WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПсихологія → Самооцінка юнаків і дівчат у студентський період - Курсова робота

Самооцінка юнаків і дівчат у студентський період - Курсова робота

саморегуляції.
Реально самооцінка працює у двох формах - загальної та часткової . Загальна самооцінка відображає загальний стиль відносин до себе, її загальну життєву установку. З нею пов'язаний рівень поваги до себе. Не менш важливим є те, що загальна самооцінка нерідко диктує і форми та якості відносин з іншими, виявляючись, наприклад, у зарозумілості, задавакуватості або, навпаки, - у повазі та доброзичливості. Завищена загальна самооцінка може диктувати такі форми поведінки, як догоджання, підлабузництво, але може стати й підставою скромності, невибагливості, терпіння. Часткові самооцінки відображають оцінку людиною своїх конкретних якостей, учинків, відносин, фізичних даних. Часткові самооцінки можуть мати для людини різні значимості. Деякі стосуються головних думок його життя й тому важливіше та гостріше переживаються; інші співвідносяться з якимись другорядними, не дуже важливими для людини сторонами її життя, і тому навіть негативні оцінки у цих сферах можуть викликати байдужість в особистості.
Самооцінка може бути як більш, так і менш категоричною. Менш категорична самооцінка виражається частіш за все проблематично ("думаю", "мабуть", "мені так здається", "я гадаю" тощо). Самооцінка також може бути більш - менш обґрунтованою та аргументованою. Говорячи про якісний бік оцінки, не можна обійти й питання "Що ж саме людина оцінює сама в собі самій ?" Передусім якість своєї життєдіяльності, це - своє минуле, сучасне та майбутнє. Тому самооцінки можна вважати ретроспективними, коли оцінюється минулий досвід; актуальними, коли оцінюється сьогоднішній день, сьогоднішні проблеми; прогностичними, коли оцінюються перспективи на майбутнє [4,48].
Самооцінка є однією із важливіших факторівуспішної діяльності: адже знання своїх можливостей спонукає людину прагнути до їх використання. В останній час з'явився новий термін "ангажованість", він означає вимоги, можливість реалізувати себе використовувати на благо суспільства свої здібності. Все це в значній мірі може бути обумовлене самооцінкою, розвитком таких її якостей, як обґрунтованість, точність, стійкість.
Спонукають самооцінку два важливіших факторів: спілкування з навколишніми та власна діяльність людини. Особливу важливість для ставлення та для створення змісту самооцінки має особиста доля людини. Недостатній розвиток знань про себе, їх неточність та неповнота роблять молоду людину беззахисною перед негативними зовнішніми оцінками, вона приймає їх на віру, що іноді веде до розвитку негативного ставлення до себе, блокує її активність.
Можна виділити три рівня розвитку їх знань. Перший рівень - самооцінка реалістична. Молоді люди знають у свої здібності. При цьому вони їх бачать не тільки в окремих, сьогоднішніх ситуаціях, це вже достатньо загальні знання (за принципом "у таких випадках я завжди так поступаю"). Вони добре знають свої можливості і тому можуть прогнозувати свої дії - що вийде, а що ні. Причини своїх невдач вони відносять на рахунок своїх власних недоліків, їм не властива категорична самовпевненість. Кажучи про себе вони схильні приймати обережні вислови: " Я думаю", "Мені здається", "Можливо".
Другий рівень - робиться за менш реалістичних самооцінок. Знання про себе частіше відображають думку оточуючих, стають менш самостійними. В основу виділення й оцінки власних якостей юнаки та дівчата покладають конкретні факти, окремі випадки, але перелік цих якостей бідний. Ці представники добре розуміти свої здібності і можливості, тому частіше помиляються у прогнозі. Причину своїх невдач бачать у несприятливих обставинах, їх само оціночні судження більш категоричні, ніж у представників групи, вони менш схильні до сумнівів і роздумів на цей рахунок.
Третій рівень - самооцінка переважно неадекватна, при цьому молода людина завжди хоче оцінити себе найвище. Інших обґрунтувань у неї немає, аніж таке: "мені так хочеться". Навіть конкретних, нехай і одиничних факторів у підтверджуванні самооцінки вона навести не може. Але загальна реальна самооцінка таких людей низька. Нагромадження тільки негативного досвіду зовнішніх оцінок приводить їх до абсолютної "затурканості": вони вже не вважають себе здібними ні на що. При цьому причини своїх невдач вони бачать тільки у збігові несприятливих зовнішніх обставин.
Як бачимо, від першої групи до третьої є роздуми молоді про себе, свою цінність. Якщо в першій груп аналізують ситуації, то в другій більше довіряють стороннім судженням, а у третій немає й цього: вони не думають про себе і практично нічого не знать про свої реальні якості та можливості.
При переоцінці в молоді виникає почуття незадоволеності собою. В зв'язку з недоліками в поведінці, вони нерідко звинувачують інших в своїх негативних вчинках, не приймає зауважень, вимог інших. Відсутність самокритичності заважає їх ставити перед собою більш високі вимоги та виконувати їх. Дуже завищена самооцінка є однією з причин виникнення труднощів у спілкуванні (хлопці, частіше ніж дівчата оцінюють себе високо). Молоді люди, які переоцінюють себе, намагаються уникнути невдач, самі не можуть подолати труднощів у навчанні та поведінці. Частіше вони обирають собі найлегший шлях - звертаються до підказки, списують у одногрупників, звинувачують один одного у неправдивому до них ставленню, вимагають від викладача найвищої оцінки [10,132].
Отже, вірна самооцінка себе і своїх здібностей впливає на формування моральної поведінки та вірного ставлення студентської молоді до навколишнього.
Розділ 3. Самооцінка особистісної зрілості сучасного студентства
Формування умов психологічної зрілості є важливим завданням психічного розвитку у молоді Реалізація цієї стратегічної задачі залежить не тільки і не стільки від "зовнішніх" обставин життя (соціальної ситуації розвитку), але, головним чином, від "внутрішньої", суб'єктивної, прихованої від очей роботи особистості з перетворення себе в суб'єкти власного розвитку та свого життя в цілому. Уявлення особистості про психологічну зрілість, таким чином, мають значення цілі та орієнтири розвитку і в багато чому визначають його напрям, темп та ефективність. Сучасність передбачає вивчення уявлення студентів про психологічну зрілість особистості як актуальної проблеми [3,15].
Зрілість - це вищий етап розвитку особистості. У віковому аспекті протилежністю зрілості є незрілість у всіх її видах - інфантильність, ювенільність (дитинство, юність), сенільність (старість). В структурному аспекті зрілості протистає неповнота, однобокість розвитку, вузька спеціалізація. В функціональному аспекті протилежністю зрілості є
Loading...

 
 

Цікаве