WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Соціокультурний вплив особистості педагога у процесі формування громадянськості сучасної молоді - Реферат

Соціокультурний вплив особистості педагога у процесі формування громадянськості сучасної молоді - Реферат

негативно впливати на розвиток громадського світогляду вихованців. В цій комунікативній взаємодії педагог повинен бути не лише простим ретранслятором цікавої та патріотично спрямованої інформації, але й сам повинен бути високосвідомою та високоморальною особистістю, повністю відповідати вимогам до справжнього громадянина держави.
Вже юнацькому віці людина, виступаючи вже як суб'єкт громадянського виховання, співвідносить власні громадянські орієнтації з подібними ж орієнтаціями педагога. І якщо їх збіг зафіксовано, особистість викладача стає значущою та референтною.
Особливої уваги заслуговує питання в процесі виховання у майбутніх громадян необхідних моральних якостей, адже коли педагог виховуючи ці якості у підростаючої молоді в своєму особистому житті не дотримується цих моральних принципів, це може сприяти розвитку у школярів подвійних моральних стандартів, що є неприпустимим в дійсно громадянському демократичному суспільстві.
Ефективність виховної роботи із студентською молоддю залежить від багатьох чинників і, насамперед, від того, на скільки педагогічні цілі та адекватні їм зусилля вихованця і вихователя збігаються. Інакше кажучи, наскільки зовнішні виховні впливи на майбутнього педагога відповідають завданням та змісту його самовиховання. Під зовнішнім впливом на вихованця розуміється не висування авторитарних вимог, якими часто обмежується так звана виховна робота, а створення умов, що сприяють оволодінню студентом тими чи іншими людськими цінностями, або виховним ідеалом взагалі. Щобстворити такі умови, потрібно знати, якими виховними ідеалами керуються студенти, на які людські цінності орієнтуються.
Як відзначають дослідники, з вибіркових бесід з майбутніми педагогами, стають зрозумілими мотиви вибору ними пріоритетних цінностей. Більшість з них керується популярними думками про те, що
XX століття характеризується інтенсивним наступом людини на природу, технократизмом, який спричинив негативне втручання людини в розвиток природи і породив низку екологічних проблем і що століття стане в історії людства періодом гуманітаризації всіх сфер суспільного життя та запобігання катастрофам глобального характеру.
Слід зазначити, що лише незначна частина респондентів, надаючи перевагу духовно - моральним цінностям, орієнтується на іншого роду вартості. Так, лише 22,5% респондентів до пріоритетних цінностей відносять інтелектуальні якості і лише 5,2% здоров'я людини. [Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. - К., 1997. - С.58.]
Аналіз матеріалів анкетування свідчить, що вони здебільшого усвідомлюють себе, як особистості з властивими їм духовно - моральними цінностями, на яких ґрунтуються відносини з іншими людьми. Водночас, не виявилося даних про самоусвідомлення студентів в ролі майбутніх фахівців - професіоналів. Тому, серед пріоритетних цінностей, по суті, не бачимо таких, що свідчили б про професійні орієнтири майбутніх педагогів та відповідні цінності (професійні знання, вміння та навички).
Дуже важливо, що б майбутній вчитель глибоко усвідомив свій професійний ідеал, як своєрідну модель, на яку орієнтуватиметься в процесі навчання та самоосвіти, виховання та самовиховання. Особливої уваги тут потребує питання про значення загальнолюдських цінностей в професійній діяльності педагога.
Більшість науковців небезпідставно вважають, що в системі професійних цінностей вчителя повинні синтезуватися якості фахівців кількох профілів. В умовах педагогічного вузу доцільно формувати виховний ідеал студентів, залучаючи їх до вивчення проблем шкільного виховання, як в теоретичному, так і в практичному аспектах.
Вивчення студентами цінностей школярів, надзвичайно корисне, бо, виконуючи функції дослідника, майбутній педагог, з одного боку, уподібнюється учневі та оцінює його з позиції школяра, а з іншого - поводиться як дослідник і оцінює школяра з позиції педагога. Іншими словами, студент ніби перевтілюється і завдяки цьому здобуває ту систему знань про людські цінності, які допомагають йому сформувати виховний ідеал і керуватися ним в своєму становленні, як особистості і громадянина.
На сьогодні педагогічний склад української середньої школи серйозно занепокоєний широким розповсюдженням в сучасному молодіжному середовищі різних негативних явищ (наркоманія, злочинність та інші). Викликає занепокоєння той факт, що значна частина наших педагогів усвідомлює невідповідність між тими цінностями морального характеру, які вони повинні прищеплювати учням і реаліями українського сьогодення.
Висновок
Отже, процес формування громадянина України та його головної риси - громадянськості є наслідком такого процесу, як соціалізація, в структурі якої нас найбільше цікавлять громадянське виховання і самовиховання. Соціалізація відбувається під впливом значної кількості обставин та чинників: держави, суспільства, сім'ї, неформальних груп, засобів масової інформації, релігії та багатьох інших.
Зараз є очевидним, що дія багатьох з цих чинників в галузі формування громадянськості української молоді є стихійною, не досить ефективною, а часто і деструктивною. Стихійна соціалізація, надто повільно прилучаючи, чи не прилучаючи взагалі, молодь до системи громадянських цінностей і святинь, тим самим сприяє обмеженню духовного та предметного простору для дії безпосередньо громадянського виховання. Тому головне навантаження лягає на плечі педагогічного складу.
Віддані ідеї української державності, вони можуть і повинні озброїти молодь суто громадянськими знаннями і навичками, сформувати у них громадянський досвід, компенсувати в ньому брак того, що необхідно для повноцінного розвитку громадянськості, подолати чи послабити негативні впливи, організовано залучити її до перетворення суспільного і етнічного середовища.
Втім, щоб така робота була успішною, педагоги самі повинні відповідати тим критеріям громадянськості, які необхідні для ефективного подолання усіх труднощів соціокультурного характеру сучасного державотворення.
Література
1. Виховання громадянина / Під ред. І. Поплужного. - К., 1997.
2. Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). - К., 1994.
3. Загальна декларація прав людини. - К., 1996.
4. Кара-Мурза С.Г. Знову запитання до вождів. - К. : Оріяни, 1998.
5. Основи психології: За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменець. - К., 1996.
6. Правові джерела України. - 1994. - N1.
7. Словник соціологічних і політологічних
Loading...

 
 

Цікаве