WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

адаптацi'i: пошук iндивiдумом такого середовища, яке сприятливе для функцiонування органiзму,
Психоаналiтики твердять, що людина адаптується до соцiального середовища, яке частково є результатом активностi попереднiх поколінь i її самої. Людина не тiльки бере участь у життi суспiльства, але й активно створює тi умони, до яких повинна адаптуватися. Усе більшою мiрою людина творить середовище сама. Cтpyктypa суспiльства, процес розподiлу працi i мiсце людини в суспiльствi разом визначають можливостi адаптацiї, а також (частково) i розвиток "Я". Структура суспiльства, зокрема, за допомогою навчання i виховання, визначаються, якi норми поведiнки з бiльшою можливiстю забезпечують адаптацiю, у цiлому психоанатiлична теорiя адаптацiї людини в даний час найбiльш розроблена. У її контексті вiдкрито ряд процесiв, за допомогою яких людина адаптується до соцiального середовища.
У вiтчизнянiй лiтературi зустрiчається бiльш широке розумiння соціальної адаптацiї: це процес змiн соцiальних, соцiально-психологiчних, морально-психологiчних, економiчних i демографiчних вiдношень мiж людьми, пристосування до середовища. Серед специфiчних особливостей соцiальної адаптацiї видiляють: активну участь свiдомостi, вплив трудової дiяльностi людини на середовище, активна змiна людиною результатiв своєї соцiапьноi адаптацiї вiдповiдно до соцiальних умов буття. Людське суспiльство є не просто адаптивною (як бiологiчне), а адаптивно-адаптуючою системою, оскiльки людська дiяльнiсть має перетворювальну природу,
Отже, соцiально-психологiчна адаптацiя є одночасно i процесом i результатом активного пристосування до середовища, що постiйно змiнюється за допомогою рiзних соцiальних засобiв, дiй, вчинкiв. Це компонент дiйового ставлення до свiтy, головна функцiя якого полягає в оволодiннi вiдносно стабiльними умовами i обставинами власного iснування. Враховуючи мipy вiдповiдностi мiж цiлями i результатами дiяльностi особистостi, можна розмежувати три рiзновиди адаптацiйних процесiв. Це адаптованiсть як справжня чи вiдносна гармонiйнicть мiж суб'єктивними цiлями i кiнцевими результатами, що супроводжуеться позитивним ставленням (оцiнкою, розумiнням, прийняттям) особистостi до навколишнього cвiтy i самого себе. Неадаптованicть - як бiльшою чи меншою мiрою усвiдомлена невiдповiднicть мiж цiлями i результатами дiяльностi, яка породжує амбiвалентнi почуття й оцiнки, але яка не справляє психотравмуючого впливу на особистiсть. При неадаптованостi дiє особливий мотив, який призводить до надситуативної активностi i полягає в специфiчнiй привабливостi дiяльностi з непередбачуваним результатом. Предметом захоплення стає межа мiж протилежно спрямованими дiями. Наприклад: у навчаннi - притягуюча грань мiж вiдомим i невiдомим; в творчостi - мiж можливим i неможливим; у ситуації ризику - мiж благополуччям i загрозою iснування; у спiлкуваннi - мiж вiдкритiстю i захищенiстю вiд iнших людей (А.В Петровський). Дезадаптивнiсть, як певна дисгармонiя мiж цiлями i результатами, яка є джерелом психічної напруги, внутрiшнього дискомфорту i нестабiльностi перебiгу психiчних процесiв.
Висока освоєність навколишнього оточення та усталенi темпи перебудови внутрiшнього свiтy студента об'єктивуються, як правило, в адекватнiй адаптацiйнiй взаємодії. Mipa функцiональної дезадаптивностi особистостi i piвень особистiсної тривожностi визначають її емоцiйну реакцiю на екстремальну (проблемну, стресову, критичну, фруструючу) ситуацiю, яка може бути рiзною за iнтенсивнiстю, з перемiнною спрямованістю.
