WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Теоретико-методологічні основи розвитку комунікативної компетентності майбутніх практичних психологів освіти - Курсова робота

Теоретико-методологічні основи розвитку комунікативної компетентності майбутніх практичних психологів освіти - Курсова робота

бесід з соціально-психологічної проблематики, акцентується розробка так званих активних методів. Існує кілька класифікацій цих методів тренінгу, але, як правило, їх об'єднують в дві взаємопов'язані групи - групові дискусії та ігрові методи. Метод групової дискусії використовують в основному в формі аналізу конкретних ситуацій та в формі групового самоаналізу. Серед ігрових методів соціально-психологічного тренінгу найбільш широкого поширення отримав метод рольових ігор. Ці методи можна використовувати окремо один від одного, але часто вони є частиною комплексних програм, що включають набір методів - в залежності від поставлених задач і матеріальних можливостей.
Однією з умов продуктивності роботи тренінгової групи є рефлексія тієї задачі, яка вирішується в ході занять. Вплив може здійснюватись на рівні установок, умінь чи навичок, або перцептивних здібностей і т. д. Не правильним буде змішування різних задач в ході роботи однієї тренінгової групи, так як це, з однієї сторони, може зменшити ефективність впливу, а з іншої, викликати появу етнічної проблеми, оскільки змінювати проблему в процесі тренінгу можна лише при погоджені з групою.
Успішна робота тренінгової групи можлива лише за умови врахування ряду специфічних принципів:
- принцип активності;
- принцип дослідницької (творчої) позиції;
- принцип об'єктивації (усвідомлення) поведінки;
- принцип партнерського (суб'єкт-суб'єктного) спілкування.
Розглянемо кожен з них детальніше:
1. Принцип активності.
Активність учасників групи тренінгу відрізняється від активності людини, який читає книгу чи слухає лекцію. В тренінгу люди залучені до спеціально розробленої діяльності. Це може бути програвання тієї чи іншої ситуації, виконання вправ, спостереження за діяльністю інших за певною схемою. Активність підвищується в тому випадку, коли учасникам тренінгу дають установку на готовність включитись до діяльності в будь-який момент.
Ефективним в досягненні цілей тренінгу через усвідомлення, апробацію і тренування прийомів, способів поведінки, ідей, запропонованих тренером, є ті ситуації і вправи, які дозволяють активно брати участь в них всім учасникам групи одночасно. Тут діє відоме в експериментальній психології правило: людина засвоює десять відсотків того, що чує, п'ятдесят відсотків того, що бачить, сімдесят відсотків того що проговорює, і дев'яносто того, що робить сам.
2. Принцип дослідницької (творчої) позиції.
Суть цього принципу полягає в тому, що в ході тренінгових занять учасники групи усвідомлюють, виявляють, відкривають ідеї, закономірності, вже відомі психологічній науці, а також, що не менш важливо, свої особисті ресурси, можливості, особливості.
Виходячи з цього принципу, тренер придумує, конструює і організує такі ситуації, які давали б можливість учасникам групи усвідомити, апробувати і тренувати нові способи поведінки, експериментувати з ними.
В тренінговій групі створюється креативна атмосфера, якій притаманна проблемність, невизначеність, прийняття, безпека, свобода вибору поведінки.
Реалізація цього принципу досить часто зустрічає супротив з боку учасників. Люди, які приходять в групу тренінгу, мають певний досвід навчання в школі, в університеті, де їм пропонували ті чи інші правила, які необхідно було вивчити, ті моделі яких слід було дотримуватись в майбутньому. Зіткаючись з іншими, невідомими для них способами навчання, люди виявляють незадоволення, іноді в досить сильній, навіть агресивній формі. Подолати такий супротив дозволяють ситуації, що дозволяють учасникам тренінгу усвідомлювати важливість і необхідність формування в них готовності і після закінчення тренінгу експериментувати зі своєю поведінкою, творчо відноситись до життя, до самого себе.
3. Принцип об'єктивації (усвідомлення) поведінки.
В ході занять поведінка учасників тренінгу переходить з імпульсивного на об'єктивований рівень, який дозволяє змінювати хід роботи. Універсальним засобом об'єктивації поведінки є зворотній зв'язок. Створення умов для ефективного зворотного зв'язку в групі - важлива задача тренерської роботи.
В тих видах тренінгу, які направлені на формування умінь, навичок, установок, застосовують додаткові засоби об'єктивації поведінки. Одним з них є відеозапис поведінки учасників групи в тих чи інших ситуаціях з подальшим переглядом і обговоренням. Слід враховувати, що відеозапис є досить сильним засобом впливу, який спроможний викликати навіть негативну реакцію, тому його необхідно використовувати з обережністю.
4. Принцип партнерського (суб'єкт - суб'єктного) спілкування.
Партнерським, або суб'єкт-суб'єктним, спілкуванням є таке при якому враховуються інтереси інших учасників взаємодії, а також їх почуття та емоції,визнається цінність особистості іншої людини.
Реалізація цього принципу створює в групі атмосферу безпеки, довіри, відкритості, яка дозволяє учасникам групи експериментувати зі своєю поведінкою і не соромитись помилок. Цей принцип тісно пов'язаний з принципом творчої, дослідницької позиції учасників групи.
Послідовна реалізація названих принципів - є головною умовою ефективної роботи групи соціально-психологічного тренінгу. Вона відрізняє цю роботу від інших методів навчання і психологічної взаємодії.
Окрім специфічних принципів роботи тренінгових груп, слід визначити також і специфічний принцип роботи тренера, який полягає в постійній рефлексії всього того що відбувається в групі. Весь час, починаючи з планування, організації і, потім на протязі роботи групи, тренер ставить перед собою три запитання:
- Якої мети я хочу досягти?
- Чому я хочу досягти цієї мети?
- Які засоби можна використати, щоб досягнути мети?
Відповідають на ці запитання діагностичні дослідження тренера під час роботи з групою. Об'єктами діагностики є:
- змістовний план роботи;
- рівень розвитку і згуртованості групи, характер відносин, що склалися між учасниками групи;
- стан кожного учасника групи, його ставлення до себе, до інших, до тренінгу;
- стан самого тренера.
Ефективність тренінгу багато в чому залежить не лише від адекватної діагностики, яку проводить тренер, а ще й від того, наскільки широким арсеналом засобів він володіє для досягнення тієї чи іншої мети. Слід також відмітити, що психологічний тренінг має право проводити тільки фахівець з психологічною освітою, який володіє психологічною технікою тренінгових занять і має необхідний рівень як теоретичної, так і практичної підготовки.
Підготовка ведучих тренінгів професійно-психологічного спрямування - складне й актуальне завдання, для вирішення якого нагромаджені достатні теоретичні та методологічні напрацювання. Зокрема в Росії є інститут тренінгу, професія тренера офіційно зареєстрована, проводиться відповідна фахова підготовка, існують професійні об'єднання, які здійснюють громадський контроль.
В Україні, нажаль, ці питання поки що не вирішені. Тренінг як різновид навчання і ведучий тренінгу як фахівець - в Україні офіційно не існують. Підготовка ведучих тренінгів поступово налагоджується, але ще не сформована чітка система. Стандарти підготовки потребують чіткого визначення, адже сьогодні якість підготовки більше залежить від ступеня індивідуальної самокритичності та здатності до рефлексії, ніж від організаційних і науково-методичних
Loading...

 
 

Цікаве