WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин академічної групи як показник її згуртованості - Курсова робота

Структура взаємин академічної групи як показник її згуртованості - Курсова робота

поведінки, що відповідає їх груповому статусу, та обов'язком поводитися відповідно до обґрунтованих очікувань інших людей.
Наступний фактор, від якого залежить успішність функціонування групи, - система комунікацій, що складається між учасниками групи. Комунікації сприяють поширенню інформації від одних членів групи до інших і забезпечують ефективність виконання завдань. М. Новиков виділив чотири типи комунікативних структур (рис.) і дійшов таких висновків: чим більший розмір групи за повної комунікативної структури (А), тим швидше виникає потреба в розподілі обов'язків між її учасниками.
За структури типу "дерево" (Г) потреба в розподілі виникає пізніше. У структурі типу "ланцюг" (В) ця тенденція посилюється. Для структури типу "цикл" (Б) кількість учасників несуттєва.
Прикладом повної комунікативної структури є дискусія, де всі учасники групи вільно спілкуються між собою. Структура типу "дерево" характерна для груп, що працюють в умовах жорсткого керівництва, виконання управлінських функцій тільки самим керівником. Структури типу "ланцюг" та "цикл" виникають при конвеєрній праці.
Аналізуючи комунікативну сітку, слід ураховувати не тільки кількість інформаційних зв'язків кожного учасника групової діяльності, а й частоту їх використання та спрямованість. При цьому нескладні завдання краще вирішує група з комунікаціями централізованого типу (Г), при вирішенні складних завдань більш ефективного є повна сітка комунікацій (А).
Мала соціальна група має складну систему спілкування та структуру взаємин між її членами. У більшості таких груп ці взаємини мають подвійний характер.
Оскільки переважна частина малих соціальних груп виникає у зв'язку з необхідністю розв'язувати якийсь комплекс суспільних завдань, то у ході їх реалізації, у спільній цілеспрямованій діяльності члени групи повинні виконувати певні робочі функції: обмінюватися інформацією, узгоджувати свої дії з іншими, виконувати певні вимоги. Це - сукупність взаємовідносин, зумовлена об'єктивними соціальними відносинами, до яких людина залучається незалежно від її симпатій - антипатій.
Формальна структура студентської групи - це зовнішні комунікативні зв'язки за допомогою яких здійснюється спілкування людей в навчанні та інших різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є:
- поділ праці та спеціалізація функцій;
- ієрархія посад;
- наявність системи координації дій;
- встановлення постійних комунікацій та способів передачі інформації.
У межах офіційної структури формується не офіційна (неформальна) структура групи, яка відображає внутрішні взаємини між її членами.
Оскільки не формальні групи виникають самочинно, стихійно, їхня структура офіційно не зафіксована. Права та обов'язки членів таких груп менш визначені і менш конкретні. Головними засобами контролю тут є звичаї, традиції, групові звички, фіксовані у громадській думці.
Американські психологи виділяють головні потреби що зумовлюють утворення неформальних груп та вступ людини них:
1. Потреба в допомозі. З різних причин люди вважають недоцільним звертатися за допомогою до офіційного керівництва, щоб порадитись, як їм виконати доручену справу (невпевненість у собі, страх критики та ін.). У цих випадках вони вважають за краще одержати допомогу неформальним шляхом від колег.
2. Потреба у захисті. Виникає, коли підлеглі не довіряють керівництву, або тоді, коли треба приховати помилки свої чи друзів, або коли працівники незадоволені існуючими умовами праці.
3. Потреба в інформації. Люди хочуть знати про все, що відбувається навколо них, особливо те, що стосується їхньої роботи. У формальних організаціях, як правило, не вся інформація доходить до виконавців, а інколи вона навмисне приховується. Тому однією з важливих причин приналежності до неформальної організації є доступ до неформального каналу інформації - чуток, пліток. Це, зокрема пов'язано з потребою у психологічному захисті і приналежності до групи.
4. Потреба у тісному спілкуванні та симпатії. Люди схильні встановлювати тісніші контакти з тими, хто ближче до них, ніж з тими, хто на відстані. Крім того, вони хочуть бути ближче до тих, кому симпатизують, хто їм подобається.
Співвідношення ділової та емоційної структур багато в чому визначає рівень розвитку групи, ефективність її діяльності, міру впливу на особистість.
Офіційно-ділове спілкування має ту перевагу. Що дає змогу швидко включатися у комунікацію з людьми різних соціальних груп, різних ціннісних орієнтацій, своєчасно передавати і одержувати необхідну для справи інформацію. Але його ефективність може знижуватися через надто однобічну спрямованість. Коли відносини в групі надмірно регламентовані і формалізовані, потреби в близькому між особистісному спілкуванні не знаходить виходу в цій групі. Між її членами виникають психологічні бар'єри (конфлікти, непорозуміння, напруга), і особистість починає орієнтуватися на ніші групи.
Усе це суттєво знижує рівень групових відносин і негативно впливає на діяльність групи.
Неофіційна структура групи відображає той реальний факт, що людина - це завжди цілий комплекс соціальних ролей, де офіційна роль, специфічна для конкретної групи, - лише одна з них. У неформальному спілкуванні особливо важливими є індивідуальні схильності (нахили), особливості характеру, настроїв, тому воно завжди має характер вибіркових, емоційно насичених контактів.
Але неформальнівідносини мають і недоліки. У неформальних групах створюються свої соціальні норми, які не завжди співвідносяться з цінностями формальної організації.
Важливим фактором у розвитку групи є вплив куратора групи на її діяльність. Тому куратору важливо знати про міжособистісні стосунки в групі, що може сприяти налагодженню контакту куратора з групою.
Процес міжособистісної взаємодії може допомогти визначити викладачу як виховні тенденції впливу, так і пізнати кожного студента окремо. Крім ретельно розроблених психодіагностичних методів вивчення цих аспектів, існує один найбільш доступний і широко використовуваний метод збору емпіричних даних - спостереження.
Знання про рівень міжособистісних стосунків студентів групи, отримані за допомогою психодіагностики, допоможуть викладачу розібратися в багатьох проблемах і конфліктах, розглянути закономірності, які визначають, чи будуть такі взаємини в групі сприяти особистісному зростанню, продуктивності навчання, відкритості, само здійсненню особистості студентів, чи вони приведуть до регресу в психічному розвитку і зумовлять утворення ряду захисних механізмів.
Чим більше буде знати куратор чи викладач про міжособистісні взаємодії, тим більшою мірою побудова взаємин зі студентами буде включати наступне:
тенденцію до взаємного спілкування зі зростаючою узгодженістю;
тенденцію до більш адекватного взаєморозуміння повідомлень;
зростання психологічної відповідності між членами групи, симпатій, атракції і дій, які визначатимуть задоволеність взаємостосунками.
Досвід з вивчення взаємостосунків показує, що в умовах невеликої студентської групи, коли емоції починають виявлятися дуже сильно, нейтральний, розуміючий наставник, який виступає як "каталізатор", може допомогти розібратися в проблемі студента чи групи, прояснити думки і ставлення кожної сторін. Для цього треба визначити труднощі у взаємостосунках, які пов'язані з:
- прагненням оцінювати, осуджувати, підтримувати чи не підтримувати, робити неадекватні заяви про групу;
- відсутність тенденції до ризику у справі змінити власну позицію, з метою прийняти чи зрозуміти позицію своїх опонентів.
Чи існує засіб вирішити ці проблеми в міжособистісних взаєминах в студентській групі? Чи можна запобігти вказаних перешкод у контактах? У зв'язку з цим викладачу
Loading...

 
 

Цікаве