WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

відносно схожості у вказаних характеристиках.
Разом з тим повністю можливі й більш складніші форми залежності змінних, коли зростання згуртованості призводить до наслідків які знижують її. Так, зростання згуртованості може посилити вплив лідера в групі, і не виключено, що він буде прагнути примусити її членів виконувати дії, які фруструють їх та зменшують для них спонукальну цінність групи, що звичайно, негативно відіб'ється на показниках згуртованості.
Аналіз співвідношення можливих причин і наслідків згуртованості дав можливість Д. Картрайту висловити думку відносно необхідності утворення пояснювальних моделей даного феномену, які мали б форму "кругової причинності", з метою отримання більш адекватних уявлень про розвиток, збереження і зменшення згуртованості груп.
Як слід охарактеризувати щойно розглянутий підхід? Що стосується
спроби представити згуртованість як деякий багатофакторний феномен,
що має в основі досить складне сполучення змінних групового і
особистісного характеру, то вона заслуговує уваги, хоча конкретне и
втілення в запропонований Д. Картрайтом моделі не можна визнати
задовільним. Справа в тому, що модель практично не піддається
операціоналізації, і в кінцевому результаті, не дивлячись на
різноманітність детермінуючих, згуртованість факторів (чи мотивів сил)
емпіричне вивченняфеномена зводиться, головним чином до роботи
лише з одним із них - міжособистісною привабливістю, про що свідчить
аналіз, проведений самим Д. Картрайтом, а пізніше іншими дослідниками.Цей аналіз вказує на відсутність, у межах підходу, що розглядається адекватно вимірювального інструменту згуртованості, що неє чимось несподіваним, враховуючи відносно невисокий теоретичний рівень розробки проблеми. Також необхідно звернути увагу на ту обставину, що модель несе на собі відбиток емпіричності, у доборі змінних, що її складають, переважає особиста перевага, яку їй надає автор.
Чому ж, в такому випадку модель, яку критикуємо відносимо до числа цікавих спроб вивчення даного феномену? А тому, що в ній нехай в імпліцитній формі, є декілька корисних, для побудови наступних[14, с.67]дослідних підходів, ідей.
Це є звернення до мотиваційної основи поведінки індивідів, тобто фактично врахування субєктивного фактора при розгляді суто , групового феномена; вказівка на різнохарактерну природу детермінації групової згуртованості; розкриття взаємозв'язків деяких важливих компонентів моделі, необхідних для з'ясування конкретної ролі феномена згуртованості в груповому процесі.
В описі двох попередніх моделей згуртованості неважко знайти спільне, характерне для акцентування переважно емоційної природи феномена. У цьому змісті повною антитезою обом підходам є уявлення про згуртованість групи як її ціннісно-орієнтаційну єдність, яке розвиває Л.В. Петровський і прихильники сгратометричної концепції групової активності.
Слід, одначе, зауважити, що сама по собі ідея розгляду схожості, чи
єдності, ряду особистісних особливостей членів групи, наприклад, їх
думок, цінностей, поглядів у контексті проблеми згуртованості не нова.
Думка про те, що схожість індивідів у думках, цінностях, поглядах є
однією із умов їх взаємного притягання, а це означає (за Д. Картрайтом)
ріст мотивації групового членства і у свою чергу згуртованості,
розглядалася в зарубіжній літературі ще на початку 50-х років і пов'язана в
першу чергу з дослідженнями Л. Фестингера й Т. Ньюкома. Проте аналіз
подібної схожості замикається в роботах згаданих авторів, головним
чином, на змінних емоційного типу. Так, згідно з Т. Ньюком, схожість у
поглядах веде до росту міжособистісної атракції, за логікою теорії
процесів тотального порівняння Л. Фестингера схожість у міркуваннях
сприяє утворенню неформальних (психологічних) груп.
У зовсім іншому аспекті розглядається питання, яке нас цікавить у
межах стратометричної концепції колективу А.В.Петровського.
Вся структура малої групи ділиться на три прошарки. Перший прошарок зовнішній рівень групової структури, де відокремлюються безпосередні емоційні міжособистісні відносини (емоційна єдність), тобто те що традиційно вимірювалося соціометрією. Другий прошарок - дещо глибше утворення, яке позначається терміном "ціннісно-орієнтаційна єдність і характеризується тим, що відносини тут мають опосередкований спільною діяльністю характер. Стосунки між членами групи в цьому разі будуються не тільки на грунті симпатій - антипатій, а на збігові ціннісних орієнтацій. І, нарешті, третій прошарок групової структури лежить ще глибше і передбачає ще більшу включеність індивіда до суспільної групової діяльності. На цьому рівні члени поділяють цілі групової діяльності, тому його називають "ядром" групової структури, предметно-цільовою єдністю. Виявлення рівня групової згуртованості, особливо в студентських академічних групах, дозволяє з'ясувати успішність протікання адаптаційних процесів і при потребі вносити необхідні зміни в організацію навчально-виховної діяльності.
3.Згуртованість, як показник роз-витку студентської академічної групи.Вивчення психологічної струк-тури навчальних груп і міжособистісних взаємин у них показало, що оптимальні відносини склада-ються у групах, де є 3-4 мікрогрупи зі своїми інтересами .Їх
Інтерес до проблеми згуртова-ності з боку як вітчизняних так і зарубіжних вчених не випадковий. Він пояснюється її великою прак-тичною значимістю. Саме групова згуртованість забезпечує ефектив-ність функціонування малих соці-альних груп. Більшість дослідників одним із наслідків згуртованості називають підвищення рівня про-дуктивності груп. Результати їх робіт свідчать про наявність пози-тивної залежності між згуртованістю і продуктивністю групи. Хоча ряд робіт містять протилежні висновки. Наприклад, на думку Шахтера, згур-тованість не обов'язково збільшує або зменшує продуктивність групи. Важливими є групові норми. Якщо вони передбачають низькі рівні про-дуктивності, члени високозгурто-ваних груп будуть перешкоджати її росту.
Ряд авторів у своїх роботах довели, що міжособистісні взаємини у малій групі суттєво впливають на її згуртованість і на ефективність на-вчання. Група впливає на про-дуктивність, хід і спосіб розв'язання спільних завдань. Навчання студен-тів у складі малих груп забезпечує підвищення його ефективності, посилює виховну і розвивальну фун-кцію, згуртовує групу. У відповід-ності з отриманими результатами, а також висновками психологів про те, що будь-яка взаємодія людей, навіть при мінімальній їх кількості, починається з розподілу функцій, бо без цього неможливе існування групи як єдиного цілого, як
Loading...

 
 

Цікаве