WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Суїцидальна поведінка в студентському віці: причини, характеристика, методи реабілітації - Курсова робота

Суїцидальна поведінка в студентському віці: причини, характеристика, методи реабілітації - Курсова робота

зовнішньої оцінки з самооцінкою.
4. Криза відрахування
Ця криза буває спровокована ситуацією невдалого перескладання академзаборгованості і відрахуванням із вищого учбового закладу. Цікавою особливістю названої кризи є те, що про неї частіше розповідають психологу батьки відрахованого студента, а не сам студент.
Н.Хазратова наводить такий приклад: "мати студентки, відрахованої після першої сесії, так розповідає про переживання своєї доньки:
"Вона нічого мені не розповіла про те, що її відрахували. Приходила пізно і в якомусь дивному стані. Питаю її, в чому справа, а вона відмовчується або каже, що працювала в бібліотеці, а потім заходила до знайомих. Напередодні я прокинулася близько другої години ночі. Бачу, що у ванній кімнаті горить світло. Відчиняю двері: вона там. і накурено у ванній страшно. Вона дивиться на мене і раптом так тихо каже: "Мамо, допоможи мені".
Тут і розповіла мені все. А я уже боюсь, чи там тільки відрахування, чи немає чогось гіршого".[12]
Сама подія - відрахування з вузу - є тільки чинником, який запускає механізм особистісної кризи, але не є її причиною. Причина, на думку дослідниці криється більш глибоко - її витоки у базовому протистоянні особистості та організації як джерела обмежень та регламентації.
Більшість студентів після проходження адаптації до умов навчання у вузі всерйоз сприймають "правила гри", існуючі в цій організації. Але не всім вдається підпорядкувати власне "Я" соціальній регламентації. Найчастіше така проблема (у різних формах) проявляється у тих студентів, які відчувають за собою підтримку батьків і вже мають досвід обходження з їх допомогою встановлених правил. Саме тому психологічну допомогу доводиться надавати батькам, а не студентам. Найскладніше у цій ситуації - необхідність трансформації надзвичайно поширеного стереотипу про виправданість будь-якого методів допомоги своїй дитині. Як правило, той факт, що вміння батьків обійти закони (з метою забезпечити своїй дитині перебування в університеті й отримати диплом) заважає студенту адаптуватися до умов навчання, заперечується. Ще гострішою є ситуація, коли сім'я неповна коли мати вбачає сенс свого життя в соціальному облаштуванні своєї дитини.
Втім потрібно враховувати і вік батьків студентів, який часто не сприяє суттєвим особистісним змінам; крім того, ця проблема не може бути вирішена тільки за рахунок психологічних методів. Але слід зазначити основне - надзвичайно важлива роль спілкування в допомозі дітям, які знаходяться в стресовій ситуації - від цього може залежати їх життя.
Б) "Криза злиття", або проблеми взаємовідношень з протилежною статтю
Характеризуючи вік 16-25 років, а більшість сьогоднішніх студентів якраз потрапляють до цих вікових рамок, І.Попик [13] зазначає, що характерним для цього віку є гостра потреба злиття з коханою людиною. І хоча, можливо, ця потреба більш яскраво виражена в дівчат, однак вона притаманна і хлопцям, які водночас, згідно з вимогами культури, багато часу приділяють питанню матеріального і професійного облаштування життя. Те, що молоді люди прагнуть "злиття" (термін Г.Шихі, відомої дослідниці вікових криз особистості), майже ні в кого не викликає сумнівів. Водночас такого роду злиття в юнацькому віці рідко проходить без виникнення різних проблем у взаємовідносинах із протилежною статтю. Часто причиною цих проблем є надзвичайно сильний, однак неусвідомлюваний вплив культурних стереотипів, які нам нав'язують в першу чергу батьки, засоби масової інформації, художні
фільми, книги, "сценарії" сімейних взаємовідносин.
