WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

Структура взаємин у студентській академічній групі - Курсова робота

рівень, якого вона досяг-ла у своєму розвитку.
Номінальна група. Вона вже має певну назву, але існує лише формально, оскільки її члени ще не вступи-ли у спільну діяльність, що здатна опосередковувати відносини між ними. Група-асоціація. На цій стадії починається спільна життєдіяльність групи, виникають перші ознаки утво-рення колективу. В такій групі вже існує офіційна структура, спільна мета діяльності, але діяльність ок-ремих студентів має переважно індивідуальний харак-тер, у них ще відсутня потреба працювати разом, спіль-норозв'язувати групові завдання.
Група-корпорація. Характеризується більш чітко окресленою спільною метою та єдністю дій. Співпраця, активна взаємодія членів групи створюють груповий досвід спілкування, підготовленість у певному виді діяльності, проте психологічної єдності ще немає.
Важливо зазначити, що група-корпорація може мати як просоціальну, так і антисоціальну спрямо-ваність. Традиційно у вітчизняній соціально-психо-логічній літературі групи-корпорації просоціального спрямування визначають терміном "група-кооперація". Студентська група, яка знаходиться на цьому рівні розвитку, відрізняється сформованою ор-ганізаційного структурою, досить високим рівнем співробітництва студентів, міжособистісні відносини в ній мають діловий характер. А термін "група-корпо-рація" вживається переважно для позначення груп з антисоціальною спрямованістю, які хоча й відрізня-ються організаційною і психологічною єдністю, але ви-являють при цьому явні ознаки групового егоїзму, відчужені від інших груп, протиставляють себе їм. Як бачимо, таке трактування не зовсім збігається з устале-ною міжнародною термінологією.
Зазначимо, що відносна автономізація групи є однією з умов її саморуху до єдності, до колективу. Са-ме на цьому етапі студенти групи ідентифікують себе з нею ("моя група"). Але надмірна автономізація часто виступає проявом антисоціального спрямування гру-пової діяльності.
Колектив - наступний рівень розвитку міжосо-бистісних відносин у групі. Вона може стати колекти-вом, якщо взаємодії і взаємовідносини студентів групи опосередковуватимуться загальними цілями, завдан-нями спільної діяльності, особистісно-значущим змістом цієї діяльності. Інтергрупова активність, що виникає у колективі, має значний вплив як на членів самої груші; так і на інші студентські групи вищого навчального закладу. Якщо студентська група у своєму розвитку досягає рівня колективу, то вона стає рефере-нтною для її членів, тобто такою, на думку якої вони зважають в першу чергу.
Мірою того, як студентська група проходить шлях свого розвитку, в ній з'являються формальні і нефор-мальні лідери. Ролі формальних лідерів виконують об-рані чи призначені старости, профорги та інші посадові особи групи, на яких покладено виконання обов'язків, встановлених у даному вищому навчальному закладі. Сьогодні, на жаль, немає єдності у визначенні рольо-вих функцій формальних лідерів студентських груп. В такій ролі виступають студенти, що користуються в групі особливим авторитетом. Від них значною мірою залежить психологічний клімат у групі, самопочуття її членів, а також визнані в ній моральні норми. В ака-демічній групі з високим рівнем розвитку підвищують-ся вимоги до кожного її члена і особливо до лідерів.
Розвиток взаємовідносин студентського колекти-ву і особистості проходить через декілька стадій.
Перша стадія - адаптація суб'єкта як члена нової групи. Перш ніж реалізувати потребу виявити себе як особистість, він має засвоїти діючі в групі норми (мо-ральні, навчальні та ін.) і опанувати прийоми і засоби діяльності, якими володіють усі інші її члени. Через це у нього виникає об'єктивна необхідність "бути таким, як усі", що досягається за рахунок суб'єктивно пережи-тої втрати тих чи інших індивідуальних рис[5, с.67].
Друга стадія - індивідуалізація. Вона полягає у за-гостренні протиріч між досягнутим результатом адап-тації (тим, що студент став "таким, як усі") і потребою студента у максимальному вияві себе як неповторної особистості, що має свою індивідуальність, яка при цьому не задовольняється. Студент починає шукати способи і засоби для вираження своєї індивідуаль-ності, для демонстрації її в групі.
Третя стадія - інтеграція особистості в групі: сту-дент зберігає лише ті індивідуальні риси, що відповіда-ють необхідності й потребам групового розвитку, а та-кож власну потребу здійснити значущий внесок у жит-тя групи. Група при цьому певною мірою змінює свої групові норми, вбираючи ті риси студента, що визна-ються групою як ціннісно-значущі для її розвитку. Так відбуваються взаємні перетворення особистості і гру-пи.
Якщо студенту не вдається подолати труднощі адаптації, то в нього можуть сформуватися такі якості, як конформність, безініціативність, може з'явитися невпевність у собі, що призводить до заниження само-оцінки. Якщо студент пройшов стадію адаптації і почи-нає на другій стадії пред'являти групі такі свої індивідуальні відмінності, що відкидаються нею через невідповідність її потребам, це може призвести до роз-витку в нього негативізму, агресивності, підозрілості, неадекватної завищеної самооцінки. В студента, який успішно проходить стадію інтеграції у високорозви-неній групі, формується розвинуте колективістичне самовизначення. Якщо ж група, до якої входить індивід, має асоціальну спрямованість, то в нього мо-жуть розвитися відповідні асоціальні риси.
Дієвим засобом розвитку особистості окремих сту-дентів, а також академічних груп в цілому виступає студентське самоврядування.
Дійсно, в умовах самоврядування цілі діяльності й особистості, й групи, виходячи за їх межі, роблять їх відкритими системами, забезпечуючи тим самим їхній розвиток. Спільна діяльність, спрямована на розв'язання протиріч між особистістю (академічною групою) і адміністрацією вузу (громадськими ор-ганізаціями) веде до формування нових властивостей і якостей особистості майбутнього фахівця. Так, відно-сини відповідальної залежності, що складаються між членами студентського колективу в умовах самоор-ганізації, сприяють становленню таких особистісних якостей, як почуття обов'язку, відповідальність за до-ручену справу, наполегливість у досягненні поставле-ної мети. У процесі самостійної постановки та вирішення життєво важливих завдань у членів сту-дентського колективу формуються ініціативність і са-мостійність, розвиваються творчі й інтелектуальні здібності. Розширення ділових контактів із представ-никами адміністрації вищого навчального закладу і громадських організацій сприятливо відбивається на формуванні навичок ділового спілкування і організа-торської діяльності. При цьому в колективі створюєть-ся особливий соціально-психологічний клімат, що сти-мулює активність
Loading...

 
 

Цікаве