До речi, болгарським психологом Г. Йоловим (1975) встановленi чотири piвні поведiнки людини в критичнiй ситуації :
- морально-психологiчна капiтуляцiя;
- неприйняття встановлених норм i протидiя та порушення їx;
- соцiально-дисгармонiйний тип поведiнки;
- розвиваюча поведiнка
В учнiвському середовищi робота з метою подолання тривожностi можездiйснюватись на таких рiвнях:
навчити студентів використовувати такі прийоми, якi дозволяють опановувати станом тривоги;
розширення функцiональних та операцiйних можливостей, формування необхiдних навчальних умінь i навичок, якi дозволяють досягати кращих результатiв. Для цього насамперед необхiдно створити максимально сприятливi умови для кожного учня при перевірці знань;
корекцiя особистicних проявiв, зокрема, самооцiнки i мотивації
У роботi з студентами, для яких характерна тривожнiсть як стiйке особистiсне утворення соцiальний педагог може використовувати такі прийоми колекційної роботи:
1. "Переiнтерпретацiя" симптомiв тривожностi. Часто студентів з пiдвищеною тривожнiстю деморалiзують першi ознаки появи цього стану. У багатьох випадках корисно розповiсти, пояснити їм, що це ознаки готовності людини дiяти (ознаки активацii), їх переживає бiльшiсть людей i вони допомагають вiдповiсти, виступити краще. При тренуванні цей прийом може допомогти учневi подолати певнi стереотипи.
2. "Налаштування на певний емоцiйний стан". Учневi пропонусться подумки пов'язати схвильований тривожний емоцiйний стан з однiєю мелодiєю, кольором, пейзажем, певним характерним жестом; спокiйний, розслаблений - з iншим, а впевнений, "спонукальний" - з третім. При сильному хвилюванніi спочатку згадати перший, потім другiй, потiм третiй, повторюючи останнiй декiлька разiв.
3. "Приємна згадка". Студенту пропонують уявити ситуацiю в котрiй він вiдчув повний спокiй, розслаблення, i якомога яскравiше намагатись згадати вci вiдчуття, уявити ситуацiю.
4. "Використання ролi". У важкiй ситуації студенту пропонується яскраво уявити собi образ для наслiдування (наприклад, улюбленого кiногероя), увiйти в його роль i дiяти, перебуваючи "в його образi". Цей прийом особливо ефективний для юнакiв.
5. Контроль голосу i жестiв. Учневi пояснюють, як за голосом i жестами можна визначити емоцiйний стан людини. Розповiдають, що впевнений голос i спокiйнi жести можуть мати зворотнiй вплив -заспокоювати, надавати впевненостi. Вказують на необхiднiсть тренування перед дзеркалом i "глядачами", наприклад, при пiдготовцi до семінарів
6. "Усмiшка". Навчання цiлеспрямованому управлiнню м'язами обличчя. Студенту дають ряд стандартних вправ для розслаблення м'язiв обличчя i пояснюють значення посмiшки для зняття нервово-м'язового напруження.
7. "Дихання". Розповiдають про значення ритмiчного дихання, пропонують способи використання дихання для зняття напруги, наприклад, робити видих вдвiчi довшим, нiж вдих; у випадку сильного напруження зробити глибокий, глибокий вдих i затримати дихання на 20-30 сек.
8. "У явне тренування". Ситуацiї, якi викликають тривогу, заздалегiдь уявляються з yciмa деталями, важкими моментами, що викликають переживання; ретельно продумується своя поведiнка.
9. "Репетицiя". Програвання з учнями ситуацiй, якi викликають тривогу. Наприклад, студент нiби вiдповiдає, а психолог грає роль "суворого учителя", "насмiшкуватого студента" ретально вiдпрацьовуючи дiії учия.
10. "Доведення до абсурду". У процесi бесiди, апрiорно спокiйних "ситуацiях студенту пропонується грати дуже сильну тривогу, страх, але робити це пустуючи.
11. "Переформулювання завдання". Вiдомо, що одним iз моментів,
Loading...

 
 

Цікаве