В ідеалі ми прагнемо знайти ту безумовну любов, яку відчували в ранньому дитинстві, коли нас любили не за наші хороші вчинки чи зразкову поведінку, а просто за те, що ми є в цьому світі. Джуді Кур'янські відносить потребу в безумовній любові до найвищого рівня потреб людини.1 Єдине, що парадоксально, це те, що ми все життя прагнемо знов оволодіти тим, що належало нам і було абсолютно природним одразу після нашого народження.
В своєму житті ми завжди прагнемо знайти омріяний ідеал, але чи усвідомлюємо ми якими рисами ми наділяємо цей ідеал? Багато людей, а в основному жінок, на жаль, не розуміють, що ми часто шукаємо в інших те, що повинні забезпечити собі самі. Зокрема, ми можемо шукати в потенційному партнерові реалізацію своєї потреби в окремому житті, багатстві, освіченості, артистичності, впевненості в собі, впливовості тощо. Основна проблема з такими потягами (призначеними для того, щоб компенсувати наші потреби) полягає в тому, що потяг віддано на задоволення потреб, однак якщо потреби зміняться, або партнер буде не спроможний більше їх задовольняти, то "любов" піддається сильному випробуванню.
Розчарування в партнері, в ідеалі часто може призводити до тяжких душевних переживань, які надто "тонка" натура може не витримати.
Під "кризою злиття" І. Попик розуміє специфічну проблему або сукупність проблем, які створюють суб'єктивне уявлення про неможливість реалізувати свою природну потребу в приєднанні до іншої особи, а також особливий стан переживання, який супроводжує цю неможливість. На основі консультативної роботи І.Попиком було виділено основні причини "кризи злиття":
1. Проблеми,пов'язані з непомірне високими вимогами до свого обранця.
Ці вимоги водночас можуть навіть вступати між собою в явні протиріччя (висловлювання типу: "Покохати - так королеву, загубити - так мільйон!" або "Я чекаю принца на білому коні"; чи "Я хочу, щоб вона була гарна, розумна, висока, блондинка з голубими очима, мала квартиру, автомобіль, хорошу професію, була цнотливою, вміла куховарити, шити, прати, щоб з нею було цікаво спілкуватися, щоб вона була найпристрашнішою, ну і звісно, щоб я був для неї "центром Землі").
Звичайно, немає нічого поганого в тому, аби знайти те, про що мрієш. Головне - аби знайдене не було фантомом, вигадкою. А такі "ідеальні
Образи" просто не можуть бути реальними. Отже слід ставити перед собою реальні цілі.
2. Проблеми, пов'язані з пошуком партнера кий обов'язково мусить володіти, якоюсь рисою, характеристикою і т.п,.
Ці проблеми тісно пов'язані з проблемами попереднього пункту, але на відміну від них можуть не обов'язково сприяти пошуку когось "найідеальнішого". Часом ці проблеми пов'язані із стереотипним уявленням жінок про чоловіків і чоловіків про жінок ("Жінка обов'язково повинна бути гарною" або "Чоловік повинен бути розумним"). Іноді ми шукаємо в інших те, що хотіли б бачити в собі, однак нам не вистачає рішучості, активності, таланту або просто усвідомлення реального стану речей. Ми можемо прагнути зблизитися з певним типом людей тому, що це доведе нам наявність у нас риси або досягнення, в реальності яких ми сумніваємося. Іноді, коли ми не усвідомлюємо свої справжні потреби, ми шукаємо людину, яка володіє бажаною для нас рисою, і стаємо закритими для багатьох інших знайомств з особами протилежної статі, які насправді можуть "підходити" нам набагато більше. Так ми потрапляємо в "зачароване коло" "однакових" партнерів, які попри всю відповідність нашим вимогам, "чомусь" нас не задовольняють.
3. Комунікативні проблеми в заведенні знайомств із представниками протилежної статі.
Іноді ми переконуємо себе в зручній істині: "Я не вмію знайомитися не тільки з тим, про кого весь час мрію - мені взагалі важко встановлювати контакти з людьми". Іноді закомплексованість дозволяє нам познайомитись, проте
Loading...

 
 

Цікаве