WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин академічної групи як показник її згуртованості - Курсова робота

Структура взаємин академічної групи як показник її згуртованості - Курсова робота

той же час асоціальним (або навіть антисоціальними) змістом діяльності (наприклад, шайка злочинців);
- колективи, тобто групи, в яких міжособистісні стосунки опосередковуються особисто значимим й суспільно цінним змістом груп нової діяльності. Добре, коли студентська група стає студентським колективом - це проявом найвищої згуртованості та само організованості групи.
Для дослідження малих груп необхідно отримати деякі статистичні дані: межі групи, її склад (чисельність, характеристика членів групи), структура (структура комунікацій, структура підлеглості, емоційна структура, структура міжособистісних стосунків), групові процеси (процеси, що організовують діяльність групи, насамперед процеси групової динаміки, що відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: керівництво та лідерство, прийняття групових рішень, вироблення групових норм, формування структури групи), групові норми та цінності (певні правила, що встановлені, відпрацьовані та прийнятті групою. Норми, що виконують регулятивну функцію та спираються на групові цінності).
Перелік ознак для характеристики складу реальної групи залежить від типу її діяльності.
Це стосується і структури групи. Існує кілька формальних ознак структури групи: структура комунікацій, структура керівництва, підлеглості та ін. Крім того, можна виділяти емоційну структуру групи, структуру міжособистісних стосунків та її зв'язок із функціональною структурою групової діяльності. При розгляді групи як суб'єкта діяльності аналіз структури групової діяльності має включати аналіз функцій кожного члена групи. Співвідношення цих двох структур є співвідношенням "неформальних" та "формальних" взаємин у групі.
Проте основною метою соціально-психологічного аналізу являється вивчення процесів, які відбуваються в житті групи й свідчать про її розвиток. Групова динаміка - це сукупність процесів, які одночасно відбуваються в групі на протязі якогось відрізку часу і відображають її рух від стадії до стадії, тобто розвиток. Найважливішими серед являються процеси утворення малих груп; лідерства; прийняття групових рішень; утворення колективу.
При дослідження процесу утворення малих груп увагу акцентують не тільки на способі утворення, але й психологічних механізмах, які роблять групу групою (феномен групового тиску та групової сплощеності). Феном групового тиску (конформізму) пов'язаний з прийняттям рішення уже існуючих норм групового життя кожним знову вступаючим в неї індивідом, з "підключенням" індивіда до групи та його "підкоренням" групі. Так студентська група утворюється як формальна група, організована деканатом без врахування психологічних та особистісних особливостей кожного з членів групи.
Другою стороною проблеми формування малої групи є розвиток групової спорідненості. Вданому випадку дослідників цікавить не те, як окремий індивід входить в групу, а сам процес формування особливого типу зв'язків у групі, які дозволяють зовнішньо задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, в складний психологічний організм, який живе за власними законами.
При характеристиці динамічних процесів в малій групі виникає питання про те, хто бере на себе функції її організації, які особливості управління групою. Феномен лідерства й керівництва в усьому його багатоманітні виражень є однією з основних проблем соціальної психології, що має не лише тероретичне, але велике практичне значення.
Під лідерством розуміють один з детермінованих загальними стосунками процесів організації малої групи й керівництва нею, що сприяє досягненню групових цілей. Лідер - це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної (як правило, досить значимої) ситуації, щоб забезпечити організацію суспільної діяльності.
Якщо феномен лідерства пов'язаний що регуляцією неформальних стосунків, то керівництво - засіб регулювання офіційних стосунків. Керівництво являє собою процес управління групою, що здійснюється керівником (старостою) групи на основі повноважень наданих йому деканатом. В ідеалі керівник та лідер є однією й тією ж особою, проте на практиці таке відбувається не часто. Тому мистецтво керівника полягає в умінні координувати роботу лідерів, спиратися на них.
Традиційно виділяють такі типи керівництва та лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.
Авторитарний (адміністративний, директивний, вольовий) стиль, відрізняється тим, що групою керує одна людина - керівник. Саме він виробляє, координує та контролює її діяльність.
Адміністративний стиль породжує стосунки між старостою та іншими членами групи, які схематично можна уяви у вигляді зірки. Він сприяє збільшенню кількості ієрархічних ступенів й перешкоджає співробітництву. Цей управління посилює фрустрацію й тим самими сприяє виникненню неформальних груп.
Демократичний стиль управління (керівництва) деякі автори називають колегіальним, товариським. Його характерна особливість - активне спілкування старости з одногрупниками. Рішення приймаються на зальних зборах групи.
Цей стиль сприяє поширенню інформації та полегшення прийняття рішення, проте при авторитарному стилі рішення приймаються швидше. Демократичний стиль складно реалізувати на підприємстві, проте в студентському колективі, на нашу думку він є переважаючим.
При демократичному стилі управління краще здійснюється самоконтроль, а структура групи більш проста (менше ієрархічних рівнів). Структура групи має вигляд розгалуженої мережі.
Ліберальний стиль керівництва характеризується тим, що функція керівництва передається повністю членам групи, які стають "групою без керівника". В дійсності лідер існує, але його позиція непомітна. Така група живе дуже динамічно, проте використовує багато енергії на власну організацію.
Характеристика динамічних процесів в малій групі буде неповною без врахування ще одного явища - колективу, виникнення якого можна вважати як специфічну стадію його розвитку. Колектив - це особлива характеристика групи, пов'язана з суспільною діяльністю. Це продукт розвитку групи. Колективом можна вважати не кожну групу, а лише ту, якій притаманні певні психологічні характеристики, які виникають в результаті розвитку її основноїдіяльності й представляють особливе значення для її членів.
Одним з важливих параметрів функціонування групи є групові норми. Це певні правила, відпрацьовані й прийняті групою. Поведінка членів групи здійснюється відповідно до групових норм, які виконують регулятивну функцію щодо діяльності групи. Норми тісно пов'язані з цінностями, бо всякі правила формулюються тільки на підставі відпрацювання певного ставлення до соціальних явищ, що зумовлене місцем групи в соціальному середовищі, її досвідом в організації певної діяльності.
Цінності різних соціальних груп не завжди збігаються. Норми як правила, що регулюють поведінку та діяльність членів групи, спираються саме на групові цінності. Зміст норм групи включає в себе і загальнозначущі норми, і специфічні, відпрацьовані конкретною групою. Взаємини індивіда і групи можна зрозуміти лише за умови визначення, які норми групи він приймає, а які відкидає, і чому він робить такий вибір. Групові норми сприяють підвищенню стабільності групи, вони не тільки впливають на членів групи, а й становлять основу соціального контролю.
Поведінка членів групи залежить від системи очікувань щодо виконання групових норм. Такі очікування (у соціальній психології вони мають назву експектацій - від англ. - очікування) - це різновид соціальних санкцій, що впорядковують систему взаємин і взаємодій у групі. На відміну від офіційних регуляторів поведінки в групі експектації мають неформалізований і не завжди усвідомлюваний характер. Вони характеризуються правом очікування від оточуючих
Loading...

 
 

Цікаве