.
Наступне поняття, що характеризує положення індивіда в групі, - це роль. У соціальній психології роль визначається як нормативно заданий і колективно схвалюваний зразок поводження, очікуваного від людини, що займає в групі певну позицію. Роль може визначатися офіційною посадою, може обиратися самим членом грyппи (скажімо, роль лідера, блазня). Звикнувши до певної ролі в даній групі людина поступово звикає до неї, і самі члени групи починають очікувати від неї поводження, відповідно вибраної ролі. Прийнята на себе роль багато в чому визначає сприйняття й оцінку людини в системі усередині групових відносин.
Соціально-психологічну структуру групи, крім перерахованих, описують також у поняттях композиції, каналів комунікацій.
Композиція - це характеристика, що відбиває своєрідність індивідуального складу групи. Про ті групи, які складаються зі схожих один на одного людей, говорять, що вони володіють однорідною, або гомогенню, композицією. Про спільність, що сподіваються індивідуально дуже різних людей, говорить, їхня композиція різнорідна, або гетерогенна.
Під каналами комунікацій розуміється система міжособистісних зв'язків, що забезпечують взаємодію й передачу информації від одних членів групи до інших
Соціально-психологічну основу всіх відносин, що складаються в групі, становлять прийняті в ній моральні цінності й норми. Цінностями є те, що в даній групі найбільш значимо, важливо й коштовне. Із моральних цінностей звичайно випливають ті норми, якими у своїх відносинах керуються члени групи. У керуванні діяльністю груповими норми виконують ряд важливих функцій. Найбільше істотні - регулятивна, оцінна, що санкціонує й стабілізує.
Регулятивна функція норм полягає в тому, що вони визначають (регулюють) поводження людей у групі й за її межами дають зразки їхніх взаємодій і взаємин, формують основні вимоги, пропоновані до членів даної групи самими її учасниками.
Відповідність поводження людини прийнятим у групі нормам істотно впливає на його положення в системі відносин даної групи. Вплив це багатобічне: з одного боку, якщо людині сформовані вдається відповідати прийнятим у групі нормам, то підвищується його авторитет в очах навколишніх; із дрyгого - визнання значимості людини, підвищення його статусу впливає на інших членів групи. Від нього деякою мірою починає залежати й сама сукупність складних rpyппових норм і відносин; він стає їхнім генератором. Подання про правильність або неправильність групоціннісних орієнтацій і норм у відомому змісті відносне. Воно буває різним у людей, які цю правильність визначають. Те, що здається, наприклад, безумовно, правильним учителеві, може не здатися таким для учнів, і навпаки.
Важливо ввести ще одне розмежування. Відносність норм виражається також і в тім, що для того самої людини одночасно можуть існувати норми різного рівня обов'язковості. Під груповою нормою першого рівня обов'зково розуміється соціальна норма, порушення якої зовсім неприпустимо. Нормою середнього рівня обов'язковості можна назвати таку, котра допускає деякі незначні відхилення. Нарешті, нормою низького рівня обов'язку є така, дотримання якої вважається справою смаку, а відхилення від її ніякому покаранню не підлягають. До норм першого рівня ставляться, наприклад, юридичні норми-, порушення яких карається за законом; до числа норм другого рівня можна віднести більшу частину норм моральності, сформульованих у твердій формі моральних постулатів- (наприклад, норма "бути чесним" у деяких випадках -допускає відхилення). Нормою низького рівня обов'язково може бути така, що людина сам установлює для себе і з якої зовсім не обов'язково повинні випливати інші члени групи. До цієї категорії можна віднести особливо високі моральні соціальні норми, що виступають у формі ідей. Носіями цих норм є звичайно передові люди в часі. Для характеристики поводження таких людей існує спеціальне поняття "наднормативна діяльність". Наднормативна діяльність проявляється в тім, що, не задовольняючись тими нормами, якими керуються інші, людина сам для себе вибирає й улаштовує більше високі норми ніж треба їй. Зміст таких норм полягає в прийнятті людиною на себе добровільних зобов'язань по здійсненню діяльності, корисної для інших людей. Прикладом такої діяльності можуть служити різноманітні форми просоціального поводження, вже розглянуті нами.
Вправління групою, її самоврядування, вплив на психологію й поводження окремих членів групи звичайно здійснюється й через офіційно призначених осіб - керують нею, і через неофіційних осіб, що користуються авторитетом серед членів даної групи, що мають у ній високий статус; іменованих лідерами. Авторитет лідера в групі звичайно не менш сильний, чим авторитет керівника. Лідер у стані підняти, захопити членів групи на будь-яку справу. Чи потрібний лідер групі й чому він з'являється в ній?
Права, дані керівникові групи, не завжди досить для того, щоб у будь-який момент діяльності спонукати члена групи на здійснення потрібних учинків. У житті будь-якої групи чимало таких моментів, коли потрібно переконувати, а не призивати, просити, а не розпоряджатися, і тут лідер незамінний.
У ролі лідерів можутьвиступати й офіційні керівники груп, але на практиці це трапляється рідко, тому що як лідер і керівника, їхні внутрігрупові функції не тільки не збігаються, але іноді прямо протилежні. Наприклад завдання керівника в конфліктній ситуації, що заважає роботі, полягає в тім, щоб зняти конфлікт і зробити, щоб він не заважав роботі. Права, дані керівникові, іноді допускають робити ціною збитку, який наноситься деяким особистим інтересам окремих членів групи.
Не при всіх умовах лідер у групі потрібний. Його необхідність диктується тим, що в кожній групі існують і повинні кимось регулюватися дві взаємодоповнюючі системи відносин; ділові й особисті. Якщо кожна з них не відрегульована, якщо відносини, що складаються в одній системі, суперечать відносинам, культивованим в іншій, то така група не зможе успішно працювати, ніколи не стане високоефективною. Ця обставина й вимагає наявності в групі лідера поряд з офіційним керівником.
Крім поняття лідерства в психології використається інше уточнююче подання про нього, зокрема поняття стилю лідерства. Стиль лідерства - це сукупність засобів психологічного впливу, якими користується лідер для надання впливу на інших
Loading...

 
 

Цікаве