WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

перераховані вище фактори і наслідки згуртованості носять виражений емпіричний, стихійно випадковий характер.
І крім того, згуртованість у представленому вище трактуванні виступає, як суто емоційний феномен, якого недостатньо для пояснення причин єднання соціальної групи. Взагалі подібне розуміння згуртованості типове і для більшості різних зарубіжних робіт. Посилаємося хоч би на одну із останніх публікацій спеціаліста в галузі групової динаміки А.Зандера, який вважає, що згуртованість грунтується на притяганнігрупи для тих, хто є її членом і будує свій аналіз за вже традиційною схемою виділення детермінант міжособистісної атракції, які розглядаються як джерела групової згуртованості.
Трактування згуртованості як переважно емоційного феномена міжособистісних відносин хактерне не тільки для багатьох зарубіжних дослідників.
Огляд вітчизняних робіт у галузі психології груп виконаний І.О.Донцовим, який також відкриває цілий ряд спроб "емоційного"[14, с.64]підходу до проблеми. Вітчизняні автори не користуються поняттям атракції, алезгуртованість групи описується в їх дослідженнях як соціометричний феномен, операційно виражений співвідношенням інгрупових і аутогрупових соціометричних виборів, що кваліфікуй спеціалістами, як один із проявів міжособистісної атракції.
Ототожнення згуртованості з міжособистісною атракцією - явище що доволі часто зустрічається в літературі, та все ж таки існують і більш цікаві, на наш погляд, спроби розуміння суті проблеми, що досліджується Одна з них належить Д. Картрайту, який запропонував доволі розгорнуту модель групової згуртованості, в основу якої покладено уявлення про згуртованість як деяку результативність сил і мотивів, що спонукають індивідів до збереження членства в даній конкретній групі.
Сукупність цих сил іншими словами, детермінант згуртованості, представлена в моделі таким добором змінних: мотиваційне підґрунтя потягу індивіда до групи, яке включає сукупність його потреб і цінностей; спонукальні властивості групи (цілі, програми, характеристики її членів, спосіб дії, престиж, інші ознаки, важливі для мотиваційної основи суб'єкта);очікування індивіда, або суб'єктивна ймовірність того, що членство матиме для нього позитивні або негативні наслідки; індивідуальний рівень порівняння як середня суб'єктивна оцінка наслідків перебування людини в різних соціальних групах.
При цьому Д. Картрайт підкреслює, що визначені характеристики групи будуть мати спонукальну силу для суб'єкта лише в тому випадку, якщо вони відповідають належним потребам, що входять у його мотиваційну основу прагнення до групи.
Основну увагу серед вищенаведених детермінант згуртованості в даній моделі приділено спонукальним властивостям груп.
До таких властивостей віднесено: привабливість членів групи (тоото
ступінь симпатії, що відчувають до них оточуючі); схожість між членами
групи (частіше всього в цінностях, настановах тощо);особливості групових цілей (їх відповідність потребам членів групи, чіткість
постановки, успіх групи, успіх групи в їх досягненні);своєрідність
взаємозв'язків членів групи (частіше всього мова йде про наслідки
кооперативної і конкурентної стратегій поведінки членів групи);
задоволення груповою діяльністю (як частина загальногозадоволення працею);характер керівництва і прийняття рішень(маються на увазі стилі керівництва ідійсна участь індивідів у вирішенні групових проблем );властивості групи (головним чином, моделі комунікативних мереж і статусно-рольові аспекти структури); групова атмосфера(її аналогом, як правило, є особливості міжособистісних стосунків, що складаються між членами групи); величина групи.
Окрім вищеназваних, детермінант згуртованості відсутній у моделі Д. Картрайта, але згадується цілим рядом інших авторів у міжгруповому конфлікті[14, с.65].
Згідно із сучасними даними сам по собі міжгруповий конфлікт (зазвичай, як аналог, дослідники вказують на міжгрупове суперництво) впливає на ріст згуртованості в групі ні скільки не більше ніж звичайні коактивні чи кооперативні форми стосунків між групами, що суперечить попереднім уявленням про тісний позитивний зв'язок між цими змінними.Головним фактором росту групової згуртованості в ситуації міжгрупового конфлікту є характер взаємозалежності, що існує між індівідами і групами, яка виражається у сприинятті індивідами своєї групи, як єдиного цілого, переживанні спільності "долі групи", своєрідності контактів у групі.
Поряд з розглядом детермінант групової згуртованості в моделі Д. Картрайта обговорюються можливі наслідки зростання, а саме: збереження групового членства (воно виявляється у зменшенні числа відлучень із групи); посилення впливу, що здійснює група на своїх членів (більш помітними стають прояви феномену конформної, поведінки); підвищений інтерес до життя групи (мається на увазі велика включеність індивідів у групову діяльність); ріст індивідуальної адаптації до групи і переживання почуття особистої захищеності (квазітерапевтичний ефект, що викликаний фактором групової згуртованості і виражається в зростанні самооцінки та зниженні тривожності членів групи).
У доповнення до виділених Д. Картрайтом наслідків групової згуртованості зупинимося коротко ще на одному з них, з нашої точки зору, суттєвому - продуктивності групи.
Як мінімум два фактори можуть суттєво вплинути на взаємозв'язок
цих змінних, по-перше, прийняті в групі норми (це означає, що якщо
групові норми передбачають низький рівень продуктивності, члени
згуртованих груп будуть у більшій мірі перешкоджати її росту, ніж члени малозгуртованих груп) і, по-друге, мотивації до групової діяльності
(виявляється, що продуктивність і згуртованість мають тенденцію позитивного зв'язку у випадку підвищеної мотивації членів групи і
виявляють тенденцію до негативного зв'язку у випадку недостатньої
мотивації).
Зазначимо, що факт вищевказаного опосередкування взаємозв'язку
між згуртованістю і продуктивністю, іншими словами ймовірний характер
цієї залежності, здається нам повністю закономірним у контексті
можливостей реалізації принципу системності та аналізі феноменів
соціальної групи.
Але повернемося до моделі Д. Картрайта. У ній автор звертає увагу на таку обставину: як причини, так і наслідки згуртованості тісно повязані між собою, відкриваючи постійні взаємопереходи факторів, що підвищують згуртованість, ведуть до наслідків, які у свою чергу її також підвищують. Наприклад, схожість у цінностях і поглядах сприяє[14, с.66]посиленню впливу групи на своїх членів
Loading...

 
 

Цікаве