WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

особистості в області емоційної й інтелектуальної саморегуляції. Викладене свідчить, що становлення особистості студента відбувається в ака-демічній групі, яка знаходиться на певному етапі свого розвитку. Характер розвитку особистості значною мірою обумовлений рівнем розвитку групи, до якої особистість включена і в яку вона інтегрована. В ака-демічних групах, які досягли в своєму розвитку рівня колективу, існують сприятливі умови для формування у студентів позитивних якостей особистості, не-обхідних сучасному фахівцю[5, с.68].
3.Теоретичні підходи до трактування згуртованості як групового студентського феномену.
Групова згуртованість - один із процесів групової динаміки, який характеризується мірою відданості групі. Проблема групової згуртованості є однією з найважливіших у розгляді особливостей формуваннямалої групи особливо на етапі адаптацій до нових умов. Йдеться про утворення і розвиток у групі таких зв'язків, які дають змогу зовнішньо задану структуру перетворити на психологічну спільність людей, складний психологічний організм, що живе за своїми власними законами і активізує процеси адаптації на особистісному рівні. Конкретними показниками згуртованості групи є :
? рівень взаємної симпатії в міжособових стосунках - чим більша
кількість членів групи подобається один одному, тим вища її
згуртованість.
? міра привабливості - (корисності) групи для її членів - чим більше
людей, які задоволені перебуванням у групі, тобто тих, для кого
сус-єктивна цінність набутих завдяки групи переваг переважає над
затраченими зусиллями, тим вища сила її притягування, а отже
згуртованість [15, c.380-381].
Левін визначає згуртованість як результат дії позитивних сил притягування і негативних сил взаємного відштовхування.
Ялом, посилаючись на проведені ним дослідження, показує, що зорієнтовані на близькі завдання люди, можутьуспішно діяти в групах і що сумісність міжособових стилів позитивно корелює з груповою згуртованістю.
Серед джерел життєдіяльності групи, насамперед, слід відокремити ті сили, які забезпечують постійне задоволення людини від перебування в групі.Група задовольняє індивідас тільки в тому разі, якщо вона забезпечує перевагу виграшів над програшами більше, аніж будь - яка інша група.
Як бачимо згуртованість групи має дві основні утворюючі: по-перше це міра привабливості власної групи, по-друге - сила тяжіння(притягування) інших досяжних груп. Виходячи з цього, групу можна визначити як сукупність індивідів, пов'язаних таким чином, що кожний із них розцінює переваги від об'єднання як більш значущі, аніж ті які можна одержати поза групою Це означає, що будь-яка група з самого початку є згуртованим цілим. Проте є тут й інші питання: як згуртованість початкового етапу підтримується надалі і від чого залежить її сталість?
Для його розв'язання необхідно передусім знайти адекватні засоби вимірювання наявного рівня цієї згуртованості.
Вперше концепція групової згуртованості була сформульована в США. У 1946 році на семінарі з проблеми малих груп, проведеному в Гарвардському університеті Р. Бейзлом, уже говорилось про необхідність детального вивчення даного феномена. Роботи, виконані Л. Фестінгером, іншими дослідниками в кінці 40-х років, виділили фактор групової згуртованості як один із основних напрямів у вивченні групової динаміки.
Більшість проведених у США експериментів у 40-50-х роках, як відмічає М. Аргайл та інші автори, були лабораторними експериментами, у яких використовувались штучно створені групи.
Оскільки на першому етапі вихідною моделлю була дифузна група, то в основному фіксувались такі показники групової активності як частота і характер взаємодії між членами досліджуваних груп. Ось чому частота взаємодії (кількість комунікацій у групі) була тісно пов'язана з джерелом групової активності і стала широко використовуватись у багатьох роботах із групової діагностики. У першу чергу вона була пов'язана з такою характеристикою групи як згуртованість, від рівня якої, як передбачалось, залежить і продуктивність групи, і стійкість її структури, і здатність переносити фрустрацію, особливо на початковому етапі адаптації.
В огляді проблем групової динаміки Д. Картрайт і А. Зандер (1953) відмічали, що групи відрізняються одна від іншої перш за все рівнем згуртованості.
Г. Хомас (1960) стверджує, що частота взаємодії між членами.групи, симпатія один до одного тісно пов'язані зі згуртованістю. С.Шахтер, А.Лотт, Т.Ньюком пов'язують групову згуртованість з привабливістю вважаючи її однією із основ згуртованості. Привабливість тісно повязана зі згодою. Схожість позицій стосовно чого-небудь чи кого-небудь призводить до більшої привабливості групи. Автори даної концепції групової згуртованості вважають, що частота взаємодій з відповідним емоційним забарвленням все-таки призводить до схожості позицій членів групи, яка виражається в спільності ставлення до певних об'єктів[Проблеми освіти:, с.63].
Так трактується згуртованість багатьма зарубіжними авторами і найбільш концентровано таке розуміння виступило у свій час у великійпублікації оглядового типу.А. Лотт і Б.Лотт, які визначали згуртованість, як таку групову властивість, що є похідною від кількості і сили взаємних позитивних установок членів групи[13, с.106].
І хоча самі автори вважають визначення згуртованість в значенні міжособистісної симпатії досить довільним, проте, вони вважають свій підхід правомірним визначаючи, що він стосується лише одного з аспектів згуртованості. А. Лотт і Б.Лотт намагались визначити групу змінних, які складають на їх думку, сукупність причин і наслідків симпатій.
До причин, що впливають на рівень симпатії(згуртованості) вони відносять:частоту взаємодії індивідів, стиль керівництва групою(переважно демократичний); фрустрацію та загрозу перебігу групового процесу (як наслідок міжгрупових відносин); статусні й поведінкові характеристики членів групи; різноманітні прояви подібності між людьми(за установками, віком, професію, в етнічному плані тощо); успіх увиконанні групового завдання та ін.
У числі наслідків симпатії (згуртованості) є: сприятлива оцінка членами групи ситуації міжособистісної взаємодії; зміна оцінки інших осіб у внутрішньогруповій комунікації (в ряді вчинків, хоча й не завжди симпатія позитивно корелює з частотою комунікації партнерів),зростання конформної поведінки, можливе зростання продуктивності групи (проте, в цілому, між згуртованістю і продуктивністю має місце криволінійна залежність, про що говоритимемо далі).
Антиподом є агресивна поведінка щодо несимпатичної особи. Неважко помітити, що
Loading...

 
 

Цікаве