WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

Шляхи створення сприятливого соціально- психологічного клімату в студентскій академічній групі - Курсова робота

ставлення особи до caмoї себе, iнших людей i людства в цiлому. Мiжнацiо-нальне спiлкування - це взаємодiя людей, спiльностей, нацiй, народiв що виконує функцiі соцiальноі кoмyнiкauii, обмiн iн-формацiєю в галузi матерiальноi i духовної культури.
Об'єктивними передумовами розвитку загальної етнiчної культури є формування демо-кратичних основ суспiльства, надання вiдносинам мiж людь-ми характеру вiльних, piвно-правних цивiлiзованих форм. Рiз-номанітне i повноцiнне мiжет-нiчне спiлкування збагачуе внутрiшній світ людей новими цiнностями, поглядами, почут-тями.
В основі етнiчноі культури лежать загальнi принципи взаємин людей у процесi спiлкуван-ня: гуманiзацiя суспiльних вiдносин, утвердження в реаль-ному життi прав i свобод люди-ни, надання !й рiвних можли-востей для вираження i задово-лення широких матерiальних i духовних інтересів, потреб, здiбностей; демократизацiя форм спiвжиття людей рiзних нацiональностей; гарантування з боку держави всіx прав націо-нальним меншинам.
У процесi формування кож-ної етнiчноi групи неминуче складаються стiйкi стереотип и поведiнки, якi стають характер-ними ознаками тієї чи тієї куль-тури. До таких стереотипiв на-лежать:
а) сфера звичаїв i обрядiв;
б) форми етикету;
в) своєрідність трудових при-йомiв i навичок;
г) традицiї виховання i на-вчання.
При вивченнi стереотипiв поведiнки доцiльно виходити з таких передумов:
а) стереотип и поведiнки -продукт соцiально-культурного середовища;
б) поведiнка людини вapia-тивна як на даному iсторично-му етапi, так i в минулому i втiлюється в рiзноманiтних со-цiальних ролях;
в) стандарти поведiнки зу-мовленi реальною специфiка-цією суспiльства.
В умовах сьогодення вузи по-кликанi досягати єдностi на-вчання й виховання, органiзацiї' практичного спiлкування пред-ставникiв рiзних нацiональнос-тей. 3асобами навчально-вихов-ного процесу, системою вихов-ної роботи необхiдно формува-ти патрiотичну свідомість i по-ведiнку, етнiчну культуру, вміння зберiгати все демократичне, цінне в культурнiй спадщинi кожної нації i народностi.
Необxiднiсть утвердження ет-нiчної культур и в студентських колективах зумовлена новими пiдходами до виховання, мо-дульно-розвивальною системою навчання, коли гуманiстичнi цінностні орієнтації особистостi посiдають першорядне місце. У зв'язку з цим наведемо деякi по-зицiї щодо подальшого вдоско-налення процесу виховання. ет-нiчноiї культури, мiжнацiональ-ного спiлкування в студентських колективах, а саме:
постiйно дбати про едність нацiонального. патрiотичного й мiжнацiонального у вихованнi;
створювати ментальну відповідність системи нацiонального ви-ховання державотворчим проце-сам в Україні;
вивчати й задовольняти інтe-реси представлених у студентсь-ких групах нацiональностей (шанування нацiональної гідності, взаємне ознайомлення з мовою i культурою, науковими й соцiально-економiчними до-сягненнями, звичаями, спiльни-ми проблемами тошо);
спиратися на принцип nia-лектичноi єдностi основ вишоi освiти в нашiй державi: згiдно з положеннями кон-цепцiї нацiонального виховання конкретизyвати поняття особ-ливiсть сучасного студента;
створювати умови для реалi-зацii фундаментального принци-пу педагогiки - принципу на-родностi виховання, суть якого скониентрована в народознав-стві - синтетичнiй нayцi про ба-гатогранне життя народу (Його iсторiю, культуру, мораль i т. д.); популяризувати серед студентiв нацiональну символiку;
виховувати у студентiв не-прийняття i нетерпимiсть як до проявiв наuiонального нiгiлiзму, так i до нацiональноi зарозумi-лостi;
заохочувати cтудентів до пiд-готовки наукових праць з історії та культури своїх націй.
у виховному процесi необхiд-но враховувати такі нацiональнi аспекти полiтичноi культури:
розумiння етносу як диво-вижного феномена унiкальної форми iснування людства, його безцiнного багатства,
загальнi знання теорй науки i нацiональних вiдносин, ix ролi й мiсця у взаєминах з iншими нацiями i народами, змiсту i форм етнополiтичних утворень;
у системi гуманiстичних ціннісних орієнтайії студентської молодi становлення етнiчноi культури закладає мiцний фун-дамент особистостi громадянина Украiни - свiдомого патрiота миролюбної людини. I це особ-ливо актуально нинi, коли ве-дуться пошуки iнтерсоцiального виховання, суть якого полягає в тому, що люди рiзних соцiаль-нихспiльностей повиннi жити в мирi незалежно вiд ix нацiональ-нoi, полiтичноi, правовоi, куль-турної та iншоi належностi.
3.2. Взаємини членів груп з нерівним соціальним статусом.
Проблема соціальної справедливості обговорюеться зараз дуже широко, причому більшою мірою публіцистами чим ученими. При цьому увага звертається на економічну, соціальну, політичну, юридичну її сторони. Психологічна моральна сторона, про яку зараз усе ще говорять рідко, але яка, на наш взгляд. також дуже важлива. На психологічних наслідках соціальної несправедливості ми й хочемо зупинити увагу.
Насамперед необхідно підкреслити, що далеко не всі форми несправедливості підходять під рубрику "соціальна" Хіба справедливо, що одні більше гарні, або талановиті, або удачлеві, чим інші? І таких прикладів можна привести чимало. Ми пропонуємо вважати соціальної тільки такі форми несправедливості, які зв'язані переважно із груповою приналежністю ,коли несправедливість обрушується на людину не в силу якихось його особистісних рис або випадкових обставин, а саме й тільки тому, що він є членом соціальної групи. Отже, по нашому визначенню, соціальна несправедливість - це завжди несправедливість у відносинах між соціальними групами, а не між окремими індивідами. Це завжди, отже, межгрупповая, а не міжособистісна проблема. Інакше кажучи, соціальна несправедливість так чи інакше пов'язана з розходженнями в соціальному статусі, можливостях і престижі різних соціальних груп.
Які ж наслідку соціальної несправедливості? Які суб'єктивні відчуття тих, хто належить до груп, у чомусь обділеним, защемленим, знедоленим, гнобленим? У що це може вилитися? Які стратегії можливі відносно груп, що володіють різним соціальним статусом?
У закордонній психології проблеми соціальної справедливості вивчалися ґрунтовно. Залежно від теоретичної орієнтації давалися й відповідні рішення. Так, цілком певний відповідь на поставлені питання дається в необихевиористской концепції "фрустрація - агресія". Відповідно до цієї концепції, результатом будь-якої фрустрації, включаючи "відносну депривацию",- що, звичайно ж, і є однієї з форм соціальної несправедливості,- може бути тільки агресія. Вона може бути явної або схованої, безпосередньої або відстроченої (латентної), спрямованої на себе або на інші. Нарешті, вона може бути в різному ступені вираженої й відкритої.
Інша точка зору була висловлена О. Клайнбергом і М. Завалони, відповідно до якої агресивність низкостатусных груп не є неминучим наслідком соціальної несправедливості. На думку цих авторів, низькостатусні групи засвоюють негативні установки пануючих соціальних груп по відношенню до них, що веде відповідно й до зниження їхньої власної самооцінки. Однак для того, щоб уникнути психологічного дискомфорту, можливі стратегії: а) "помилкової" або неправильної ідентифікації,
Loading...

 
 

Цікаве